Розділ «9»

— Не знаю.

— А те, що ми з тобою знайомі, вони знають?

Кравчиня не знала, що відповісти. Вона не хотіла сваритися з Потоцьким, надто багато було з ним зв’язано і в минулому, і тепер, і вона справді нічого не говорила в міліції про «пана», коли її розпитував полковник. Вона не могла зрозуміти, звідки Коваль знає, що є на світі якийсь Потоцький. Але вирішила тоді, що, крім прізвища та прізвиська «пан», полковникові нічого не відомо і, звичайно, він не здогадується про головне. Тому й спитав про Григорія між іншим.

— Ну, ось що, люба Келечко, забудь про моє існування, що є такий «пан Потоцький». Не цікався мною, не дзвони… І так само у записнику прізвище закресли. Щоб і сліду не залишилося. А що стосується Журавлевої моделечки, то цього не було, не існувало і бути не могло… Один раз взагалі до уваги не береться… Ти зрозуміла?.. Зараз тебе про це не питали, а завтра можуть і поцікавитися… Як слід второпала? Інакше це тобі може дорого обійтись! — уже з погрозою у голосі промовив Потоцький і, не чекаючи відповіді, немов відліпився від Килини Сергіївни.

Засмутившись, не встигнувши розпитати Потоцького про доньку, хвилюючись не за себе, а за неї, кравчиня, увіткнувши підборіддя у комір, пішла назад, до своїх недомальованих модних силуетів.

Тепер вітер видався їй іще злішим, і погані передчуття дужче охопили її…