Розділ «ТУЛЬСЬКИЙ ПУЗАТИЙ САМОВАР»

…Товариш Огре говорив:

– Так, я трохи п’яний i скажу: сiра осiнь на моїй душi… А два з половиною роки я був членом капебеу, i на всiх фронтах… а тепер боляче: знаєте – бiла ворона…

Товариш Пупишкiн говорив:

– Совершенно правiльно! Це закон матерiалiстичної дiалектики. Битiє опредєляєт сознанiє. Iде на змiну пролетарiат.

Потiм товариш Пупишкiн пiдiйшов до самовара, до свого сюрприза, i сказав:

– Хороший самовар. Справжнiй тульський… Так що молодцi, хлопцi!

…Некрасивий карлик Альоша раптом зiрвався й пiшов у куток. Теплий хмiль iз голови перейшов йому в нутро, i вiдчував горбун, що наростає в грудях, накипає щось, i дивився на красивих дiвчат уже злiсно й спорзно. Але раптом усе туманилось – тодi виростали перед очима дикi поля й розстрiляний горизонт, – i от загорiвся захiд. Вечiр. Перепелиний бiй, i так незносно пахне трава.

…Чого ви замислились?

До Альошi пiдiйшла некрасива жiнка, яка залишила свою дiвчинку в сусiднiй кiмнатi. Некрасива жiнка, граючи очима, сiла бiля горбуна.

…Сiла?

– Сiла!

…Тодi некрасивий карлик спитав злiсно й яро:

– Чого я задумався?

I плюнув в обличчя некрасивої жiнки. Цього нiхто не бачив, i некрасива жiнка мовчки вiдiйшла, знизивши голову: покiрно, як на Голгофу.

…Iшла друга година. Дехто пiшов уже в сусiдню кiмнату й там заснув. Але бiльшiсть сидiла за столом.

Льоля ще випила трохи, й була вже весела, i говорила про постановку пародiї на «Лiлюлi». Товариш Огре мовчки слухав товариша Пупишкiна.

…Тодi пiдiйшов до столу Альоша й сiв бiля Льолi. Дехто дивився у вiкно, де мрiяло небо…