Розділ «15»

Він замовкає. Брюнетка дарує поету чарівну посмішку. Чоловік з нервовим обличчям робить дивний жест, немов стирає долонею крейдяний напис на дошці.

– Федь, ти все зіпсував отими «шматками», – каже він. – Геть все зіпсував.

– Чому? – цікавиться Пшеладовська.

– Не можна пхати такі слова до поезії. Не можна.

– Як на мене, доречне слово, – примадонна по-пташиному нахиляє голову, хитро дивиться на чоловіка з нервовим обличчям. – Поезія вміщає в себе весь всесвіт.

– І навіть більше, – додає брюнетка й легенько штовхає чоловіка ліктем. – Антін, фінансисти не розуміються на поезії.

(Антін? – схоплюється Ярковський. – Це, певно, Вілігжанін, номер п’ятнадцятий, а брюнетка – його дружина Наталія.)

– Фінансисти на всьому розуміються, – чоловік знімає руку з плеча Наталії. – Фінансисти відчувають, куди вартує інвестувати, а куди ні.

– Ви, Антін, у «шматки» не інвестували б, правда ж? – запитує Вілігжаніна примадонна й кидає швидкий змовницький погляд на Бусурманка.

– Я би подумав.

– Наталья Андреевна, вы хорошеете с каждым днём, – чує Ярковський незнайомий голос. У простір, на якому сфокусував увагу оператор видіння, з’являється новий персонаж. Моложавий джентльмен з обличчям Деніела Крейга цілує ручку Вілігжаніній.

– У вас вчуся, Володимире Євстахієвичу.

(Професор Ципорин, номер дванадцятий, – ідентифікує персонажа Ярковський.)

– Нам сподобалась ваша доповідь, – примадонна відважує в бік Ципорина формальну посмішку.

– Но не понравилась Пелагее Дмитриевне, – розводить руками професор. – Она только что отчитала меня за однобокий подход к теме.

– Й у чому ж вона побачила «однобокость»? – цікавиться Бусурманко.

– В недооценке роли её отца.

– Це надто суб’єктивно, – кривить рот Пшеладовська. – Поки не розсекретили всі військові документи, важко визначити роль адмірала. Я можу помилятись, але думаю, що однобічність тут ні до чого. Думаю, що справа зовсім-зовсім в іншому. Пелагеї хотілось чогось сенсаційного. Чогось такого, що б вразило журналістів. Отих Костиків, – вона очима вказує на зграйку гостей біля вікна. – Щоби вони збудились, перейнялись та підняли в інтернеті хвилю. Вона ж і до цього постійно натякала при Костиках, буцім-то саме її батько поставив крапку в планах нацистського реваншу. Її видатний, геніальний й всіма недооцінений батько. Авжеж. А ваша доповідь, Володимире, була для журналістів… скажімо так: занадто академічною.

– Ані тобі літаючих тарілок, ані гранітних свастик і вівтарів з арійськими жерцями, – підтримує примадонну поет.

– Я учёный, – підсумовує Ципорин.