Відтворення специфіки музичного навчання дітей привело до розробки таких методів, як інформаційно-пояснювальний, спрямований на формування основ мистецької ерудиції учнів.
Основна теза сучасної мистецької педагогіки має полягати в домінуванні на уроках мистецтва в школі духовно-практичного, творчого, індивідуального ставлення людини до світу, що робить авторитарний підхід і відповідні йому методи навчання неприйнятними. Формування такого ставлення до світу можливо в умовах виховання творчістю. Одним із важливих завдань уроків мистецтва в школі має бути розширення мистецького світогляду дітей. Інформаційно-емоційне забезпечення мистецького сприймання має бути лаконічним, емоційним, яке б не переобтяжувало увагу дитини, її бажання почути, побачити прекрасне у мистецтві. Виразна, емоційна мова має спонукати дітей до емоційно-оцінювального переживання. У різних учнів один і той самий твір може викликати різні асоціації, залежно від індивідуальності слухача, його духовної культури. На уроках мистецтва має формуватися мистецьке сприймання учнів з виховання культури спостереження.
Організацію сприймань творів складного змісту слід підпорядковувати цілеспрямованому наведенню школярів на естетичне осягнення цього змісту. Формування повноцінного мистецького сприйняття вимагає розвитку емоційної сфери дітей, їх художньо-творчої активності, здатності до розуміння і переживання мистецьких творів, збагачення естетичного досвіду. Залежно від дії чинників, які зумовлюють адекватне осягнення змісту мистецьких творів, сприймання має істотно змінюватися. Головний шлях формування мистецького сприйняття має полягати у накопиченні учнями знань, збагаченні школярів художнім, емоційним, естетичним досвідом, уміннями і навичками, значущими для естетичного осягнення змісту мистецьких творів. Залучення до цього процесу духовного потенціалу особистості, її творчих сил має здійснюватися через розвиток активної діяльності у процесі сприймання, переживання та осмислення мистецтва.
Необхідне включення у процес мистецького сприймання духовного потенціалу особистості, її творчих сил. А це має відбутися за умови підвищеної вимоги до керування мистецьким сприйманням школярів, адекватних методів педагогічної діяльності на уроках мистецтва в школі.
Створення у слухачів відповідного настрою (установки) на сприймання мистецтва має бути важливою умовою формування мистецького сприймання школярів. Положення теорії установки є основою передбачення поведінки учнів, програмування їхньої діяльності у цілісному процесі мистецького сприйняття. Від художньо- пізнавальної установки, яка має бути створена у дітей на уроках мистецтва, залежатиме зміст думок і почуттів, образів і асоціацій, що виникають у їх свідомості, можливість порівняння і вибору найбільш привабливого в мистецтві. На уроках мистецтва мають готувати вдумливого слухача, глядача тощо що любить музику, здатного розуміти глибину ідей, почуттів, переживань, закладених у кращих творах класичного, сучасного, народного мистецтва. Різноманітні засоби мають допомогти сформувати сприйняття та інтерес учнів до художньо-цінного мистецтва в процесі її вивчення, залучити дітей до ідентифікації мистецьких вражень із життєвими. З численних художніх вражень, які накладаються одне на одне, поступово збагачуючись і поглиблюючись, в учнів має з'явитися можливість порівняння і вибору найбільш привабливого в мистецтві. Тому, аналізуючи вплив мистецьких творів на учнів, не можна розглядати їх як чистий аркуш паперу, оскільки навіть у дитячі роки їх сприймання насичене враженнями, переживаннями, думками, знаннями.
Головна мета використання комплексу мистецтв на уроках мистецтва в школі має полягати у розвитку художнього мислення, естетичної і моральної свідомості, пізнавальної і творчої активності учнів. Зіставлення творчості художників, поетів, композиторів, порівняння окремих творів, проведення аналогій між вербальними засобами в різних видах мистецтва мають бути спрямовані не лише на накопичення відповідних знань і відомостей, а й насамперед на формування естетичних смаків та ідеалів, уміння бачити всю систему художніх взаємозв'язків у мистецтві, знаходити органічні зв'язки мистецтва з життям. Усі види мистецтва споріднені й утворюють динамічну систему, єдиний організм із загальними закономірностями. Проводячи аналогії між різними видами мистецтва, учні мають усвідомлювати, що між видами мистецтва існують не лише сюжетний зв'язок, а й внутрішній творчий та життєвий, адже всі види мистецтва породжені з реального життя, яке однаковою мірою живить творчість композитора, письменника, художника, хореографа, сценариста. Всі види мистецтва тісно пов'язані між собою, і знання одного з них допомагає глибшому сприйманню і розумінню інших видів мистецтва.
Спільність емоційної природи творів різних видів мистецтва становить основу для їхньої взаємодії. Доцільно використовувати такі засоби мистецтв, які мають велике виражальне значення (наприклад, мелодія в музиці, інтонація в мистецтві виразного читання, малюнок в образотворчому мистецтві або ж динаміка в музиці та інтенсивність кольору в живопису). Застосування комплексу мистецтв на уроках музики в початковій школі має сприяти вихованню духовності в школярів, в основі якої лежить синтез самостійності та індивідуальності. Спонукання дітей до проведення аналогій із різними видами мистецтва має сформувати у дітей здатність усвідомлювати свій власний розвиток у складі національної культури та частки світової культури, уміння самовизначатися та самостверджуватися в різних сферах діяльності, вироблення індивідуальних особливостей учнів та їх самовияв у творчій формі, формування художньої культури школярів як невід'ємної складової національного мистецтва. Тому важливим результатом впливу комплексу мистецтв має бути не тільки набуття знань, умінь, навичок, а й виховання творчо розвиненої особистості з усталеними морально-естетичними поглядами, гуманістичною позицією, повагою до національної культури.
Важливе місце у формуванні особистості має посідати постать самоствердженого, цілісного, освіченого, духовно багатого, ініціативного, здатного розкрити власну індивідуальність у дитині в процесі професіональної діяльності вчителя. Організаційно- педагогічні впливи вчителя мають бути оптимальними для розвитку школярів, якщо у підході до учнів учитель буде виходити не з їхніх- здібностей і підготовки, а з наявного досвіду. Педагогічне керівництво формуванням інтересу до мистецтва має відбуватися з перших уроків, тому що пізніше може виникнути негативне ставлення до серйозного мистецтва, яке в майбутньому перебороти бути надзвичайно складно.
Оскільки педагогічне керування мистецьким розвитком дитини має своєрідний характер, учитель мистецтва мусить знати не тільки методи керування, а й володіти педагогікою як мистецтвом, бути артистом, який "заражає" дітей своєю любов'ю до мистецтва, наповнювати їх естетичною радістю та впливати передусім своїм власним виконанням мистецтва та силою образного слова про мистецтво.
Під час розучування танцювальних рухів, танцю, інсценізації вчитель має спрямовувати свою увагу на те, щоб діти у своїх рухах виражали правильний пластичний, ритмічний, динамічний, емоційний відгук на мистецтво. Учитель має прагнути, щоб рухи дітей були невимушеними, виразними. Учня потрібно заохочувати використанням засвоєних раніше елементів танцю у дидактичних іграх, створенням власних рухів, привчанням дітей реагувати на зміну контрастних побудов, підкресленням за допомогою рухів особливостей фразування динаміки, ритму. У цьому має проявитися танцювальна творчість. Під час слухання музики у дітей мають виникнути відповідні емоційні переживання, під впливом яких рухи мають набути відповідного характеру. Контрастні побудови, темпові й динамічні зміни, ладове забарвлення, нескладні ритми, акцентування, чергування фраз – усе це має відобразитись у рухах. Використання зв'язку музики з хореографією мають допомогти повніше сприйняти музичний образ твору і стати засобом вираження художніх образів, а отже, сформувати основи мистецької ерудиції дітей. Учитель має піклуватися про застосування різних видів мистецтва, завдяки чому в дітей має відбутися накопичення емоційно-чуттєвого і культурного досвіду, що створить передумови для повторення усталених стереотипів, стандартних форм мислення, посприяє оволодінню вміннями інтерпретації художнього тексту, творенню оригінальних продуктів художньої діяльності.
Сучасний учитель школи має розуміти, що застосування різних видів мистецтв на уроках мистецтва має вплинути на оригінальність, формування художнього образу, духовності учнів. Педагогічні аспекти уроків мистецтва мають спрямовувати навчально-виховний процес на розвиток естетичної свідомості, активізації творчих проявів, орієнтації мистецької діяльності учнів на педагогічні потреби мистецької освіти.
Поліхудожня освіта вчителя мистецтва в школі має бути спрямована на усвідомлення значення множин усіх підсистем навчання в контексті інтегративного підходу, зумовленого акцентуванням на структурі професійної діяльності як інструментарії навчання і виховання учнів на уроках мистецтва з метою формування вмінь сприйняття, образного мислення, умінь оцінювати мистецтво, інтерпретувати емоційно-образний зміст, самореалізовуватися засобами мистецтва. Поліхудожня підготовка сучасного вчителя має відрізнятися володінням мистецькою діяльністю, засобами пізнання мови, кіно, поезії, театрального та образотворчого мистецтва з метою спрямувати учнів на сприйняття світу в єдності образів і понять, поєднанням раціональної та емоційної сфери особистості, стимулюванням компонентів творчої діяльності (уява, фантазія, художня інтуїція).
Для забезпечення проведення аналогій з різними видами мистецтва сучасний учитель повинен мати підготовку з художньо- сенсорного досвіду осягнення музики, активізації образної уяви завдяки ознайомленню їх з можливостями різних видів мистецтва у відображенні дійсності. Розвинене естетичне ставлення вчителів до мистецтва, збагачені естетичні переживання на основі утворення і сприймання художньо-образних зв'язків між різними видами мистецтва має інтенсифікувати чуттєву реакцію дітей. На основі порівняння виражальних і зображальних засобів у різних видах мистецтва учні мають більш усвідомлено сприймати універсальні та специфічні художні закономірності. Спонукання учнів до проведення аналогій з різними видами мистецтва має сприяти подоланню стандартного сприйняття і мислення, формуванню цілісного сприйняття світу, пізнання закономірностей національного мистецтва та світової культури.
Метою наслідувально-репродуктивного методу має бути відпрацювання мистецьких умінь і навичок дітей у процесі наслідування та неодноразового повторення виконавських дій. Поряд із діями спостереження активізуючого значення мають набутії дії копіювання, імітації і наслідування, які відбуваються на когнітивному та емоційному рівнях, як привласнення знаннєвого досвіду і як співпереживання чужим почуттям. Оскільки творче начало є сутністю мистецтва, то використання наслідувально-репродуктивного методу на уроках мистецтва в школі повинно мати допоміжний характер здебільшого під час освоєння практичного матеріалу (наприклад, учень бере за основу роботи над твором його виконання вчителем або відомим музикантом). Необхідною умовою активізації творчої діяльності в процесі навчання має стати опора на навчальний досвід учня.
Процес творення має містити етапи активного набуття та організації мистецького досвіду учнів через пізнання, відтворення, наслідування та імітацію різних мистецьких явищ, зростання' ролі мистецько-теоретичних узагальнень, що дозволить виявити закономірності мистецької мови, досягнути адекватного його розуміння. Для того, щоб наслідування не наносило шкоди індивідуальності учня, не деформувало його "я", учню потрібно не механічно повторювати дії вчителя за зразком, а наслідувально- репродуктивне відтворення Майстра має пробудити думку, надихнути на творчість. Наслідувально-репродуктивний метод на уроках мистецтва має стати засобом впливу на свідомість та поведінку школярів, активізацію слухової сфери або як модель до творчого продовження і переосмислення власної діяльності.
Наслідування пропонованого взірця має відбуватись у три етапи: на першому – на основі сприймання конкретного прикладу має виникнути суб'єктивний образ взірця, бажання наслідувати його; на другому – має діяти зв'язок між взірцем для наслідування і поведінкою вихованця, на третьому – має здійснитися синтез наслідувальних та самостійних дій і вчинків. Тобто, уміло застосоване наслідування здатне навчити учня гнучко мислити і допомогти вийти на самостійний шлях. Педагогічно доцільно спрямований навчальний процес на уроках мистецтва має спрямувати на формування позитивного емоційного ставлення як до мистецтва, так і виконання вправ за зразком. Велике значення емоцій має полягати і в можливості учнів виходити за межі своїх виконавських можливостей, створювати художньо досконалі зразки. Завдяки виконавським можливостям дитина має осмислювати свої враження, відчути потребу в мистецтві, яке має розширити життєвий досвід, дати можливість пізнати і пережити ситуації, з якими в реальному житті учень не стикався.
Виховні функції наслідування мають сприяти конкретизації певного теоретичного положення; повторенням можна довести істинність певної виконавської норми; копіювання має спонукати до відпрацювання практичних дій, техніки виконання. Особливість виховного впливу наслідувально-репродуктивного методу має полягати в тому, що він діє наочністю і конкретністю. І що ближчий і зрозуміліший учневі приклад, то більша його виховна сила. Суттєвою вимогою для застосування наслідувально-репродуктивного методу має бути професіоналізм і майстерність самого вчителя, артистизм і виразність виконання його творів. Вже це значно має стимулювати самостійну мистецько-виконавську діяльність дітей. Найважливішими умовами застосування наслідувально-репродуктивного методу на уроках мистецтва в школі має бути досягнення успішної навчальної взаємодії вчителя і учня, єдності виконавського і загального мистецького розвитку учня; стимулювання розвитку мистецьких здібностей, самостійного мислення та творчої ініціативи; опори в навчальній діяльності на принципи єдності художнього і технічного, емоційного і свідомого.
Оптимальні умови для застосування наслідувально- репродуктивного методу на уроках мистецтва мають скластися тоді, коли оволодіння виконавськими навичками стане для учня суб'єктивно необхідним і значущим, коли будь-які заняття, насичені завданням художньо-пізнавального і художньо-творчого характеру, приведуть до самовдосконалення особистості учня. Застосовуючи наслідувально-репродуктивний метод на уроках мистецтва, вчитель має не тільки вказувати учневі на певний шлях, але й спонукати самостійний рух, навчати задумуватися, висловлювати судження, узагальнювати, самому шукати відповіді на посильні практичні питання; звертати увагу на слух учня. Зв'язок між слуховими уявленнями і координацією рухів виконавського апарату учня потрібно активно і цілеспрямовано виховувати, починаючи від постановки змістовно-звукового завдання, коли навіть найвужча технічна мета, кожна вправа повинні мати смисл, образну характеристику. Впливаючи на учнів, свідомо або інтуїтивно, вчитель має розвивати їхні мистецькі здібності, прививати їм необхідні якості.
Пошуково-творчий метод має орієнтувати процес мистецького навчання в школі на максимальну активізацію творчих дій учнів та їх творчий самовияв. В епоху науково-технічного прогресу розкриття творчого потенціалу людини має бути вагомим пріоритетом сучасної освіти. Становлення творчих здібностей дітей у період навчання має розкрити в учнів не шаблонні, звичні дії, а рухливе, гнучке мислення, швидке реагування і адаптацію до нових умов, творчого підходу до вирішення проблем. Цінним джерелом творчого розвитку школярів має бути надзвичайна винахідливість у передаванні інтонацій, наслідуванні, легке сприймання образного змісту казок, розповідей, пісень, музичних п'єс, активність, віра у свої творчі можливості. На уроках мистецтва імпульсом до творчості має бути зацікавлення дітей винаходом власної інтерпретації мистецького твору, підголосків і варіантів наспіву, інсценізації пісні, елементарного інструментального супроводу. Для реалізації цих завдань учитель має цікаво викласти програмний мистецький матеріал, навчити дітей сприймати й аналізувати мистецькі твори, передавати характер і настрій мистецьких творів пластичними рухами, виконувати та створювати елементарний ритмічний супровід.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оновлення існуючих і розробка нових методів мистецького навчання дітей“ на сторінці 1. Приємного читання.
