Теоретичні орієнтири включають пізнавально-інформаційні завдання, такі як освоєння учнями теоретичних засад мистецтва, – отримання знань щодо стильових особливостей художньої діяльності, історичних відомостей щодо закономірностей розвитку мистецтва, основ розвитку художньої культури людства тощо. Методи, що їх мають застосовувати учителя при вирішенні вказаних завдань, пов'язані із активізацією логічного мислення учнів, їх пам'яті, здатності до узагальнення, абстрагування, інтелектуального пошуку. Так, аналітичний розбір музичного твору спонукає учнів до пошуку чи відновлення в пам'яті історичних відомостей щодо його написання, біографічних довідок з життя і творчості композитора, умінь стильового зіставлення певного художнього методу із особливостями творчої манери, відтвореної в даному конкретному творі.
Практично-художні орієнтири уроку мистецтва пов'язано із залученням учнів до освоєння художніх засобів втілення образних уявлень, із набуттям умінь і навичок втілення творчих задумів у матеріалізовану форму. Моделювання інтерпретації має знайти втілення в звучанні, а для цього учень опановує на уроці елементи виконавського процесу – темпо-ритмову організацію звучання, пошук тембрових фарб. Вимоги практично-художнього порядку посідають чільне місце в змісті уроку мистецтва. Отже, кожен уроку має вносити часточку у розвиток практичних умінь і навичок учнів в галузі мистецтва.
Розвивальне завдання на уроці мистецтва пов'язано із потребами особистісного і художнього розвитку учнів. Особливого значення набуває розвиток загально творчих здібностей, таких, як, уява, фантазія, інтуїція, художні емоції, які йдуть пліч-о-пліч із розвитком спеціальних здібностей, таких, як відчуття кольору, музичний слух, відчуття ритму тощо.
Особливого значення учнів на кожному уроці набуває розвиток здатності учнів до художнього сприйняття творів мистецтва. З ним пов'язано формування художньої уваги учнів, розвиток їх здатності зосередження, глибокого входження в образну сутність твору. Від учителя багато де в чому залежить спрямування художньої уваги, визначення для учнів орієнтирів художнього сприймання.
На кожному уроці учитель і учнів стикаються з проблемою художнього оцінювання, яка має бути постійно в полі зору вчителя. В процесі оцінювання відбувається розвиток художніх смаків учнів, формування їх мистецьких схильностей, художніх переваг і естетичних ідеалів. На уроці мистецтва має бути приділено час для цих питань.
У контексті розвивальних вимог уроку мистецтва знаходяться питання творчої самостійності учнів, їх здатності до мистецького самоконтролю. Якість уроку певним чином визначається звертанням учителя до розвитку в учнів умінь самостійно працювати над музичним твором, танцювальними рухами, здійснювати контроль за власними творчими пошуками в галузі образотворчого, акторського, музично-виконавського мистецтва тощо.
Психологічні вимоги
Процес художнього навчання має відбуватись на тлі емоційного комфорту учня, в атмосфері позитивного ставлення до нього з боку учителя. Доброзичливість, толерантність – необхідні характеристики навчальних ситуацій. Цю вимогу зумовлено творчою сутністю навчання на уроках мистецтва. Різка критика, зневажливе ставлення до самостійних творчих пропозицій учня нівелюють спроможність учнів до художньо-творчого вирішення мистецьких завдань.
Важлива вимога до навчального процесу, що здійснюється на уроках мистецтва – врахування індивідуальних особливостей учня, найбільше з них тих, що сприяють активізації їх творчого потенціалу. Учитель має приймати до уваги рівень розвитку уяви, фантазії учнів, здатність до оригінальних суджень і творчих пошуків, самостійність і ініціативність творчого мислення.
Неодмінна вимога – орієнтація на вікові особливості художнього сприймання і творчого діяння учнів в контексті мистецького навчання.
Створення умов для розвитку мотивації учнів до художньої самостійно-творчої діяльності, опанування специфіки і практичних прийомів в галузі мистецтва – . неодмінна вимога, якої слід дотримуватись при в проведенні уроку мистецтва. Навчання малювання, хореографії потребує значної напруги, наполегливості, здатності багато годин творчо і самовіддано працювати. Без необхідної мотивації досягти результатів у мистецькій діяльності важко і в ряді випадків неможливо. Отже, перед учителем постає завдання – захопити учнів мистецькою діяльністю, побудувати урок таким чином, щоб учням було цікаво працювати над художнім твором, щоб інтенсивність засвоєння мистецтва підтримувалась зацікавленістю в роботі з боку учнів.
Необхідність активізації інтересу учнів до мистецької діяльності у визначенні провідних положень щодо організації уроку йде пліч-о- пліч із вимогою стимулювання учнів до вольової самореалізації. Процес навчання мистецтва, його результативність забезпечується не лише бажанням, а і здатністю до повсякденної праці. Завдання учителя на уроці мистецтва – так організувати навчальний процес, щоб учень був свідомий того серйозного навантаження, що потребує від нього процес навчання, щоб він міг активізувати власні вольові якості для підтримування мистецької діяльності на оптимальному рівні напруження.
Вольова регуляція творчого спонукання учнів набуває особливого значення в період підготовки до оприлюднення результатів мистецького навчання. Отже, як опосередкований вплив учителя на творче самопочуття учнів в процесі мистецької діяльності на уроці, так і спонукання учнів до вольової саморегуляції – важлива вимога, що свідчить про якість уроку.
Валеологічні вимоги
Вимоги до сучасного уроку мистецтва валеологічного характеру означають необхідність дотримання необхідних норм освітлення, чистоти приміщення, температурного режиму, наявність якісних навчальних матеріалів і засобів – чітко віддрукованих нот, настроєного музичного інструменту, необхідної кількості і палітри фарб, якісного паперу, потрібної кількості дзеркал у танцювальній залі, оптимальної площі приміщення для занять хореографією, спеціально обладнаної аудиторії – художньої майстерні тощо.
Дотримання валеологічних вимог уроку означає піклування учителя про уникнення втомлюваності учнів, їх психічної і фізичної перенапруги. Цьому сприяє застосування прийому зміни видів діяльності (наприклад, відпрацювання відомих учнями танцювальних рухів має чергуватись із сприйманням нових), про застосування контрастних за настроєм творів (наприклад, робота над ліричними образами має чергуватись із творами героїчного, характеру тощо), за методами роботи (наприклад, демонстрація учителем художнього матеріалу має чергуватись із виконавською діяльністю учнів, художнє наслідування – із самостійними підходами до створення образу тощо). Урок не можна оцінити позитивно, якщо учні виходять із класу перевтомленими, перенапруженими. Досягти успіхів в мистецтві може здорова людина.
Попередня підготовка уроку мистецтва і педагогічна імпровізація
Проблема підготовки уроків мистецтва – одна з дискусійних в теорії та практиці художнього навчання. Як слід вирішувати протиріччя між потребою творчих дій учителя на уроці мистецтва і попереднім їх плануванням? Відповідь на це питання полягає у визначенні діалектичної єдності, взаємодії спонтанно-інтуїтивних і логічно обгрунтованих компонентів у змістовій структурі уроку мистецтва. Драматургічна побудова уроку, його логічна довершеність і загальний "монтаж" складаються в результаті глибокої попередньої продуманості педагогічних дій. Водночас продуманий план навіть в найдетальніших його нюансах може видозмінюватись, коригуватись в залежності від реальних обставин.
Проведення аналогій між театральною і педагогічною творчістю дозволяє виявити досить суттєву характеристику педагогічної праці. Виявляється, що педагогічна імпровізація має місце далеко не тільки тоді, коли вчитель змушений знайти вихід із непередбачуваної ситуації на уроці, "на ходу" зорієнтуватись у змінених обставинах педагогічної реальності. Момент імпровізації інтенсифікує емоційну сторону самопочуття учителя і тим самим опосередковано впливає на продуктивність мистецької діяльності учнів, подолання нудьги і формалізму. Педагогічна імпровізація передбачає здатність учителя надати характер безпосередності розвитку уроку, "оживленню" його свіжими барвами, новими відтінками. Жорстка регламентація сковує творчість учителя, і вже від нього сухість, емоційно-творча індиферентність передається учням. Живе сприйняття ходу уроку учителем, педагогічна ініціатива, що є наслідком непередбачуваних обставин проведення уроку, миттєвість реакції стають поштовхом до активізації учнів, жива енергія вчителя запалює інтерес учнів. Слід визначити, що попередній план і імпровізація не тільки не заважають, а й зумовлюють одне одне.
Що підлягає попередньому плануванню? По-перше, сюжетно- драматургічна "канва" уроку, тобто послідовність, загальна логіка розвитку взаємодії учителя з учнямй, методична стратегія викладу матеріалу, розгортання "вузлових" моментів уроку в часі. По-друге, попередньому продумуванню підлягає схематичне уявлення емоційної "кривої" уроку, тобто ви будови певної послідовності окремих навчальних ситуацій, врахування їх емоційного наповнення і визначення кульмінації. По-третє, підготовка заздалегідь має торкатись заготовки "художніх деталей", тобто образних прикладів, яскравих фактів, цікавих питань. І, нарешті, готуючись до уроку, учитель має продумати зовнішні атрибути, такі, як засоби наочності, одяг, навіть манеру поведінки хоча б у загальних аспектах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оновлення існуючих і розробка нових методів мистецького навчання дітей“ на сторінці 5. Приємного читання.
