Тема 4. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
• 1. Принципи і педагогічні умови мистецького навчання учнів сучасної школи
• 2. Оновлення існуючих і розробка нових методів мистецького навчання дітей
• 3. Специфіка, структура уроків мистецтва, вимоги до проведення
• 4. Внесення змін у способи з'ясування результатів мистецького навчання школярів
Основні теоретичні знання
Принципи і педагогічні умови мистецького навчання учнів сучасної школи
У результаті дослідження визначено необхідність доповнити існуючу, традиційну систему принципів мистецького навчання учнів сучасної школи. Одним із таких є принцип забезпечення взаємодії духовного, загальнокультурного, загальнолюдського, мистецького розвитку учнів.
Розширення уявлень щодо соціальної значущості загальнолюдських, культурних, художніх цінностей молодших школярів має відбутися не за формальної організації навчального процесу, а при цілеспрямованій інформаційній взаємодії вчителя і учня, які отримують задоволення від зустрічі один з одним упродовж уроку в рамках особистісно-орієнтованого навчання і саморозвитку в тріаді інформація-знання-розвиток. Сучасна мистецька освіта має зорієнтувати школяра на відкриті і міжособистісні відносини, які б відрізнялися доброзичливістю, усвідомленою спонтанністю і творчим ставленням до дійсності, потребою в пошуку власних нестандартних рішень у процесі художньої діяльності. Завдяки своїй емоційно- інтенційній природі, що зумовлює відображення та передачу світу особистісних переживань та уявлень, спілкування з мистецтвом найбільшою мірою має сприяти розвитку таких якостей особистості, як уява, інтуїція, потреба у самовираженні. У процесі актуалізації художнього досвіду уяві, творчій фантазії належить особлива роль. Як необхідна умова функціонування мистецтва творча діяльність уяви детермінує створення і сприйняття художніх образів, робить можливим суб'єктивне, оригінальне бачення художньої реальності. Через уяву художньо-естетична свідомість поєднує інтуїтивну, емоційно-почуттєву сферу з мисленнєвою, раціональною і художній матеріал перетворюється на художній образ. Саме ці властивості мають відіграти значну роль в активізації творчої діяльності особистості. У навчально-виховному процесі мистецької освіти значне місце має відводитися художньо-творчому вихованню учнів, яке формує емоційно-ціннісне ставлення дітей до світу та передбачає емоційну чутливість дитини, її увагу до внутрішнього світу інших людей, здатність до співпереживання, висловлювати свої погляди, переконання тощо. Це необхідно, по-перше, тому що творчий розвиток формує людину свідому, активну, творчу, з власними переконаннями.
По-друге, тому що дітям від природи властива надзвичайна емоційність і чутливість до образних вражень, відкритість до світу.
По-третє, тому що емоційно-ціннісне ставлення до світу – це провідний компонент художньо-творчих здібностей дітей, основа художньої творчості. Високий рівень художньо-творчого розвитку особистості має дати учням можливість краще адаптуватися до нових соціальних умов, протистояти психологічній напруженості, яка значно зросла за останні роки та відображається на психіці дітей, допомогти молодшим школярам бути самодостатніми в судженнях, у власній творчості, формуючи таким чином творчий потенціал нації.
Необхідність введення принципу взаємодії духовного, загальнокультурного, мистецького розвитку в систему навчання полягає у визначенні протиріччя між могутнім потягом дитини до творчості у різних формах її прояву та неможливістю повноцінно реалізовувати свій потенціал у творчій діяльності на уроках мистецтва у школі. Серед вагомих факторів слід відмітити спрямованість мистецької освіти на творчий саморозвиток особистості, що зумовлено залученням дитини до художньої діяльності як невід'ємної і дуже важливої складової мистецької освіти. Її важливість полягає в тому, що художня діяльність найвищою мірою відповідає змісту діалектичної категорії творчості, яка передбачає змінення об'єкта та самопізнання, саморозвиток суб'єкта як взаємопов'язані сторони єдиного культурного процесу. При цьому вчитель і сам має бути творчою, чутливою, здатною до емпатії людиною. Тільки той учитель, який підтримує, а не повчає дитину, зможе виховати розумних, духовних і творчих громадян нашої країни. Навчально-виховний процес на уроках мистецтва в школі потребує достатньої організації, для того щоб у школярів не виявилось гіпертрофованого захоплення розважальною музикою. Тому так важливо допомогти учням під час формування мистецького мислення, щоб у них зберігся інтерес до кращих прикладів народної і професійної мистецької творчості.
Одним із актуальних принципів мистецького навчання школярів у сучасній школі є принцип опори на єдність усвідомлюваних та неусвідомпюваних чинників мистецької діяльності.
Оволодіння особистістю загальнолюдськими цінностями неможливе тільки на рівні усвідомлення. У цьому процесі активну роль мають відігравати емоції. Естетичне та емоційно-ціннісне ставлення до мистецтва має бути сформоване, якщо в навчально- виховному процесі відбудеться нівелювання переваги раціонально- логічних способів пізнання дійсності над емоційними. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки і шкільної практики суттєвого значення має набути проблема виховання емоційної культури особистості. Актуальність розробки і вирішення даної проблеми Визначається і тим, що вивчення та аналіз шкільної практики засвідчує наявність суперечностей між інтелектуальним та емоційним розвитком особистості, рівнем знань та емоційним сприйняттям учнів. Нерідко інтелектуальне випереджає емоційне. Емоції мають допомогти розкрити внутрішній світ людини, вплинути на її вчинки, відіграти роль регуляторів людського спілкування. Сенсорна відкритість, емоційна чутливість, особлива сприйнятливість школярів до мистецтва мають стати основою розвитку в них спостережливості, естетичних почуттів, що є необхідним для розвитку особистості школяра. Виховання в учнів емоційності буде ефективним лише за умов належної організації цього процесу.
Зміст осучасненої моделі мистецької освіти має бути спрямований на формування у свідомості учнів позитивних естетичних емоцій, спільних переживань, що має стати неодмінною умовою досягнення естетично-творчого співпереживання, взаєморозуміння і взаємодії між учителем і учнем. Розв'язання даної проблеми апелює до вивчення впливу неусвідомлюваних компонентів психіки. Емоційно забарвлені знання запам'ятовуються швидше і міцніше, ніж знання, що позбавлені індивідуальності і залишають людину байдужою. Пряме втручання, заклики, умовляння, проголошення необхідності співтворчої роботи на уроці – не тільки не ефективні, а навіть можуть дати зворотний ефект.
Емоції є найважливішим фактором регуляції процесів пізнання. Превалювання емоційних способів пізнання на уроках мистецтва в школі має сприяти запам'ятовуванню матеріалу, визначенню довільної уваги, суттєвому забезпеченню або ускладненню довільної регуляції цих процесів. Високий рівень творчої активності вчителя опосередковано має стимулювати художню наснагу учнів. Яскравість, емоційність навчального матеріалу, схвильованість, захопленість самого вчителя має бути тією умовою, за якої виникає і розвивається інтерес до навчання, підвищується активність учнів. Емоційна дія має заохотити учнів до навчання. Краса, освіченість, емоційна напруга матеріалу, що вивчається, через уміле викладання має передатися школярам. Тобто, завдяки емоційному ставленню учнів до уроку мистецтва має відбутися переведення знань у переконання. Будь-яке знання можна вважати істинним тільки тоді, коли воно сплавлене в єдине з найглибшим почуттям.
Сучасна модель мистецької освіти має бути спрямована на пробудження уяви учня, його фантазії, інтуїції, емоцій. Існуюча система мистецької освіти продукує раціонально-логічні способи пізнання, позитивні емоції мають винятковий характер. Але ж нічого не запам'ятовується так, як те, що пов'язане з радістю, задоволенням, тобто з позитивними емоціями. Звідси педагогічним правилом має стати вимога емоційної схвильованості, через яку слід проводити весь навчальний матеріал. Учитель кожного разу має турбуватися про те, щоб накопичити відповідні сили не тільки розуму, а й почуття. Найкращим каталізатором підвищення емоційного фону занять має бути застосування у викладацькій практиці гуманістичної психології навчання, яке припускає перебудову навчання за такими напрямами: створення психологічного клімату довіри між учителем і дітьми, забезпечення співробітництва у прийнятті рішення між усіма учасниками навчального процесу; актуалізація мотиваційних ресурсів навчання; розвиток у вчителів особливих індивідуальних настанов, які найкраще відповідають гуманістичному навчанню. Учитель має переконати в особистісній гідності кожної людини, у важливості і значущості для кожної людини здібностей і можливостей довільного вибору, удосконалення, відповідальності за свої вчинки, творчого і радісного навчання. Щоб така модель працювала, від учителя крім інформаційного забезпечення вимагається розроблення відповідної емоційної партитури подання знань. Учитель має використовувати прийоми формування позитивних емоцій (створення творчої обстановки на уроці; порівняння; зміна інтонації; використання міміки та жестів; піднесеність настрою; створення атмосфери розкутості, доброзичливості тощо). Необхідно навчити вчителів керувати емоційним фоном навчальних занять; активніше , здійснювати гуманізацію навчально-виховного процесу, яка сприятиме утворенню доброзичливих взаємовідносин між учасниками навчально-виховного процесу.
Створення атмосфери психологічної розрядки учнів у навчально- виховному процесі мистецької освіти народжується там, де вчитель стає однодумцем, другом дитини, бачить у ній людину, яка вступає у світ пізнання, творчості; де вчитель уміє відчути духовний світ учня, його бачення всього, що нас оточує. Дотримання цієї умови орієнтує вчителів на забезпечення конструктивного використання природної дитячої потреби в хорошому ставленні до неї для заохочення розвитку позитивних задатків і прагнень, такого характеру взаємодії; при якому дитина зможе реалізуватися, отримати впевненість у своїх діях, Одне із досягнень позитивної атмосфери на уроках мистецтва залежить від того, чи зможе вчитель захопити учнів темою уроку, пробудити і підтримувати творче ставлення та пізнавальний інтерес до будь-якого виду мистецької діяльності. А це може відбутися тільки тоді, коли навчальні ситуації на уроках мистецтва будуть побудовані таким чином, щоб забезпечити розвиток такого рівня свідомості, який спонукав би дитину до самопізнання і самоактивності з тим, щоб вона могла стати творцем власного духовного багатого життя, коли стосунки з дітьми будуються на врахуванні їх гідності і права бути особистістю. За таких умов навіть виконання певної вправи перестає бути для учнів тільки формальним завданням – воно знаходить відгук і опору в їх емоціях, переживаннях, стає внутрішньо прийнятним. Учень тільки тоді зможе свідомо керувати власною мистецькою діяльністю, прагнутиме збагачувати суб'єктивний мистецько-естетичний досвід, якщо створена система ситуацій впливатиме на емоційний стан дитини. Учитель має навчити дитину розуміти емоції інших, керувати своїми емоціями, активізувати власні емоції. Завдання вчителя мистецтва і полягає в тому, щоб активна і стійка потреба перетворилася в прагнення, що реалізується в конкретні досягнення лише тоді, коли виникають чи створюються необхідні педагогічні умови для цього, постійно схвалювати успіхи своїх учнів у засвоєнні основ мистецтва.
Особливого значення у діях учителя набуває позитивність і оптимістичність оцінювання участі учнів у різних видах мистецької діяльності. При цьому вчитель має підкреслити цінність, неповторність індивідуальних досягнень учня, відзначити, навіть і незначні, але позитивні зміни в його мистецькому розвитку. Учитель має здебільшого схвалювати, а не критикувати дії учня, відзначати краще, а не гірше, спрямовувати свої зусилля на похвалу, а не на засудження. Учитель, що налаштований на добро, ситуації підтримки спрямовує у цілеспрямованому виборі комплексу зовнішніх умов, що сприяють отриманню задоволення, прояву спектру позитивних емоцій, почуттів. Психологічну розрядку на уроках мистецтва в школі вчитель має підтримувати за допомогою підкреслення у взаємовідносинах поваги до мистецьких спроб, до найменших мистецьких успіхів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Змістовий модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
