Класифікація вимог до сучасного уроку мистецтва сприяє конкретизації наукового знання щодо теоретичних і практичних засад уроку як одиниці художнього навчального процесу. Серед провідних визначимо такі, як організаційні, педагогічні, психологічні, валеологічні. Розглянемо їх послідовність.
Організаційні вимоги
1. З'ясування місця, ролі даного уроку в цілісній системі навчання учнів мистецтва.
Оскільки урок – "клітинка", етап цілісного процесу навчання, цілком очевидно, що його завдання мають узгоджуватись із цілісною системою художнього навчання і розвитку учнів.
2. Чітке визначення мети і завдань уроку, чітке уявлення учителя і учнів щодо засобів досягнення цієї мети.
Учитель має собі конкретно уявляти, яких результатів він прагне досягти з учнями на даному уроці. Мета і завдання даного уроку повинні бути також добре усвідомлені учнями. Це дає змогу досягти узгодженості дій між учителем і учнями, оптимізує вибір шляхів досягнення мети уроку, вирішення поставлених завдань. Розпливчасте завдання: Сьогодні ми попрацюємо над народною піснею "Чарівний смичок" може бути конкретизоване у такий спосіб: "Досягти емоційної виразності у виконанні народної пісні "Чарівний смичок" шляхом порівняння музичних образів з казками та оповіданнями, а пізніше – і з літературними творами".
3. Вибір оптимальної послідовності навчальних мікроетапів уроку.
Кожен урок складається з окремих навчальних ситуацій. Проблема їх послідовного узгодження торкається підтримання творчої атмосфери на уроці, піклування про творчу активність учнів, подолання їх втомлюваності та активізації навчальної енергії. В процесі музичного навчання, наприклад, застосовують прийом "контрастів", тобто з метою активізації уваги і досягнення свіжості художнього сприймання чергують роботу над творами, контрастними за змістом, образним настроєм. Ряд авторів (Б. Абдулін, Н. Гродзенська) навіть вводять поняття такої структури уроку, яка є аналогічною музичним формам – урок-рондо, урок-сонатне рондо тощо.
4. Раціональне використання навчального часу, дотримання часових меж проведення уроку.
Проводячи урок, учитель має дбати про узгодження темпоритму його проведення з навчально-творчими можливостями учнів. Важливого значення набуває досягнення оптимального співвідношення між поясненнями і практичною діяльністю учнів. Крен в бік словесного тлумачення, дидактичних напучувань за рахунок практичної діяльності на уроці мистецтва може призвести до зниження творчого накалу, розосередження творчої уваги учнів, послаблення художньо-естетичних результатів. Наприклад, на хоровому занятті учитель занадто довго і досконало, за рахунок практичної діяльності, розповідає учням про можливості настройки голосового апарату, правила дихання, роль інтонаційних акцентів, особливості ансамблевого співу тощо. "Перекоси" в бік пояснень не тільки викликають стомлення учасників хорового колективу, а й розпорошують їх творчу увагу, відволікаючи від співу, від практичного діяння. В результаті навчальний ефект заняття знижується.
5. Чітке визначення завдань для самостійної роботи.
Навчання мистецтва неможливе без копіткої і систематичної самостійної роботи. Формування здатності для самостійної роботи має бути в полі зору учителя, користуватись ним. Учитель має допомогти учню визначити зміст домашнього завдання, спланувати самостійну роботу, вивчити її послідовність тощо. Не узагальнене напучування типу: "Треба добре і багато попрацювати над твором", а конкретні завдання на зразок: "приділити увагу голосоведению", "визначити аплікатуру в даному фрагменті твору", "досягти вільності у виконанні того чи іншого танцювального руху" мають стати основними у підведенні підсумків уроку і орієнтації учнів на самостійну мистецьку працю.
Педагогічні вимоги
На кожному уроці мають реалізовуватись виховні, навчальні і розвивальні завдання.
Виховні завдання включають формування гуманістичного світогляду учнів, Опікування становленням їх національної самосвідомості, патріотичних поглядів, моральних переконань, естетичних якостей. Оскільки мистецтво містить потужний заряд виховного потенціалу, завдання учителя – протягом навчання, на кожному уроці тримати в полі зору потреби реалізації виховних можливостей мистецтва. Почуття і переконання, якості особистості формуються не одразу. То ж тільки постійне, а не одномоментне спрямування уваги педагога на виховання особистості учнів, на досягнення виховного результату з уроку в урок можуть дати необхідний ефект.
Переймаючись виховними завданнями на уроці, учитель має уникати прямих вказівок, які Не тільки не заохочують учнів до їх виконання, а часто справляють протилежний ефект. Виховання має здійснюватись опосередкованим шляхом.
Виховний характер мистецького навчання не можна звести до якихось окремих виховних моментів уроку. Всі елементи уроку мають бути виховними за своєю сутністю.
Опікуючись завданнями реалізації виховного впливу мистецтва, учитель має спиратись на вже сформовані якості учня. Проте, ця опора має носити характер не пасивного пристосування, а стимулювання ініціативного підходу, Відповідальності за мистецькі дії. Наприклад, почуття патріотизму, національної гордості може знайти психологічне підгрунтя у опрацюванні всіх музичних жанрів М. Лисенка. Опора на досвід художнього пізнання учнем творів інших українських композиторів – С. Людкевича, Б. Лятошинського, Л. Ревуцького актуалізує в художній пам'яті особливості їх творчості – використання фольклорних джерел, краси українського мелосу, оспівування історії народу тощо – опосередковано може сприяти цілям патріотичного виховання. А стимулювання відчуття відповідальності за вираження змісту музики в процесі її виконання, донесення його до слухачів ще більше підсилить виховний ефект навчальної роботи на уроці. Необхідно пам'ятати, що ігнорування попереднього досвіду виховання, вже сформованих переконань учня, індивідуальних особливостей його світобачення, педагогічна зневага до вже сформованого може призвести до серйозних виховних конфліктів.
Важливого значення у досягненні виховних ідей мистецького уроку набуває уявлення учителя щодо цілісності виховного процесу протягом всього навчання учня. Людина не виховується по частинах. Виховний процес – не сума розрізнених виховних завдань чи окремих заходів, а постійне піклування щодо становлення особистості учня, де кожен урок має вносити часточку до досягнення виховної мети.
Навчальні завдання, пов'язані із виховними, містять і власні виміри. До них відносяться орієнтири як теоретичного, так і художньо-практичного порядку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оновлення існуючих і розробка нових методів мистецького навчання дітей“ на сторінці 4. Приємного читання.
