Оновлення існуючих і розробка нових методів мистецького навчання дітей

Педагогіка мистецтва

Сфера імпровізаційних дій учителя на уроці мистецтва теж багатогранна. Особливо гнучко вирішується проблема темпо-ритму уроку. Імпровізаційними, зокрема, слід вважати часові межі окремих навчальних ситуацій. Характер інтонаційного забарвлення мовлення учителя на уроці також переважно віднаходиться в процесі імпровізації.

Загалом важливо враховувати, що скрупульозне слідування за попереднім планом нівечить творче начало, сковує ініціативу учителя, а надмірна, непередбачувана свобода педагогічних дій руйнує планування, нівелює його педагогічний сенс. Отже, завдання полягає в тому, щоб знайти оптимальні підходи до складання плану, де залишалось би місце для "випадковостей". А імпровізація на уроці, в свою чергу, стане продуктивною, якщо буде пов'язана із планом і, більш того, впливатиме на удосконалення планування в майбутньому.

4. Внесення змін у способи з'ясування результатів мистецького навчання школярів

Завдання модернізації мистецької освіти в школі передбачає також упровадження інноваційних підходів до здійснення контролю за навчальними успіхами учнів та до оцінювання результатів мистецької діяльності. Хоча на уроках мистецтва поняття об'єктивності і незалежності оцінки набувають своєрідних ознак, оцінка результатів навчальної роботи учнів у будь-якій формі (цифровій чи вербальній) є важливим засобом не тільки навчального, але й виховного впливу. Сучасна дидактика вбачає завданнями контролю й оцінювання не тільки виявлення рівня засвоєння учнями знань, умінь і навичок, але й визначення причини допущених помилок, прогнозування майбутніх напрямів педагогічної взаємодії, аналіз ефективності використаних методів і прийомів, формування вмінь самоконтролю і самооцінювання. Новій системі оцінювання притаманна позитивна спрямованість, що грунтуються на врахуванні рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач. За таких умов оцінювання стає не тільки засобом діагностики рівня реалізації поставлених цілей, але й вагомим чинником навчання, розвитку та виховання школярів, основою для коригування процесу і результатів пізнавальної діяльності, прогнозування подальших цілей та перспектив у навчанні. У ході спостереження за діяльністю учнів та їх вивчення під час занять, перевірки виконання ними домашніх завдань, вправ на уроці, відповідей необхідно оцінювати не тільки якість знань, а й старанність, працелюбність, здібності, психологічні особливості самих учнів.

Оцінні судження, що характеризують якість роботи школярів, сприяють кращому засвоєнню знань, спрямовують дії або відповіді в потрібне русло. Тобто, значення оцінки виходить далеко за межі однієї лише фіксації результатів контролю, тому що певним чином вона характеризує самого учня, його підготовленість, здібності, власне ставлення до оцінювальних знань, праці, адже думка друзів, батьків про його шкільні успіхи йому не байдужа. В мистецтві немало того, що піддається точному й однозначному визначенню та вимірюванню. Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетенції – загальної здатності, що базується на набутих уже знаннях, досвіді, цінностях, здібностях.

Поняття компетенції не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості, де йдеться про розвиток і виховання інтересу до мистецтва, естетичних смаків і потреб, емоційної чуйності на явища навколишньої дійсності і творів мистецтва. Оцінювати думки учнів, досягнутий ними рівень сприйняття мистецтва, ступінь оволодіння мистецькою грамотністю, основами мистецької культури – важливі завдання мистецької освіти; ще складніше стає це питання, коли мова заходить про почуття дітей, про їх емоційне ставлення до мистецтва, життя.

Розробка оновлених вимог до оцінювання має охопити безпосередній емоційний відгук дітей на мистецтво, їх висловлювання про сприйнятий або виконаний твір, діагностика навчально-пізнавальної діяльності у виявленні художнього смаку, виразності і грамотності співу тощо. Але розуміючи складність такого оцінювання, в школі визначальну роль відіграє емоційно-суб'єктивний фактор сприйняття, оцінювання і творення. Будучи головним показником освітніх результатів школяра, оцінювання впливає на його самооцінку, що накладає відбиток на формування особистості. Якщо оцінка за колективну діяльність однакова для всіх школярів, то індивідуальне оцінювання досягнень дитини впливає на підсумкову оцінку. На уроках мистецтва школярі мають зрозуміти, що від старанності кожного учня залежатиме якість виконання твору класом. Під час оцінювання учнів необхідно враховувати і початковий рівень мистецького розвитку кожного учня. Оцінюючи успіхи учнів у мистецькій діяльності (спів, слухання музики, імпровізація, рух, малювання тощо), які є засобами оволодіння основами мистецької освіченості, не потрібно враховувати пряму залежність розвитку мистецьких здібностей дитини від її навчальних зусиль.

Рівність між учнями на уроках мистецтва має досягатися завдяки виявленню унікальності кожної дитини, а не за рахунок досягнення однаковості знань і вмінь. Тому, виставляючи оцінки, необхідно враховувати не ступінь розвиненості слухової уваги, інтонаційну неточність, а активність, самостійність, емоційний відгук дітей на мистецтво. Гуманізація мистецької освіти вимагає щирого і відкритого ставлення до учнів, встановлення дружніх стосунків і залучення учнів до співпраці. Впровадження особистісно-орієнтованого підходу до занять мистецтвом на сучасному етапі вимагає вміння вислухати учня, стати на його позицію, вважати її такою ж самоцінною, як і свою власну, створити творчу атмосферу на уроці.

Оцінювання навчальних досягнень учнів мають зняти проблему про негативний відбиток контролю у вигляді перевірки отриманих за певний період знань, викликаючи учнів по одному та вислуховуючи не стільки спів, скільки тексти вивчених пісень. Це не сприяє мистецькому розвитку дітей та їх об'єктивному оцінюванню. Важливо в дітей виховати емоційну чуйність, співпереживання, і цього можна досягти засобами мистецтва. В основі повторення інформації має бути трансформація знань.

Повертаючись до вивченого раніше, учень має бачити у фактах, явищах, закономірностях щось нове, розглядати, аналізувати якісь нові сторони. А досягти цього можна завдяки особливостям мистецтва, які полягають у розвитку здатності до емоційно-ціннісного сприйняття і розуміння мистецьких творів, вихованні художнього смаку та естетичних почуттів дітей, оволодінні виконавськими вміннями, навичками і способами творчої діяльності в різних видах мистецтва та особливостями психологічної готовності дітей до об'єктивної оцінки результатів їхньої мистецької діяльності.

Пронизуючи всі етапи навчально-виховного процесу, оцінювання впливає як на діяльність учнів, так і на діяльність учителя. Учитель має змогу оцінити позитивні та негативні аспекти свої роботи і по можливості вносити зміни у методи роботи, шукаючи тим самим той індивідуальний стиль, який і творить справжнього вчителя. Учень теж не стоїть осторонь оцінювання, виробляючи власне ставлення до оцінювальних знань. Оцінювати роботу можна не тільки балами, що є обов'язковою вимогою навчальних програм, а й похвальним словом, жестом, інтонацією, мімікою вчителя, оціночним висловлюванням. (Наприклад, процес розвитку звуковисотного слуху нерідко триває досить довгий час, щоб у дітей систематично не було негативних оцінок, не слід оцінювати чистоту інтонування мелодії і ритмічну точність виконання. Але з іншого боку оцінка дасть уявлення учневі про сильні і слабкі сторони його діяльності.) При цьому якість мистецької освіти постає не як сумарний вираз знань і вмінь з мистецтва, а як інтегрований показник усіх етапів становлення особистості, що охоплює результати пізнавальної діяльності, життєвий і навчальний досвід учня, умови і характеристики процесу навчання і виховання.

Учитель, який стоїть на позиції співробітництва, має використовувати оцінку як засіб заохочення, доповнюючи відзнаку словесним коментарем. Виконання вдома домашньої роботи свідчить про інтерес до мистецтва, який необхідно викликати у дітей. Гуманний учитель має. заохотити в кожній дитині щось позитивне: уміння слухати музику, розповідати про неї, спробувати в нестандартний спосіб висловити художній зміст мистецького твору. Головне – педагогічна оцінка повинна дати надію учням до самовдосконалення, "перевести" стимули у мотиви навчальної діяльності, зокрема пізнавальної (інтерес до музичного навчання, бажання здобути глибокі знання з театрального мистецтва, співу, елементарної імпровізації тощо, емоційна зацікавленість у досягненні художнього "Я" твору, виявлення власного "Я" у мистецькій діяльності, наприклад, по-своєму проінтерпретувати пісню, розробити її інсценування тощо).

Учитель-гуманіст не має застосовувати єдиного критерію відзначення, врахування індивідуальних можливостей і проявів кожного учня; посилення ролі словесних оцінних висловлювань про позитивні якості учнів. Учитель своєю оцінкою має заохотити дітей до мистецької діяльності, стимулювати учнів у формі ігрової діяльності до активного навчання, виховати в них найкращі естетичні якості. Особливо це стосується уроків мистецтва, де оцінка слугує як мистецькому розвитку дитини, так і стимулюванню її, в залежності від того, наскільки вдало вона застосовується.

Сучасний учитель має володіти діагностичними методиками та більш майстерно використовувати багатобальну шкалу оцінок, навчити учнів самостійно оцінювати власну діяльність. При визначенні мистецько-освітніх досягнень учнів учитель має оцінювати, наскільки дитина зуміла глибоко сприйняти, пережити й осмислити мистецькі образи та твір загалом, роздумувати про мистецтво, творчо інтерпретувати музику, сприймати театральну виставу. Значний дидактичний досвід, накопичений у педагогічній теорії, слід неупереджено і творчо опрацьовувати, Щоб діти виявляли хороший художній смак.

Удосконаленню контрольно-оцінювальної діяльності школярів на уроках мистецтва підлягає невміння відчути ту грань, за якою починається якість, що відповідає їхній оцінці результатів оцінювання. Це допоможе вчителю змінити формальну оцінку на особистісно- орієнтовану, без якої неможлива гуманізація навчально-виховного процесу на уроках мистецтва.

При оцінюванні досягнень школярів учителі мають брати до уваги особливості психологічної готовності дітей, вікову специфіку учнів, оскільки саме школа є першим етапом фундаментального систематичного впливу вчителя на дитину, з одного боку, і періодом найефективнішого розвитку її інтересів, потреб, становлення особистісних рис і якостей, з іншого боку. Учитель має запобігти застосуванню "рефлексу солідарності”, шукаючи виправдання в тому, що необхідно заохочувати вияви учнівської активності. Засторогою такому оцінюванню є те, що поблажливість розбещує дітей, а тому вони нерідко зневажливо починають ставитися до такого "доброго" вчителя, і функції оцінювання не мають впливу на навчання, виховання і розвиток учнів. Учитель має орієнтуватися на реальний результат навчання конкретних учнів, а порівняння з визнаними ним еталонами має негативні психологічні наслідки, бо вчитель не звертає уваги на ту обставину, якою ціною здобуті ці знання. Адже це спонукає до неправильних дитячих дій. Учитель має враховувати життєві обставини, в яких опинився учень.

Хворобливий стан дитини, відсутність її на попередніх уроках може призвести до отримання низької оцінки, а це спричинить зниження навчальної активності таких дітей, внутрішню скутість, а в подальшому і заниження самооцінки. Тому першочерговим завданням учителя стає необхідність виявити і підтримати успіх кожної дитини, попередити помилки і труднощі в навчально-пізнавальній діяльності, ефективно і вчасно реалізувати систему коригування заходів. Учитель має через оцінку виховати дитину. Вдосконаленню контрольно- оцінювальної діяльності школярів на уроках мистецтва підлягає невміння відчути ту грань, за якою починається якість, що відповідає їхній оцінці результатів оцінювання. Але необхідно враховувати специфічні відмінності, які існують між мистецтвом та іншими предметами.

Сьогоднішня освітня ситуація вимагає створення чіткого уявлення про результати педагогічної діяльності, специфічних методик, які доповнювали б одна одну і в сукупності давали об'єктивну оцінку. Учитель має створити такі умови, при яких оцінка у дітей стимулювала б інтерес до занять на уроці мистецтва, а саме: розвивати дітей у різних видах мистецької діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей та їхнього досвіду; об'єктивно фіксувати успіхи учнів незалежно від їх здібностей; налаштовувати школярів на емоційно-позитивну роботу; завжди пояснювати свою оцінку з роз'ясненням помилок. Учитель має схвалювати думку учня чи погоджуватися з ним, допомагати орієнтуватись у виборі художньо цінного в мистецтві. Мова вчителя повинна бути емоційно забарвлена, навіть негативну оцінку необхідно висловлювати в доброзичливому тоні. Не слід підміняти зовсім погану оцінку кращою.

Отже, оцінювання результатів мистецького навчання учнів загальноосвітньої школи має стати поштовхом для подальших занять мистецтвом. Основу оцінки на уроках мистецтва має складати насамперед ступінь зацікавленості дитини мистецтвом, грунтуватися на врахуванні бажання учня до мистецької діяльності. Оволодіння методикою перевірки знань і оцінювання навчальних досягнень учнів має грунтуватися на застосуванні форм ігрової діяльності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оновлення існуючих і розробка нових методів мистецького навчання дітей“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Філософські засади мистецької освіти

  • Функції мистецької освіти

  • Тема 2. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

  • Втілення гуманістичної парадигми – фундамент удосконалення мистецької освіти

  • Забезпечення домінування національного мистецтва

  • Тема 3. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МИСТЕЦТВА У РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

  • Мистецтво як засіб розвитку творчої індивідуальності студентів педагогічних навчальних закладів

  • Змістовий модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ

  • Оновлення існуючих і розробка нових методів мистецького навчання дітей
  • Змістовий модуль 3. ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ

  • Хореографічне мистецтво у розвитку творчої індивідуальності студентів

  • Тема 6. ТЕАТР ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

  • Елементи театральної педагогіки у формуванні педагогічної майстерності

  • Вплив театральної педагогіки на формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя

  • Тема 7. КІНОМИСТЕЦТВО

  • Передумови виникнення кіно і основні етапи розвитку

  • Кіно – мистецтво та індустрія

  • Використання досвіду і творчої бази давніх мистецтв

  • Види і жанри кіно

  • Особливості сприйняття: ідентифікація, інтерпретація

  • Множинність функцій

  • Кіно в системі візуальних мистецтв та інформаційного простору

  • Теорія і теоретики кіно

  • Кіно в Україні

  • Українське поетичне кіно: тріумф і трагедія

  • Українське анімаційне кіно

  • Кіномистецтво початку XXI ст.