Втілення гуманістичної парадигми – фундамент удосконалення мистецької освіти

Педагогіка мистецтва

Сенс нової системи мистецького навчання у її гуманізації, яка разом з іншими аспектами передбачає виявлення і удосконалення усіх сутнісних сил людини, коли індивід є творцем самого себе і своїх обставин. Адже необхідність олюднення процесу навчання і виховання, утвердження в ньому культури ненасилля, визнання кожної особистості вищою соціальною цінністю, що сприяє створенню умов для становлення громадянина з високими моральними, інтелектуальними і фізичними якостями, виявилися досить актуальними в сучасній освітній парадигмі. Гуманізм передбачає високий рівень поваги однієї людини до іншої, усвідомлення самоцінності її як невід'ємної частини соціуму.

Сучасні технології. гуманізації передбачають відмову від авторитарних методів педагогічної діяльності і об'єднують способи, прийоми та інструментарій, які сприяють відповідній морально- психологічній переорієнтації людини, формуванню почуття власної гідності та відповідальності, розкриттю здібностей та задоволенню потреб особистості, впровадженню ідей гуманізму у характер взаємовідносин людей.

Гуманізація мистецької освіти неможлива без урахування тих глобальних процесів і їх впливів, що відбуваються у світі, без посилення таких аспектів, як надання пріоритету загальнолюдським цінностям, визнання самоцінності особистості кожної дитини, підвищення ролі гуманітарних знань й освіти. Гуманізація шкільного життя означає, що у центрі навчальної системи стоїть дитина, її своєрідність і неповторність. Гуманізація освіти має передбачати створення сприятливих умов для самореалізації школярів, всебічного розвитку їх сутнісних сил, інтересів і обдарувань. Навчально-виховний процес мистецької освіти на гуманістичних засадах має виділятися принциповими положеннями, які полягають не тільки у оволодінні учнями гуманітарними знаннями, а й у підвищенні загальної культури творчого мислення, зростанні інтелектуальної освіченості й виховання дитини до утвердження її найвищою цінністю.

Гуманізація мистецького освітнього простору має здійснювати рішучий поворот до особистості учня, який має стати не засобом, а суб'єктом свого розвитку. Гуманістична спрямованість мистецької освіти має поважати особисту гідність кожного учня, його індивідуальну життєву мету, запити і інтереси, створювати сприятливі умови для самовизначення у розвитку, опікуватися становленням художньої індивідуальності.

Новий час вимагає нових підходів до мистецького навчання, модернізації традиційних методичних механізмів і впровадження в практику нетрадиційних методів навчання, які забезпечували б за відповідних умов добрі результати. Гуманістичне мистецьке навчання має бути спрямоване на створення таких форм і методів мистецького навчання, щоб забезпечити ефективне розкриття індивідуальності дитини – його пізнавальних процесів, особистісних якостей до відтворення внутрішнього "Я", створення таких умов, при яких учень захоче вивчити, наприклад, музичний твір, зміст якого сповнений гуманістичного смислу, особистісно буде зацікавлений у тім, щоб сприймати, а не відштовхувати впливи, що виховують. Традиційна педагогіка орієнтує учня на наполегливу, систематичну працю в мистецтві. Гуманістична педагогіка підкреслює, що орієнтація тільки на працю як на єдиний спосіб досягнення успіху у навчанні мистецтва може призвести до втрати бажання взагалі займатись мистецтвом, лишає дітей творчості, самореалізації. Втрачається одна із найголовніших функцій мистецтва – нести людині радість від відчуття краси, естетичне задоволення. Тому учень має не тільки наполегливо працювати, освоюючи мистецтво, наприклад, музики, а й отримувати задоволення від спілкування з музикою. Дуже важливо, щоб мистецтво відігравало функцію психологічної розрядки людини, а не лише спонукала до напруження. Інакше втрачається сенс мистецького навчання.

Без систематичної роботи учень не зможе досягти успіхів у навчанні, але обмеження навчального процесу спонуканням виключно до систематичної праці поза гедоністичним спрямуванням навчання звужує межі мистецького розвитку дитини, становлення його духовної культури, а отже і гуманістичного призначення художньої діяльності.

Школярі, реагують на красу в мистецтві, проте далеко не завжди правильно пізнають і розуміють його. Причиною цього є дефіцит у них мистецько-художньої освіти. Розглядаючи мистецьку освіту з позицій гуманістичних відносин, можна виділити ряд завдань, які мають бути вирішені першочергово, а саме, переосмислення світоглядно- методологічних основ гуманістичного пізнання; впровадження в навчальні програми творів національної культури з формуванням національної самосвідомості з пріоритетом духовних і моральних цінностей.

У сучасній загальній мистецькій освіті основна увага спрямовується на знаходження оптимальних шляхів навчання дітей певних навичок. Поза увагою залишаються індивідуальні емоційно- чуттєві реакції учнів на мистецькі твори. Інколи дітей знайомлять із загальноприйнятими тлумаченнями змісту твору композитора, сподіваючись розвинути у них таким чином здатність сприймати та розуміти мистецтво. Але під час сприймання твору дитина по-своєму, виходячи із свого досвіду, фантазії, творить образ за тими формами переживання, що підказує їй автор. Тому гуманістична парадигма мистецької освіти має зорієнтувати мистецьке навчання на підбір таких форм, прийомів і методів мистецького навчання, де б досвід загальноприйнятих розумінь перетворився на творчий імпульс індивідуального осягнення і був сприйнятий дитиною як свій.

У гуманістичній концепції мистецької освіти важлива роль має відводитися діалоговій стратегії спілкування. Для неї ця проблема має виняткове значення, оскільки діалогічність пронизує художньо- педагогічну діяльність у двох взаємопов'язаних формах – міжособистісній та внутрішній. Взаємодоповнюючи одне одну, вони утворюють можливість художнього спілкування, сутність якого складають комунікативність, емпатія, креативність і рефлексія. Перетворення зовнішнього, чужого у внутрішнє, своє має відбуватися за допомогою діалогу особистих розумінь мистецького твору. Різні переживання, мистецько-художні смисли, заглиблюючись в індивідуальну свідомість мають породити внутрішню суперечку учнів із самим собою, тобто має розпочатись внутрішній діалог-механізм створення власної інтерпретації, побудови осмисленого ставлення до мистецького витвору. Ці якості мають охопити різні рівні емоційно- смислового пошуку мистецьких творів, усвідомлення власного ставлення до них та їх інтерпретації, що має позначитися виникненням нових орієнтирів у формуванні світогляду, а отже і ефективним впливом на особистість. Досвід діалогової взаємодії з мистецтвом, що має навчити дитину розуміти художню мову твору, усвідомлювати його сутність, має сформувати художнє сприйняття.

Гуманістична основа мистецького навчання має означати насамперед визнання права кожної дитини на мистецький розвиток незалежно від її природних здібностей. Особливо актуальним в контексті розвитку сучасного суспільства має бути вимога зробити мистецтво надбанням кожної дитини, і щоб мистецтво стало потрібним для всіх, – і стихійно обдарованим, і не дуже, але надзвичайно значущим для дітей і справляло вплив на активного, свідомого, рівноправного учасника навчально-виховного процесу, що розвивається по своїх здібностях. Міра гуманізації виховного процесу має визначатися тим, наскільки цей процес створює передумови для самореалізації особистості, розкриття всіх закладених у ній природних задатків, її здібностей і волі, відповідальності і творчості.

Гуманістичне спрямування мистецької освіти має стати найбільш впливовим у час динамізації сьогодення, органічно поєднаного з науково-технічним прогресом, тому що мистецтво покликане відтворити цілісність буття людини, протистояти вузькому підходу до усвідомлення його сенсу з позицій практичного підходу до життя, воно опікується формуванням шляхетної, одухотвореної особистості. Гуманізація мистецького освітнього процесу вимагає переорієнтації з предметно-змістового принципу навчання на вивчення цілісної картини світу, на трансляцію не "чистих", а "олюднених” знань з опорою на базові цінності людства. Це зумовлює пріоритетний розвиток загальнокультурного компоненту в змісті, формі і методах навчання і виховання, що, в свою чергу, має допомогти подолати утилітарно-прагматичний, технократичний підхід до освітнього процесу.

Основними напрямками гуманізації при викладанні мистецтва у школі мають бути: розвиток творчої особистості, забезпечення свободи і самостійності її вибору; індивідуалізація навчально- виховного процесу. Запровадження в педагогічну практику гуманістичних ідей вимагає свободи вибору змісту, методів, засобів виховання і навчання, ведення творчого пошуку в рамках гуманістичної парадигми.

Сенс життя реалізується в самому житті, в розкритті здібностей людини, в здійсненні її індивідуального покликання, призначення. Тож і гуманістична парадигма мистецької освіти має містити забезпечення розвитку• і реалізації мистецьких здібностей кожної дитини. Гуманістичне спрямування мистецького навчання має означати вибір таких художніх зразків, що естетично інтерпретують людське в людині. Домінуючим в мистецтві в річищі гуманістичної культури має бути глибоке проникнення у внутрішній світ людини, прагнення пізнати і відтворити найтонші нюанси її внутрішнього життя, заглиблення в найпотаємніші куточки людської психіки. Рівень художнього сприйняття має залежати, з одного боку, від уміння дитини, що сприймає, "увійти" в систему мислення автора твору, емоційно зрозуміти його, а з іншого – цей рівень має бути зумовлений індивідуальними особливостями реципієнта, зокрема його культурно- інтелектуальним розвитком.

Допомогти дитині усвідомити свої почуття і відтак створити свою особистісну інтерпретацію змісту мистецького твору, своє осмислене ставлення до джерела художніх переживань – має бути визначальним кроком у розвитку її мистецьких здібностей. Будь-які цілі педагогічного процесу мають бути дійсно гуманними, тобто такими, що слугують інтересам дитини, її зростанню як індивідуальності лише за умови, якщо вони допомагають дитині значною мірою самостійно, завдяки власним зусиллям стати особистістю, самореалізуватися. Втілення цієї гуманістичної мети у педагогічному процесі несумісне з авторитарністю. Тільки маючи високий рівень емпатії, зорієнтованість на співпрацю, конгруентність (співпадання) намірів та думок, спеціальні знання в галузі мистецтва та практичні навички, особистісні якості мають забезпечити успішну реалізацію діям. Важливою умовою гуманістичної педагогіки має бути підтримка учнів, їх мислення, інтересів, намагання пізнати нове, що спонукає до самоактуалізації, зіставлення художніх характеристик творів із осягненням гуманістичного наповнення їх змісту, надання переваги при виборі навчального матеріалу тим зразкам, в яких ідеали естетичного порядку змістовно поєднано з гуманістичними, тим творам, в яких краса форми втілює красу людської природи, а від цього дитина має стати більш цікавою, упевненою, відкритою для спілкування, краще володіти собою, проявляти свої можливості в усіх видах мистецької діяльності. Гуманістична парадигма мистецького навчання має орієнтувати на таке його спрямування, при якому учень, наприклад, опановуючи закони виконавсько-творчого осягнення музики дітьми, вони мали б не тільки усвідомлювати образний зміст музики, а й прагнули б до співвіднесення власних почуттів із емоційним забарвленням твору.

Тільки позитивні емоції, ніякого грубого натиску на його особистість. При руйнації позитивних естетичних емоцій, що виникають при зустрічі з художніми цінностями, якщо навчання постійно супроводжується зауваженнями, нотаціями, заняття не може бути успішним.

Негативні емоції зводять нанівець естетичне переживання. Учень не здатний при цьому адекватно оцінити художні достоїнства, закладені в мистецькому творі, моменти естетичної насолоди відступають далеко на задній план.

Коли в центрі процесу навчання знаходиться дитина, у неї розвивається досить серйозна якість – незалежність. Зрештою, самомотивований учень, що концентрується на обраній ним же самим діяльності, веде себе до самодисципліни, яка є єдино цінною дисципліною в процесі навчання.

Гуманістична спрямованість передбачає духовне зростання, естетичний розвиток особистості у всій повноті діапазону – від реалізації працездатності до художньої насолоди і задоволення від власної мистецької діяльності. Гуманістична мистецька освіта, в центрі якої є людина, її духовний світ, має повертатись обличчям до естетичних, мистецьких потреб і інтересів дитини, тому що в результаті масового "охоплення", "занурення", а також просто формального проведення мистецьких занять, зникло головне, – дитина, її мистецькі інтереси і переживання, пов'язані, наприклад, з музикою, її життям, тобто відбулося витравлення гуманної спрямованості музичного виховання задовольнити ці потреби. Однією з головних умов успішного здійснення мистецько-виховної роботи в контексті гуманістичної парадигми має бути вивчення, облік різноманітних мистецьких інтересів школярів, сформованості у них певних критеріїв в сфері естетичних оцінок, вивчення учнем низки творів з усвідомленням їх глибинного, специфічного змісту, і подальший розвиток школярів завдяки дотриманню чіткої системи цілеспрямованого педагогічного впливу на процес формування мистецьких інтересів дітей, що збільшує можливість уникнення негативної дії стихійних мистецьких вражень.

Мистецьке становлення школярів не може ефективно відбуватись поза вільним виявленням оцінювального ставлення, поза багатогранністю художніх поглядів. Тому заохочення учнів в школі до висловлення власних міркувань щодо мистецтва, власної мистецької оцінки, має створити підстави для виявлення різних думок, але бажано об'єктивних. Гуманізація мистецької освіти має сформувати в дитині своє власне ставлення до художньої цінності твору, поступаючись місцем зовнішній оцінці.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Втілення гуманістичної парадигми – фундамент удосконалення мистецької освіти“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Філософські засади мистецької освіти

  • Функції мистецької освіти

  • Тема 2. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

  • Втілення гуманістичної парадигми – фундамент удосконалення мистецької освіти
  • Забезпечення домінування національного мистецтва

  • Тема 3. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МИСТЕЦТВА У РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

  • Мистецтво як засіб розвитку творчої індивідуальності студентів педагогічних навчальних закладів

  • Змістовий модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ

  • Оновлення існуючих і розробка нових методів мистецького навчання дітей

  • Змістовий модуль 3. ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ

  • Хореографічне мистецтво у розвитку творчої індивідуальності студентів

  • Тема 6. ТЕАТР ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

  • Елементи театральної педагогіки у формуванні педагогічної майстерності

  • Вплив театральної педагогіки на формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя

  • Тема 7. КІНОМИСТЕЦТВО

  • Передумови виникнення кіно і основні етапи розвитку

  • Кіно – мистецтво та індустрія

  • Використання досвіду і творчої бази давніх мистецтв

  • Види і жанри кіно

  • Особливості сприйняття: ідентифікація, інтерпретація

  • Множинність функцій

  • Кіно в системі візуальних мистецтв та інформаційного простору

  • Теорія і теоретики кіно

  • Кіно в Україні

  • Українське поетичне кіно: тріумф і трагедія

  • Українське анімаційне кіно

  • Кіномистецтво початку XXI ст.