У сучасних умовах розвитку суспільства ми визначаємо виховну, пізнавальну, розвивальну, гедоністичну, комунікативну функції мистецької освіти.
Центральним елементом виховної функції мистецької освіти є процес усвідомлення індивідом себе як суб'єкта педагогічного спілкування за допомогою мистецтва, де результатом є не заданий норматив, а сам процес спілкування з урахуванням можливостей реалізації свого особистісного потенціалу, набуттям творчого досвіду, який виявляється через функції емпатії, рефлексії, креативності, самовдосконалення, художнього відкриття. Виховна функція мистецької освіти передбачає насамперед формування духовності особистості як протидії превалюванню практицизму, меркантильності у ціннісній свідомості суспільства. Формування духовності у дітей на уроках мистецтва, що визначається ставленням людини до загальнолюдських цінностей, дозволяє здійснити гуманно-творчу спрямованість її особи. І мистецтво відіграє в цьому істотну роль шляхом впливу на емоційний образний світ почуттів і формування вищих людських цінностей. У зв'язку з цим виховна функція мистецької освіти стає найважливішим інструментом духовно- морального становлення особистості. Духовна культура людини визначається передусім її ставленням до загальнолюдських цінностей, слугує мірою їх засвоєння і привласнення, здатністю реалізувати ці цінності, розкрити свої глибинні життєві потенції, здійснити гуманно- творчу спрямованість своєї особи. Істотна роль при цьому відводиться мистецтву взагалі, як формі духовної культури. Виховна функція мистецької освіти полягає в тому, щоб підняти душу людини, мистецтво має виховне призначення, • яке визначається в естетизації людського життя, в активізації в ній естетичного початку. В об'єктивній картині світу виховна функція мистецької освіти посідає своє унікальне місце, створюючи новий культурологічний і естетичний простір – мистецьку картину світу. Володіючи власною концептосферою, мистецтво діє в даному естетичному середовищі, впливаючи тим самим на культуру в цілому і на кожного конкретного слухача, глядача мистецького твору. Мистецтво більшою мірою впливає на внутрішній емоційно-образний світ почуттів людини і формує здатність вищої людської цінності – любові-ідентифікацїї, що проявляється у всіляких формах співпереживання, співучасті, співдружності, співтворчості. Усього цього неможливо добитися без мистецької освіти, яка слугує засобом передачі накопиченого досвіду і духовних цінностей не лише від людини до людини, але і від покоління до покоління.
На думку вченого, важлива функція мистецтва на етапі висвітлення європейської художньої культури – виховна, тому що педагогічний потенціал мистецтва з її унікальними можливостями впливу на людину має розглядатися не лише як процес набуття художніх знань і вмінь, а й засіб особистісного розвитку школярів з виявленням індивідуальних здібностей, естетичних потреб та інтересів, духовним устремлінням мас з утвердженням нових ідеалів відповідно до епохи. Завдяки виховній функції музичної освіти формуються почуття, думки і дії людей. Якщо інші форми громадської свідомості мають частковий характер (мораль формує моральні норми, політика – політичні погляди, філософія – світогляд, освіта і наука готують спеціаліста), то музична освіта, а особливо, початкова діє на особистість комплексно, одночасно на розум, серце і почуття, тобто істотно впливає на духовний стан людини. Але стверджені нові ідеали, різні категорії естетики, що продумувались по новому закладались на досягненнях минулого, забезпечуючи таким чином історичний зв'язок в розвитку музичної освіти [26, с. 9 -17].
На виховні можливості мистецтва, його специфічні якості в своїх працях постійно звертав увагу педагог Б. Неменський: "Ніщо, крім мистецтва, не здатне відтворити чуттєвий досвід багатьох поколінь. Твір мистецтва може передати приниження раба чи біль старої самотності і залишитися при цьому молодою людиною теперішнього часу. Тому саме такий вплив мистецтва формує душу, збагачує людський особистий досвід велетенським досвідом людства” [84].
Реалізовуючи виховну функцію мистецької освіти в школі, ми зможемо вирішити відразу низку проблем: традиції, духовності, національної свідомості та ін. Щира ліричність, інтимність, безпосередність, величезні можливості емоційного впливу мистецтва набувають у сучасних умовах виняткової вагомості. Спостереження дають підстави оцінити мистецтво як ефективний виховний засіб, що допомагає розкріпаченню можливостей людей у всіх сферах її діяльності. Тож цілком природно визріла потреба в освоєнні нових способів реалізації освітньо-виховної функції мистецтва, інноваційних методик її використання в умовах педагогічного процесу, що поставила низку першочергових завдань перед мистецькою освітою на сучасному етапі. Духовність відіграє істотну роль у виховному процесі шляхом впливу на внутрішній світ особистості, її ерудицію, інтелектуальні запити, емоційно-образний світ почуттів. У зв'язку з цим мистецька освіта має стати не лише засобом підготовки, але й найважливішим інструментом духовного формування особистості. Як форма духовної культури мистецька освіта має виховне призначення, яке визначається в естетизації людського життя, в активізації в ній естетичного початку.
В об'єктивній картині світу виховна функція мистецької освіти створює новий культурологічний і естетичний простір – мистецьку картину світу. Виховна функція діє в даному естетичному середовищі, впливаючи тим самим на культуру дітей в цілому і на кожного конкретного слухача, глядача мистецького твору.
Виховна функція мистецької освіти полягає у відображенні важливих внутрішніх аспектів життя, зокрема, через суспільно важливих і типових людських переживань, ідей, почуттів тощо. Виховна функція є цілісним процесом, внаслідок якого формується складне психічне утворення особистості, яке є самоусвідомленням причетності до нації, в ім'я розвитку держави. З відродженням національного духовного життя звернення митців до української народної пісні, яка репрезентує бачення українцем прекрасного, огидного, високого, низького, трагічного, комічного, героїчного, поваги до рідного мистецтва, духовних цінностей сприяє пробудженню національної самосвідомості.
Велика сила виховного впливу в тому, що вона найбільш тонко, проникливо і яскраво виражає переживання людини, їхнє ставлення, динаміку, розвиток. Мистецький твір лише тоді благотворно впливає на людину, коли вона здатна адекватно його сприйняти, володіє навичками мистецького сприймання, має певний рівень естетичної реакції на розвинені почуття. Тобто для сприймання мистецького твору на художньому рівні на уроках мистецтва в школі потрібний вихід особистості на принципово вищий рівень естетичного переживання. Мистецтво здатне виразити не лише настрої, але й думки людини, розмірковування про життя, ставлення до світу. Пізнання емоційного змісту, вираження свого емоційного "я" при сприйманні мистецтва уможливлює особливу ефективність виховного впливу емоційно-образних асоціативних комплексів.
Виховна функція мистецької освіти передбачає насамперед формування здатності втілювати емоційний світ людини. Незвичайна сила впливу мистецтва створює можливості її використання для впливу на людей, пробуджуючи відповідні відчуття і настрої. Але емоційна насиченість мистецтва не виключає її багатих пізнавальних можливостей. Виховна функція мистецької освіти на новому етапі її розвитку має полягати у поєднанні емоційної захопленості мистецькою діяльністю, творчої свободи, урізноманітненню процесу сприйняття, навчання, творчого переосмислення, репродукування, збереження українського національного мистецтва, демократизації і гуманізації процесу навчання.
Сучасний учитель мистецтва школи має грунтовно володіти не лише традиційним запасом знань, але і поглиблено знати твори українського національного мистецтва і творчо використовувати набуті уміння і навички на практиці, що допомагало б вивченню української народної пісні, поважливого ставлення до рідного мистецтва, пов'язуючи їх із навчальним процесом у школі.
Пізнавальна функція оновленої мистецької освіти школярів на передбачає спонукання дітей до набуття мистецьких знань, до розширення власного мистецького кругозору, обізнаності у сфері мистецтва. Пізнавальна функція мистецтва на уроках в школі розкривається у її устремлінні допомогти людям пізнавати життя у всіх її різноманітних проявах, діалектиці розвитку. В усі часи мистецтво допомагало розумінню соціальних класів і груп, окремих історичних особистостей. Мистецтво є багатим джерелом знань на різні теми, що охоплює соціальну дійсність і життєву достовірність з відтворенням благородної мети освіти.
Пізнавальна функція мистецької освіти закладає підвалини розуміння психології нації, окремих історичних особливостей, є багатим джерелом знань на різні теми, що охоплює соціальну дійсність і життєву достовірність з відтворенням мети освіти. Проблема пізнавальної діяльності є однією з найважливіших у навчальному процесі. її головна функція має гностичний характер і полягає в систематичному оволодінні знаннями, уміннями і навичками; під її впливом розвиваються процеси усвідомлення, мислення. Мистецтво виступає водночас і носієм високих духовних цінностей, і засобом розвитку творчих здібностей молодших школярів. Урок мистецтва в школі спрямований на пізнання навколишнього світу засобами мистецтва та розуміння учнями зв'язків музики з іншими видами мистецтва, з природним і культурним середовищем життєдіяльності людини.
Пізнавальна функція розглядається як зміна психічних процесів, що викликаються внутрішніми закономірностями мистецьких переживань дитини і зовнішніми обставинами її життя і виявляється у здатності сприймати мистецтво, займатися практичною мистецькою діяльністю у сукупності мистецьких знань, умінь та навичок. Оновлена мистецька освіта передбачає зміни в розумінні мистецького пізнання. В попередні роки більше звертали увагу на пізнання зовнішньої художньої форми твору та особливості її втілення засобами мистецької мови в процесі аналізу мистецьких творів. Сучасна мистецька освіта трактує мистецьке пізнання як глибоко особистісний процес, в якому дитині надається співтворча, активна роль. Адже власна діяльність є запорукою глибоких переживань, естетичної насолоди, високих художніх смаків. Пізнання мистецького твору полягає не в поверхневому усвідомленні, а в особистісному ставленні до мистецтва, і відповідно до цього проникає в образний світ твору, пізнає його сутність.
Пізнавальна функція оновленої мистецької освіти полягає у вмінні відчути емоційний зміст і характер мистецьких творів різних жанрів, розпізнанні життєвого змісту мистецтва, уявленні зв'язку характеру мистецтва і засобів мистецької виразності. Важливо, щоб осягнення художньої своєрідності мистецьких творів відбувалося в єдності їх змісту і форми. Слід враховувати рівень мистецького й інтелектуального розвитку дітей (запропоновані завдання мають бути посильними для них). Цей процес детермінується психологічними особливостями сприйняття та вимагає залучення особистісного внутрішнього потенціалу, досвіду дитини. Залучення до мистецько- пізнавальної діяльності внутрішнього світу особистості, її власних переживань, емоційних станів потребує від дітей глибшого розуміння себе, свого "Я”.
У процесі мистецького пізнання учні здобудуть нові знання, оволодіють вміннями і навичками, набудуть досвіду практичної роботи, якщо учитель правильно організує, чітко продумає, систематизує роботу. З перших днів навчання потрібно організувати в класі творче, духовне колективне життя, в якому діяльність кожного учня дарує йому радість активного пізнання. Тому завдання учителя полягає в ефективному формуванні мотиваційної сфери дитини, наданні підтримки, певного поштовху для розвитку творчих здібностей школяра для відродження української культури. Сучасний учитель мистецтва, володіючи провідними положеннями особистісно- орієнтованого підходу, забезпечить розвиток індивідуальних творчих можливостей учнів під час мистецько-пізнавальної діяльності, уникне прямолінійних аналогій, навчить дітей глибоко і тонко відчувати настрій твору, характер художніх образів. Сучасний учитель, спираючись на ідеї особистісно-орієнтованого навчання, має трактувати мистецько-пізнавальну діяльність як свідомий, активний, співтворчий, глибоко особистісний процес, як осягнення глибинної сутності мистецького твору. Особистісне сприймання мистецтва, що грунтується на ідеях гуманізації, допомагає розкрити сутність розуміння, осягнення мистецтва як таке, що залежить від розвитку творчої самостійності учня, його здатності до особистісного тлумачення художніх образів, нестандартного розв'язання проблем мистецького пізнання. Мистецтво зможе виконати свою пізнавальну роль тільки тоді, коли учні навчаться по-справжньому розмірковувати про нього. Потрібно прагнути до того, щоб учні частіше відповідали на запитання, які виникають на уроці, не задовольнялися засвоєнням головних знань. Цьому сприятимуть точне формування учителем завдання, його поступове спільне вирішення, самостійно зроблений учнями висновок. Учителю необхідно постійно співвідносити педагогічні наміри з пізнавально-творчими можливостями учнів. Адже те, що ними не сприйняте, не осмислене, не почуте і не засвоєне, нічого не додає до мистецького розвитку дітей та не наближає до мистецтва. Усі форми мистецьких занять із школярами мають сприяти їхньому духовному розвитку, пізнанню світу, формуванню світогляду, вихованню моралі. На вирішенні цього завдання має спрямовуватися творча ініціатива учителя, його знання і досвід.
Розвивальне! функція мистецької освіти означає підсилення уваги до виявлення і розвитку мистецьких здібностей учнів, відсутність якої щодо школярів може мати непоправні наслідки у наступному навчанні і житті. Врахування вікових особливостей допомагає встановити, які саме форми, засоби і види діяльності найефективніші для мистецького розвитку дитини того чи іншого віку. У емоційній та пізнавальній сфері з'являється організація процесу, учні вибірково ставляться до деяких відтінків почуттів, різноманітних настроїв, висловлюють власні уподобання до окремих сторін художнього переживання і діяльності, тобто формується художній смак.
У різних видах мистецької діяльності (спів, рухи, слухання, елементарна виконавська діяльність, малювання) розвиток іде від репродуктивних дій до спроб перенесення здобутих знань і навичок в самостійні відтворення, проявляючи при цьому творчу ініціативу. Формування мистецьких здібностей дітей відбувається шляхом залучення їх до активної мистецько-творчої діяльності, опори на національне і світове мистецтво; розвитку художньо-образної уяви, організації різноманітної художньо-змістовної та емоційно наповненої діяльності на уроці й поєднання в єдиний комплекс основних її видів, що активізує моторику, емоційну сферу дітей, сприяє вивільненню фантазії та творчої енергії, мистецько-творчому самовиявленню та самоствердженню.
У мистецькій освіті має підсилитись увага до цілеспрямованого пізнання мистецтва, розвитку естетичних смаків людини, збагачення її мистецької культури та здібностей. Мистецьке переживання за своєю суттю є емоційним переживанням, тому що поза емоційним шляхом зміст мистецтва осягнути не можливо.
Також у мистецькій освіті увага має приділятись розвитку емоційних і слухових компонентів. Процес сприймання мистецького твору пов'язаний із розмаїттям почуттів, емоцій, з пробудженням творчих можливостей слухача. Мистецькі твори в процесі сприймання підлягають особистій інтерпретації, в результаті якої естетичний досвід суб'єкта пов'язується з процесом розвитку суб'єктивного образу цього твору. Особистість має сприймати мистецтва "пристосовуючи" до свого духовного світу її художній зміст і разом з тим внутрішньо змінюючись у процесі розвитку образів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функції мистецької освіти“ на сторінці 1. Приємного читання.
