Творча діяльність на уроках мистецтва в школі має бути підпорядкована єдиній системі творчих завдань, які розкривають специфічні зв'язки мистецтва, навколишнього світу, у сенсі якого відбувається освоєння, осмислення конкретних деталей, понять, формування навичок. Творча діяльність на уроці мистецтва в школі має виражатись у впровадженні творчих завдань такого характеру, під час виконання яких учнів буде втягнуто у процес творчості, і результатом цього процесу повинно бути виникнення чогось нового, притаманного тільки одній особистості. Творче начало в мистецтві має виховувати в людині прагнення рухатися вперед, до кращого, до досконалості, до прекрасного в найвищому і широкому сенсі цього поняття. За допомогою варіантно-творчих завдань, які мають пронизувати увесь урок від початку до кінця, незалежно від теми уроку, цілей і завдань, поставлених на ньому, учні мають співставляти свої дії з характером звучання мелодії, зміною настрою.
Під час вивчення кожної теми, сюжетів на уроках мистецтва діти мають застосовувати різні варіанти творчих завдань, які повинні проектуватись у двох площинах: по-перше, обов'язкове звернення до суб'єктного досвіду дитини, до життєвих прикладів, вражень дітей; по- друге, до творів мистецтва, у яких відбиті знайомі їм ситуації, образи, явища. Критерієм має бути новизна, оригінальність самостійної діяльності, але в жодному разі не художня цінність створеного, оскільки головним у творчій діяльності і запорукою успішного розвитку творчих здібностей має бути сам процес творчості, а не її продукт. Тільки у процесі творчості дитина має розвиватися найбільш природно й органічно. У дитини потрібно підтримувати будь-яке її прагнення до творчості, якими б наївними та недосконалими не були результати цих робіт. У наївних, нескладних елементарних проявах композиторської творчості (складання нескладних мелодій, найпростішого акомпанементу тощо) криються найсправжніші творчі устремління дитини, щирі прояви її почуттів.
Розвинуті в дитячому віці творчі здібності, дитячі творчі захоплення, добрим слідом яких залишиться творча фантазія дитини, прагнення створювати щось нове, краще, мають рухати вперед справу, якій дитина вирішила присвятити своє життя. Для розвитку творчого потенціалу школяра необхідно систематично звертатися до його емоційних переживань. Прагнення висловити власні емоційні стани має дати людині відчуття реалізованості особистої унікальної індивідуальності, що дозволить учню скористатися всіма наявними в його розпорядженні потенційними можливостями. Сприятливе емоційне почуття має стимулювати найбільш повне самовираження особистості в колективі, створити атмосферу для розвитку творчих здібностей школярів, підкреслити красу чуйного ставлення один до одного. Щоб творчі завдання мали розвиваючий характер, сприяли вихованню, навчанню, вчитель має застосовувати проблемні ситуації. Важливо створювати пошукові ситуації, які б спонукали дітей до самостійного творчого самовияву. Формування мистецьких умінь і навичок повинно розглядатися не як самоціль, а як надбання, результат особистого звуко-інтонаційного експериментування учнів.
Творчість дітей на уроках мистецтва має бути пов'язана з умінням оперувати знайомими їм мистецькими поняттями, знаннями, навичками, пристосовувати їх до нових умов, у нових видах мистецької діяльності. Творчість має дати дитині можливість актуалізувати свої потреби, інтереси, схильності, знаходити форми проявів індивідуальної активності. Творче самовираження має сприяти формуванню особистісної значущості, емоційного розкріпачення, впевненості у собі, забезпечення самостійності у процесі діяльності. Розмаїття і різноплановість форм роботи повинні допомагати якісному засвоєнню навчального матеріалу та розвиненню особистих творчих здібностей учнів, формуванню емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва, самостійності й критичності мислення дитини, допомозі у пізнанні мистецтва через аналіз та інтерпретацію вивчених мистецьких творів. Процес мистецького пізнання має набути в атмосфері творчості процесуального характеру. Тобто дитяча творчість повинна являти собою пізнавально-пошукову мистецьку практику. Розвиток музично- ритмічного почуття школярів включає організацію рухової активності дітей, виховання певних ритмічних навичок, усвідомлення учнями естетичної виразності ритму як елемента музичної мови. Потребу в дітей рухатися необхідно використовувати і правильно спрямовувати. Застосування на уроках хореографії образно-ігрових рухів має допомогти розкриттю і сприйняттю засобів хореографічної виразності, хореографічної характеристики того чи іншого образу.
Образно-ігрова творчість має приносити дітям радість, розвивати в них фантазію, образне мислення. Рівень координації і активності рухів дитини має свідчити про розвиток інших якостей особистості, в тому числі й психіки. Метою уроків мистецтва має бути виховування в учнів уміння слухати музику і передавати її в рухах за допомогою ритмічної діяльності. Сформований рух має покращити дитині сприймання і передачу образів, осмислити деякі особливості форми. У школі доцільно застосовувати різноманітні ритмічні рухи, особливу увагу потрібно звернути на виразність ритмічної пульсації (важка хода, легкий крок, погойдування, гострі поколювання), що пов'язані з навчальним матеріалом уроку, за допомогою яких діти мають як усвідомлювати окремі поняття хореографічної грамоти, осмислити деякі особливості форми, так і самовиявитись у творчій діяльності.
Імітування гри на різних музичних інструментах (сопілці, балалайці, скрипці, арфі тощо) має сприяти емоційному ставленню дітей до уроків музики, допомогти вчителю у визначенні правильного чуття звучання того або іншого інструмента. Тобто, через активізацію школярів в умовах цікавої, захоплюючої діяльності має відбутися музично-естетичний розвиток дитини. Відповідно до конкретних умов, з урахуванням власних професійних можливостей, учитель має визначати масштаби використання музичних інструментів. Уміння визначати ритмічні та метричні співвідношення має привести до осмисленого сприйняття музики, а потім і до розвитку вищих процесів мислення. Комплексна музична діяльність школярів із застосуванням ударних інструментів та інструмента, на якому грає вчитель, має допомогти цілісному сприйняттю музики, яка виконується.
Створюючи ритмічні супроводи, діти мають підкреслювати характер твору, жанрові особливості, контрастні зміни. Спонукання дітей до виразної гри, слухання музики, оцінювання результатів своїх зусиль – цей процес має бути спрямований на організацію рухової активності дітей, виховання певних ритмічних навичок, усвідомлення учнями естетичної виразності ритму як елемента музичної мови.
Головним напрямом роботи має бути залучення дітей до імпровізації в найрізноманітніших формах (поєднання співу, вправ на мовлення та рух тощо). Вміння імпровізувати має забезпечити стабільність самопочуття у виконавській діяльності та під час концертного виступу. Гнучке реагування на несподівані ситуації, швидке вирішення проблеми під час виконання, збереження емоційно- творчого настрою під час виступу – усі ці завдання мають з легкістю виконувати учні, які вміють імпровізувати. Імпровізація передбачає наявність розвиненої уяви, що має дозволити придумувати фантастичні сюжети, відображати події минулого досвіду. Унікальність індивідуального пізнання повинна розкриватися в мистецькій імпровізації, образна виразність якої є результатом розвитку цілісної структури творчих здібностей. Імпровізація на уроках мистецтва в школі має бути результатом яскравої уяви, дитячої фантазії, засобом відкривати в собі нове.
На початкових стадіях заохочення до творчої діяльності дітей найбільш ефективним способом впливу вчителя має бути показ імпровізаційного вирішення створеної вчителем емоційно-образної ситуації під час аргументованого, пояснення, показ результату творчої діяльності з послідовним роз'ясненням учням безпосереднього процесу імпровізації. Педагогічне керування творчим мистецьким процесом має трактуватись як засіб педагогічної регуляції продуктивної діяльності, яка має здійснюватись опосередковано, у прихованій формі, під впливом емоцій, з метою створення творчого мікроклімату, під час імпровізації і спілкування вчителя з колективом учнів у творчій діяльності.
Імпровізація в процесі мистецької діяльності має допомогти дитині самостійно вирішувати творчі завдання, дозволити встановити емоційний контакт з творами мистецтва, більш глибоко пізнати і засвоїти їх, сприяти емоційному самовираженню дитини. В умовах елементарної творчості – імпровізації – у дітей мають найбільш повно розкритися творчі можливості, з'єднатися в єдиний процес елементарні здібності композитора і виконавця. В імпровізаційній діяльності важливий не тільки результат (наприклад, складання мелодії), а й безпосередній творчий процес, у якому мають розвинутися здібності і сформуватися творчі якості особистості. Імпровізація може мати і колективний характер.
Під час ансамблевого співу повинна відбуватись активізація творчих проявів. У різних формах колективної мистецької творчості має здійснитися мистецько-естетичне виховання учнів. Імпровізація на уроках мистецтва з школярами має проходити в ігровій формі, де повинно бути місце для фантазії, різні варіанти виконання творів, зміна ролей, а не одна вивчена версія. Граючи разом, інсценуючи сюжети пісень, необхідно створювати атмосферу спілкування, де всім було б комфортно і радісно. В ансамблевому співі учень має звільнитися від емоційної напруги, навчитися створювати музичні образи, гнучко реагувати на непередбачувані ситуації, самовиразитися в творчій діяльності.
Сучасний учитель в умовах гуманізації навчально-виховного процесу має передбачати повагу до людини, враховувати її індивідуальність, пізнавальну, творчу потребу, нахили та інтереси. Учитель має бути істинним творцем: під час проведення уроку пов'язувати зігране, проспіване та висловлене ним зі своїм внутрішнім світом, особистим ставленням до озвученого, власним життєвим досвідом. Учитель мистецтва має проявляти виразність у всіх видах діяльності, вміти знаходити адекватну зовнішню форму Висловлювання пережитих їм почуттів, емоцій. Учителю необхідно передавати словами, виразними рухами, мімікою те, що дитині важко зрозуміти у творі мистецтва, – його красу, тонке мереживо образів. Сучасна творча особистість має бути здатною до самостійних дій у процесі творчого перетворення набутих знань та вмінь. Учитель має розповісти та проілюструвати можливі творчі підходи та варіанти вирішення завдання. Учитель має проводити послідовний перехід до самостійного виконання дітьми творчих завдань. Після нагромадження певного досвіду імпровізації, дуетні функції повинні на себе брати учні (отримавши віршований текст або слова-загадки, прислів'я, приказки, мають можливість почергово мелодизувати їх).
Запропоновану класифікацію у модернізаційній системі мистецького навчання учнів можна вважати цілісною, оскільки вона об'єднує, фокусує в одному напрямі педагогічні зусилля, підпорядковує їх єдиній меті – творчому розвитку учнів у процесі мистецької діяльності.
3. Уроки мистецтва, їх специфіка, структура, вимоги до проведення
Основною формою організації художньо-пізнавальної діяльності учнів в системі мистецької освіти є урок, який проводиться із постійним складом учнів і у межах встановленого часу.
Урок мистецтва має свою специфіку, зумовлену характером та особливостями художньо-пізнавальної діяльності учнів на відміну від лекцій та семінарів в системі мистецького навчання.
До специфічних ознак уроку мистецтва відносяться:
– пріоритет практичної діяльності над теоретичним засвоєнням учнями матеріалу.
Урок мистецтва, в якій би галузі художньої творчості він не відбувався, завжди передбачає активну мистецьку діяльність учнів практичного характеру – музикування, малювання, виконання ролі, виконання танцю. Саме в процесі практичної діяльності відпрацьовуються художні уміння і навички учнів, реалізовуються виховні завдання, розвиваються мистецькі здібності.
Засвоєння теоретичних знань – з історії мистецтва, його провідних напрямів та стилів, рекомендації щодо засобів художнього навчання – як працювати над піснею, грунтувати тканину для картини тощо, відомості безперечно, мають суттєве значення і не можуть бути компенсовані практичними видами мистецької діяльності. Проте, пріоритетне місце на уроці мають займати практичні дії, що зумовлено особливостями художнього пізнання як різновиду людської діяльності;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оновлення існуючих і розробка нових методів мистецького навчання дітей“ на сторінці 2. Приємного читання.
