Висвітлення проблем формування педагогічної майстерності майбутніх вчителів засобами театральної педагогіки з одного боку пояснюється недоліками у розвитку загальної педагогічної теорії, а з іншого-це відсутність належної уваги до питань оволодіння вчителями педагогічною технологією й технікою. Про це говорив ще А. Макаренко: "теорія обмежувалася декларуванням принципів і загальних тез, а перехід до техніки був полишений на творчість і винахідливість окремих педагогів" [70, с. 56]. Певною мірою це пояснюється особливостями соціального розвитку країни. За• умов існування командно-адміністративної системи управління суспільством гальмувалися будь-які прогресивні тенденції у розвитку різних соціальних інституцій, в тому числі й школи. Впродовж тривалого часу головним і єдиним критерієм професійних якостей вчителя залишалося глибоке знання предмета. Цим глибоким знанням предмет виправдовувалася будь-яка професійна непридатність. Нині демократизація народної освіти в Україні вимагає докорінної перебудови організації й ведення процесу навчання й виховання в школі, яка неможлива без розробки й упровадження якісно нових педагогічних технологій і концепцій щодо підготовки високопрофесійних фахівців, здатних піднести престиж педагогічної професії. Однією з таких технологій і є, з нашого погляду, формування засад педагогічної майстерності майбутнього вчителя засобами театральної педагогіки.
У багатьох педагогічних інститутах країни студенти оволодівають елементами педагогічної технології й техніки в ході вивчення курсів "Основи педагогічної майстерності" та "Основи педагогічної творчості". Проте, слід зазначити, що зміст цих курсів, на жаль, занадто заідеологізований і перенасичений теорією, відомою студентам з курсів по теорії та . історії педагогіки. Крім цього, у зазначених курсах не передбачене системне оволодіння технологією й технікою педагогічної діяльності, як її розуміємо ми. Особливо це відчутно у розділі "Елементи театральної педагогіки". На жаль, наголос зроблено виключно на напрацюванні акторських якостях, без урахування цілісної системи виховання актора, де кожний елемент зумовлює наступний і не існує окремо взятих елементів, вирваних з контексту театральної педагогіки.
Особливо слід підкреслити, що фундатор театральної теорії виховання актора К. Станіславський, вважав, що: "Система" – не "куховарська книга". Знадобилася якась страва, подивився зміст, відкрив сторінку – й крапка. Ні "Система" – не довідник, а ціла культура, на якій треба зростати й виховуватися впродовж тривалого часу. Її не можна завчити напам'ять, її можна засвоїти, ввібрати в себе так, щоб вона ввійшла у плоть і кров артиста, стала його другою натурою, злилася з ним органічно раз і назавжди, переродила його для сцени. "Систему" треба вивчати по частинах, але потім охопити в усьому цілому, добре зрозуміти її загальну структуру й склад. Коли вона розкриється перед вами, немов віяло, тоді тільки ви отримаєте про неї правильні уявлення" [137, с. 203]. Це дозволяє зробити висновок, що система К. Станіславського – це наука цілісна, єдина, гармонійна, в якій кожний елемент зумовлює наступний. Вона складена з окремих частин, будь-яка з них є складне ціле, знов-таки складене з частин. Тому при вивченні системи як науки надзвичайно важливо, з одного боку, проникати в усі її дрібниці, опановувати її деталі, а з іншого-знати точно й певно місце кожної деталі, її призначення й роль як частини системи.
Ми вбачаємо в цьому принципову відмінність нашого дослідження і практичного курсу від згаданих вище дисциплін, яке спирається на висловлювання А. Макаренка: "Сама система засобів ніколи не може бути мертвою й застиглою нормою, вона завжди змінюється й розвивається, хоча б уже тому, що зростає й дитина, ввіходить у нові стадії суспільного й особистого розвитку, зростає й змінюється й наша країна. Тому жодна система виховних засобів не може бути встановлена назавжди. Вона має бути так поставлена, щоб відображати необхідність руху й відкидати застарілі й непотрібні засоби" [70, с. 23].
Перед педагогічною школою стоять два головних завдання: формування творчих якостей особистості студента та розкриття цієї особистості. Перше завдання включає в себе ідейне, естетичне та етичне виховання майбутнього педагога (формування світогляду, художнього смаку й морального обличчя). Розкриття ж творчого потенціалу індивідуальності досягається тільки шляхом професійного виховання й навчання.
Виходячи з того, що "педагогічне мистецтво" часто-густо називають театром одного актора... важливо знати принципи театральної дії та її закони”. Слід окремо зробити застереження щодо поняття "театр одного актора", його характерних рис, схожості та відмінності від звичайного драматичного театру з типі, щоб вичленувати параметри, необхідні нам для професійної підготовки майбутнього вчителя. Зауважимо, що у процесі підготовки драматичного артиста й читця істотної відмінності немає, методика підготовки тут та сама.
Театр одного актора виник у середині 20-х років минулого століття. Він відрізняється оригінальною драматургією, сценічними засобами а, головне, способом існування актора на сцені. Ми маємо на увазі, що театр одного актора використовував такий драматичний матеріал, який у драматичному театрі не ставили з причини його "недраматургійності". Практики театру називали такий матеріал "розмовним", "безконфліктним". Підкреслимо, що саме з таким матеріалом найчастіше має справу вчитель.
Друга відмінність полягала в тому, що сценічні засоби театру одного актора повинні були "вміщуватися у валізу". Тобто в театрі одного актора не можна було побудувати декорацію у звичайному розумінні драматичного театру. Майданчик, на якому, як правило, працює читець, не дозволяє поставити обладнання кімнати або палубу корабля, не кажучи про інші більш габаритні предмети декораційного оформлення. Тому технічні засоби виразності, включаючи шумові, димові та інші ефекти, мають бути мінімальними. У більшості випадків робочий майданчик читця мало відрізняється від робочого місця вчителя у класі. Практично всі ці засоби театру одного актора легко можуть бути використані у звичайному шкільному класі.
І остання відмінність театру одного актора від звичайного драматичного театру-це спосіб існування актора на сцені. У драматичному театрі актор може "сховатися" за декорацію, грим, вбрання, образ, музику, нарешті за партнера, тобто він може не бути "самим собою". У театрі ж одного актора артист завжди виступає від свого імені. Нам уявляється, саме ця відмінність найбільш віддаляє читця від драматичного актора й найбільш наближає його до педагога. Існують і інші, менш істотні відмінності, але у рамках пропонованого дослідження вони не мають такого значення, як згадані.
Крім цього, відзначимо, що такий розподіл є достатньо умовним. Тому наше дослідження побудовано на основі принципів театральної школи, які застосовні для розвитку й тренування педагогічних навичок і вмінь майбутнього вчителя. Ми спиралися на дослідження В. Кан-Каліка та М. Никандрова. Ці дослідники відзначають деяку внутрішню схожість вимог, які А. Макаренко висуває щодо творчості педагога та актора. Ця обставина є аж ніяк не випадковою, й передусім тому, що сам А. Макаренко добре знав театр і як драматург, і як режисер, і як актор. Сьогодні можна з певністю говорити про вплив на формування його творчої індивідуальності МХАТу, який сповідував театральну педагогіку К. Станіславського" [55, с. 45-45].
Отже, основою професійного виховання сучасного актора є система К.Станіславського. Ця система містить п'ять принципів, які можуть бути застосовані у процесі виховання педагога, саме: принцип життєвої правди; принцип ідейної спрямованості: "вчення про над завдання"; принцип дії – підгрунтя переживання й матеріалу для творчості; принцип органічності творчості; принцип творчого перевтілення в образ.
Кожний із зазначених театральних принципів знаходить своє відображення у практичній діяльності як актора, так і педагога.
К. Станіславський вбачав у сценічному мистецтві художньо узагальнене відображення дійсності, правдиве відтворення життєвих явищ і ситуацій. Тому правда життя, правдиве відображення дійсності становить головну вимогу великого майстра театральної педагогіки. У педагогіці це ніщо інше, як зв'язок навчання й виховання з життям. Інакше кажучи, проективна діяльність учителя.
Другий принцип учений вбачає в режисерському рішенні вистави, тлумаченні сценічних образів, ідейному втіленні сутності драматичного твору. Це майже без змін можна перенести в педагогічну діяльність, особливо у світлі нового педагогічного поняття "режисура уроку" (І. Зязюн) [99, с. 67]. Цей принцип відіграє головну роль у конструктивній діяльності вчителя. Як і вистава, урок повинен мати надзавдання.
Третій принцип вкорінений в активності й дійовості мистецтва, обраних К. Станіславським як засадові. Активність і дієвість становлять підгрунтя для переживання й матеріал для творчості. У свою чергу, творче переживання й матеріал для творчості є провідними компонентами в організаторській діяльності педагога.
У процесі навчання у вузі формується творча особистість, відбувається саморегуляція її поведінки, розвиток та саморозвиток природних задатків та здібностей, підвищення загальної культури і духовності.
Проблему організації колективної творчої діяльності та провідної ролі особистості педагога в системі навчання було висвітлено у дослідженнях Б. Ананьева, В. Кан-Каліка, М. Лазарева, A. Маркова, А. Макаренко, А. Мудрик, В. Роменець, С. Сисоєва, B. Сухомлинського, К. Ушинського та інших.
Процес підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності засобами театральної педагогіки став предметом вивчення відомих дослідників (В. Абрамян, О. Булатова, Ж. Ваганова, В. Вартанова, Л. Дубина, Ю. Єлісовенко, П. Єршов, І. Зязюн, В. Моргун, Г. Переухенко, Н. Тарасевич).
Отже, психолога-педагогічною наукою достатньо широко висвітлені аспекти професійної підготовки вчителя з використанням театральної педагогіки. Разом з тим недостатня увага приділяється комплексному впровадженню театральної культури у процес формування творчої індивідуальності викладача. Це стосується передусім режисерської! акторської самореалізації, без якої не обходиться у своїй діяльності викладач. Це вимагає від нього певних специфічних здібностей та вмінь, розвиненої уяви, основи образного дійового мислення, уваги, виразної міміки, досконалої культури мовлення, техніки релаксації тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив театральної педагогіки на формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя“ на сторінці 1. Приємного читання.
