Розділ «Київськi вуличнi бої»

2) були сподiвання, що пiсля 18-ї години вечора, з закiнченням робочого дня, робiтники "Арсеналу" розiйдуться по домiвках.

Час, вiдведений ультиматумом, бiльшовики використали на свою користь:

1) викликали з мiста червоногвардiйськi загони (Подiльський, Демiївський) та збiльшовиченi пiдроздiли зукраїнiзованих полкiв.

2) саме тодi збудували барикаду, зробили окопи та укрiпили завод.

Таким чином, чисельнiсть вiйськ "Арсеналу" завдяки часу, вiдведеному ультиматумом, збiльшилась до 600–700 багнетiв. Крiм того, на заводi обладнали одну гармату.

У цей час українське командування збирало навколо "Арсеналу" надiйнi вiйська. Був пiднятий на ноги Богданiвський полк, 1-й курiнь якого залишився в казармi, вiкна якої виходили на подвiр'я заводу, а 2-й курiнь вирушив у бiк Микiльської вулицi. На Олександрiвську вулицю було стягнуто загiн Богунського полку, а також Днiпрову, Подiльську, Лук'янiвську та Катеринославську сотнi вiльного козацтва. Сюди ж прибули i два броньовики, якi стали курсувати Олександрiвською вулицею. Загалом, на цiй вулицi було зiбрано до 340 воякiв. На Микiльськiй вулицi знаходилось 160–170 богданiвцiв, на Московськiй — 140 богданiвцiв. Певно, якби арсенальцi знали, що чисельнiсть вiйськ супротивника не перевищує їхню власну чисельнiсть, вони б заатакували його. Але арсенальцi цього не знали, i в атаку пiшли українськi пiдроздiли. Спочатку на "Арсенал" надiслали кiлька снарядiв — це стрiляла з-за Днiпра, зi станцiї Дарницi, гавбиця штабс-капiтана Кузьмюка (25). Арсенальська гармата теж стрiляла по мiсту. Згодом почали наступ з Олександрiвської, Микiльської та Московських вулиць українськi пiдроздiли. Бiй точився до пiзньої ночi та нiчим не скiнчився. Так минув перший день облоги "Арсеналу". Втрати за цей день були дуже невеликi, оскiльки бiй точився вже в темрявi.

Найзавзятiший наступ здiйснили 29 (16) сiчня подiльськi бiльшовики. Цей день видався для них найбiльш кривавим. Тут цiкаво вiдзначити, що в той час, як подiльськi червоногвардiйцi вмирали на вулицях Києва, арсенальцi замiсть того, щоб iти в наступ, укрiплювали свої позицiї. Мiж арсенальцями та подiльцями не було зв'язку, i якби арсенальцi вчасно пiдтримали рiшучий наступ останнiх, Київ мiг би опинитись у руках бiльшовикiв ще 29 (16) сiчня 1918 року.

Отже, на Подолi пiсля вiдправки допомоги "Арсеналу" лишилося два загони по 100 червоногвардiйцiв у кожному та 50 воякiв полку iменi Сагайдачного, долучених до цих загонiв. Дiями подiльцiв керував штаб, який мiстився у фабрицi Маттiсона на Андрiївському узвозi (тепер тут швейне ПТУ). Приблизно об 11 годинi штаб вiддав своїм загонам розпорядження, якi вони почали виконувати: "Перший загiн рушив угору по Андрiївському узвозу до присутственних мiсць та будинку Старо-Київського участку; другий, подiлений на двi групи, органiзував однiєю частиною заслiн Подолу по Олександрiвськiй вулицi з боку Хрещатика та Володимирської гiрки, а другою групою повiв наступ на будинок духовної семiнарiї, де, за одержаними вiдомостями, засiли петлюрiвцi i домiнували над всiєю площею Житнього базару (це були Сiчовi Стрiльцi — прим. Т.Я., 26). У першому загонi подiльцiв було до 130 багнетiв, у двох окремих групах — по 60. Одна окрема група зайняла позицiї бiля Поштової станцiї на Подолi. Інша впритул пiдiйшла до казарми сiчовикiв та оточила її. Певно, бiльшовики прагнули залучити сiчових стрiльцiв на свiй бiк. Вони ще не знали, що це їм буде коштувати.

Перший загiн без перешкод дiстався по Андрiївському узвозу до Великої Володимирської вулицi, де став поступово займати Софiйську площу, вiйськовий телеграф, Золотоворiтський сквер, та, врештi-решт, 6-поверховий готель "Прага". Цей готель був однiєю з найбiльших будiвель району, а тому з нього можна було безперешкодно обстрiлювати всi навколишнi вулицi та примiщення Центральної Ради. За таких обставин члену Центральної Ради М.Єремiєву довелося нашвидкуруч створювати вiддiл для охорони Педагогiчного музею. Ось що вiн згадував:

"Змобiлiзував своїх урядовцiв, а в тому числi й дiвчат, озброїв їх японськими карабiнами, якi ми знайшли в люку, там же навчив їх стрiляти, i ми несли сторожу в вестибюлi будинку, забарикадувавши всi iншi дверi меблями. Вулицею часто проходили ватаги озброєних, i ми нiколи не знали: чи то нашi, чи вороги. З нас вправно стрiляти вмiли тiльки двоє, а тому я звелiв рештi тримати рушницi завше догори, що було не зайве" (27).

Як бачимо, ситуацiя була надзвичайно загрозлива, адже подiльськi бiльшовики могли голими руками взяти всю Центральну Раду. Стримував їх невеличкий загiн рiвненських козакiв. Однак вони довго не протримались би. Бiльшовики встановили на даху "Праги" кулемет, з якого постiйно стрiляли по Центральнiй Радi. Навколо самої "Праги", у Золотоворiтському скверi та на розi Прорiзної i Володимирської вулиць, також стояли 3 кулемети, що не давали пiдiйти до готелю.

Інформацiя про загрозливе становище на Великiй Володимирськiй вулицi швидко дiйшла до Колегiї Павла Галагана на Фундуклеївськiй (тепер Хмельницького) вулицi, де розмiщувалось Вiйськове Мiнiстерство. Помiчник вiйськового мiнiстра пiдполковник Жукiвський зiбрав усiх працiвникiв мiнiстерства, переважно офiцерiв, та вирушив iз ними о 12.53 до "Праги". Майже без перешкод група дiйшла до Золотоворiтського скверу. На той час вона складалася з трьох роїв, якi отримали спецiальнi завдання:

1-й рiй на чолi з полковником П.Кудрявцевим (12 багнетiв) мусив зайняти перший поверх клубу "Родина", який знаходився на розi Володимирської вулицi та Золотоворiтського скверу, звiдки вiдкрити вогонь по скверу, де знаходився кулемет бiльшовикiв та до 15 червоногвардiйцiв;

2-й рiй на чолi з полковником Б.Ревуцьким (7 багнетiв) мав через заднi дверi клубу "Родина" вийти у сквер та заатакувати бiльшовикiв;

3-й рiй на чолi з пiдполковником О.Жукiвським (10 багнетiв) лишався на Володимирськiй вулицi та вогнем змушував бiльшовикiв вступити з ним у двобiй.

Увесь вiддiл Жукiвського був складений з офiцерiв з великим вiйськовим стажем, тож у червоногвардiйцiв шансiв на перемогу не залишалось. У вiддiлi були генерал О.Остафiєв (Остапура-Степовий), полковник О.Пилькевич, штабс-капiтан М.Удовиченко, поручник В.Євтимович, вiйськовий лiкар Ровинський та iншi.

О 13.40 рiй Ревуцького несподiвано, без шуму та пострiлiв, з тилу, заатакував бiльшовицький пiдроздiл у скверi. У багнетному двобою навряд чи хтось мiг дорiвнюватись офiцерам, тож червоногвардiйцi мусили втiкати зi скверу, залишивши кулемет та 8 своїх товаришiв, поколотих багнетами. Вогнем захопленого кулемета українськi офiцери примусили замовкнути 2 кулемети на розi Прорiзної вулицi. Рiй О.Жукiвського намагався захопити їх, однак утратив двох загиблими — прапорщика Герасименка та вiльного козака з заводу Гретера. За таких умов О.Жукiвський надiслав в обхiд кулеметiв двох гiмназистiв, 16–17 рiчних хлопчакiв, якi закидали пiдвали, де знаходились кулемети, гранатами. Пiсля цього Жукiвський захопив у пiдвалах два кулемети, звiдки втекли червоногвардiйцi.

Незабаром на Прорiзну з Вiйськового Мiнiстерства прибув ще один рiй (8 багнетiв) сотника Голуба та броньовик з гарматкою. Рiй Голуба пiдкрiпив рiй Жукiвського, а броньовик пустили на Володимирську вулицю у бiк Софiйської площi i таким чином бiльшовицька залога "Праги" була оточена.

О 14.40–15.00 генерал Остапура-Степовий запропонував план захоплення готелю "Прага". Згiдно плану, рої Жукiвського та Кудрявцева стрiляли по готелю з кулеметiв та рушниць, щоб вiдвести увагу бiльшовикiв на себе. У цей час рої Ревуцького та Голуба ввiйшли до сусiднього з готелем 5-поверхового будинку. Забравшись на 5 поверх, старшини почали ламати мури двох будинкiв: 5-поверхового та готелю, якi стояли впритул (28).

А в цей час, о 14.45, у наступ проти подiльських бiльшовикiв перейшли сiчовi стрiльцi. За планом, розробленим А.Мельником, наступ мав вiдбуватися трьома групами: