Розділ «XVI. РАДУНИЦI»

Сам собi вiдповiдає:

– Хлiб з крижем.

Пiсля цього заходить у стайню i згодовує хлiбину тваринам.

Вся сiм'я сiдає за ранню вечерю. Перед тим як почати, господар читає речення No62. Пiсля вечерi люди сiм'ями, крiм малих дiтей, iдуть до того мiсця, де має святитись вода. Коли люди зберуться десь бiля одинадцятої години вечора, волхв запалює бiля крижа священне вогнище з дванадцяти сухих вербових полiн. Коли вогонь горить, волхв читає речення No63, по тому люди запалюють вiд вогню свiчки, а волхв згортає жар у воду. Люди починають набирати воду у карафки, хлопцi пускають у Диво голубiв, а мисливцi стрiляють вгору холостими набоями або пускають декоративнi ракети. Так iз свiчками i свяченою водою iдуть додому. Вдома свiчкою господар викопчує криж на лутцi вхiдних дверей. Потiм разом з господинею окроплюють обiйстя i кiмнату свяченою водою, мочаючи три колоски чи три пiр'їни.

Пiд час кропiння господар примовляє:

– Омийся, окропися, Богу на славу, людям на здоров'я.

Тодi починають готувати скоромний снiданок, сiдають снiдать.

Колись, пiсля снiданку, господиня в челюстях печi розпалювала вогнище. Бiля нього в чистiй мисцi господар виминав вiск, а господиня сукала +ноти. Тодi господиня тримала +нота сторч, а господар прикладав до +нота варяницю i розкачував її рiвно долонями. Свiчка сукається перед полум'ям, щоб вiск був м'яким. Три свiчки ставили у трiйчатий пiдсвiчник, який зветься «Трiйця». Трiйцю засвiчують па покутi у великi свята.

4. ВЕЛИКДЕНЬ

Iвина недiля

Iва – це Дерево життя. Вона росте в центрi Свiту. Iва є також жiнкою Iвана. Ранiше вона звалася Ягна, а Iван звався Ягном. Звiдси i пiшло, що український народ ще звуть народом Iванiв. Iм'я Ян, або Iван, дуже поширене на Українi. Всi героїчнi пригоди наших прадiдiв вiдбувалися з Iваном та Мар'яною.

Iвина недiля святкується весною у першу наступну недiлю пiсля того, як день i нiч дорiвняються 12-ти годинам. Найчастiше це кожна четверта недiля мiсяця березня. У недiлю вранцi люди йдуть до Храму з пучками верби. В Храмi служать дванадцять волхвiв, один з них головний. Волхв читає проповiдь, у яку вплетено сiм речень до Ягни з книги «Бережа». Пiсля того волхв з кадильницею i кропилом обходить людей i освячує разом з вербою. Тодi всi розходяться по домiвках. Сусiди i знайомi злегка хльоскають один одного прутиками верби, примовляючи:

Не я б'ю, Iва благословляє,

через тиждень – Великдень,

недалечко – червоне яєчко.

Один прутик освяченої верби садять при дорозi, коло криницi чи в дворi, частину в'яжуть у пучечок i кладуть на покутi, а товщi гiлки на горищi, щоб потiм протягом року використовувати для освячення води. Дим вiд спалених сухих вербових гiлок дуже легкий i приємно пахне.

Починаючи з понедiлка i до четверга, вся сiм'я наводить у хатi i в дворi лад. Жiнки бiлять стiни, якщо хата мазанка, миють лави, стiл, мисник, вiкна, дверi. Перуть бiлизну, рядна, рушники, i все, що потребує прання. Чоловiки прибирають у дворi, в сараї, готують дрова для печiння пирогiв i баб, також, якщо це в селi, працюють у полi.

В Чистий четвер вся сiм'я миється до схiд сонця. Iснує повiр'я, що в Чистий четвер ворон носить своїх дiтей купати в рiчцi, отож треба скупатися до сходу сонця, ранiше за ворона. Кажуть, що таке купання знiмає з тiла хвороби. Вода виливається у таке мiсце, де не ходять люди. Купаючись, приговорюють: «Дай, Боже, здоров'я в ручки, в нiжки i в живiт, щоб милим та веселим був менi свiт». Пiсля купання одягають свiжу бiлизну.

З четверга можна починати випiкати паляницi i баби, якi можуть бути: золотi, бiлi i чорнi – це солодке жовте тiсто, солоне бiле тiсто без солодощiв i чорний житнiй хлiб.

Баби i дiди зранку у четвер iдуть до Храму.