Розділ «XVI. РАДУНИЦI»

щоб були здоровi та водились воли i корови.

Родила цибуля завбiльшки як дуля,

горох i капуста, щоб була Маруся тлуста.

Пiсля обiду першого дня Нового року посiвати ходять сiмейними парами i поодинцi всi дорослi – батьки до дiтей чи навпаки – куми до кумiв, сусiди до сусiдiв. Посiвають з рукавицi.

3. ЯРДАНА

Оповiдають, що коли Яр став Родом, а Дана стала Родою, то жили Род з Родою у городi Буселi бiля струмка. Цього дня ярий Дарбог одружився на Богинi Данi, вiд того i пiшло свято Ярдана. Род з Родою мали перед хатою квiтник, а позад хати грядку. А з причiлка – погрiб, на погребищi росли червонi, бурячковi, бiлi i жовтi мальви.

Отже, Род любив Роду i вiд тої любовi народився у них син Янь. Син Янь був бiлявчик, волосся на головi як вибiлений льон, а очi свiтло-голубi. Як батько Род iшов рибалити на Славуту, то Янь його проводив. Одного разу, як iшов Янь вiд води, зустрiв вiн дiвчинку Марусю. Марусина мати Марина жила на другому кутку. Нiхто не знав хто Марусин батько, бо мати Марина потроху жила з рiзними чоловiками. Як зустрiв Янь Марусю, то зачудувався i довго на неї дивився, i вона теж на нього дивилася, тодi вони взялися за руки i пiшли до майдану разом, i побачила їх мати Марина.

Як прийшла Маруся додому, мати їй i каже:

– Не ходи з тим Янем за руку, бо вiн захоче бути головою у сiм'ї, як його батько Род, а в нашому роду жiнка вважається головою в домi.

А була дiвчинка Марь чорнява-чорнява, так що у юнака Яня лише брови такими чорними були. Були Янь i Марь однолiтками, а що дiвчатка ростуть швидше за хлопчикiв, то й стала вона довша за Яня. Мати Мара i каже Марусi, що той бiлявий Янь ще зовсiм юний, а твої, мовляв, хлопцi он вже скоро з лiсової школи прийдуть, де мати Ягна їх мужностi навчає, козаками поробить. Не зустрiчайся з Янєм.

От вони вже й не зустрiчаються.

А тим часом i Янь пiдрiс i вже його за законом Бережi стрий у лiс повiв. А в лiсовому домi Ягна забрала в Яня дитячу душу, а козачу вдихнула. Прийшов вiн з лiсу, то як зустрiла його Маруся на стежцi, яка вела до Славути, то аж жахнулася Янєвих очей, такий там побачила лiд. Прийшла Маруся додому, а мати її питає:

– Чому сумуєш? А-а, це вернувся з козакiв юнак Янь, та ти його здибала, ось я його цiєї ночi задушу.

Перекинулась вона чорною кiшкою, пробралась у хату Рода. Янь спав, а вона кинулась йому на груди, щоб вирвати серце. Але Янь вже не був дитям, в лiсовому домi стрий навчив його дiям проти чарiв. От Янь подумки поклав собi на груди криж, кiшку за хвоста зловив, винiс з хати на вигон, вдарив об вербу, в землю закопав i над нею криж дерев'яний поставив. Хотiв додому йти, аж тут з кущiв та хащ почали на нього наступати вiдьми темнi та беззубi i в кожної в руцi запалена свiчка. Почав Янь тi свiчки рахувати, аж дванадцять нарахував. Як стали вiдьми наближатись, Янь на криж залiз i ноги пiд себе пiдiбгав, бо почали вiдьми йому п'яти свiчками палити. От бачать вiдьми, що його не дiстануть, почали стовбур крижа вiд землi палити, ось-ось перепалять. Помолився тодi Янь: «Ягно, вогонь животворний, укороти ночi та додай дня, щоб третi пiвнi заспiвали, щоб вiдьми Мари мене не дiстали». Почула Ягна його, нiч укоротила, а дня додала, третi пiвнi заспiвали, вiдьми розбiглись. Злiз Янь iз крижа, зламав його в тому мiсцi, де вiдьми палили, i кинув у воду. А той криж та став бiлим Лебедем i поплив по водi.

Одружився Янь з Марусею. З того часу нiч стала за день коротша, Сонцеколо стало вище Дивом ходити. Вогонь на Водi одружився. Сказано – Ярдана.

Звичай

Зранку 5-го сiчня господар прибирає у дворi, а господиня в хатi. Господиня готує Бiдну кутю: вечерю iз семи страв, а також скоромний обiд на 6-те сiчня. Знову ж таки, щоб серед них була одна страва рибна, а одна iз обтовченого зерна, полита медом. Господар посипає в сараї кутки маком i примовляє: «Вiдюк-мак, ти все бачиш, з Вiтром i Сонцем компанiю водиш, тебе лихi сили бояться. Не допускай їх у цю стайню, у цю кошару, у цей сарай». Тодi по черзi повертається на всi чотири сторони свiту i дмухає.

П'ятого сiчня пiсляобiд хлопцi iдуть па ставок чи на рiчку, в одному мiсцi на плесi пробивають лiд, вставляють туди лом, на лом надягають колесо, до колеса прив'язують одну тичку довжиною два метри, як важiль для крутiння каруселi, i одну тичку довжиною 4-5 метрiв, до якої прив'язують сани. На цих санях вони катаються разом з дiвчатами. На березi кладуть вогнище. Чоловiки в цей час неподалiк випилюють з льоду рiвнобiчний криж (хрест), виймають його, встановлюють над ополонкою i поливають червоною вiд червоного буряка водою. Свято Ярдани можна також проводити бiля громадської криницi на майданi або в скверi мiкрорайону, але щоб була посудина для освячення води. Тодi криж ставиться дерев'яний.

Коли вечорiє, господиня в кожному домi виставляє на стiл 7 пiсних страв, а також напої. Господар у цей час вирiзує на хлiбинi криж, iде з ним до стайнi i бiля дверей питає:

– Хто йде?