Розділ «XVI. РАДУНИЦI»

ще яснiший вiд зорi.

Коли фiгури Роди i Рода готовi. Головний волхв лаштує людей у колону. Попереду ставлять хлопчика 12-рокiв i дають йому у руки снiп, перевитий червоною стрiчкою. За ним iде найкраща сiльська дiвчина у вiнку з колоскiв, яку ведуть пiд руки двоє статечних господарiв. За ними семеро парубкiв везуть воза, на якому посадженi фiгури Роди i Рода, за возом iде хор, музики i всi iншi. Всi спiвають:

Ой весело, господарю, весело,

що ми вiночок несемо.

А ще буде веселiй,

як покладемо на столi.

Маяло житечко, маяло,

поки в полi стояло,

та не будеш вже маяти,

як будеш в стодолi лежати.

Так iз обжинковими пiснями шестя обходить коло, за сонцем, чи то по сiльському майдану, чи навколо центру села по вулицях. Потiм посеред майдану Роду i Рода знiмають з воза. Роду кладуть навзнак на землю, на неї Рода, а на них зверху квiтку i вiнок. Головний волхв читає речення No19 i пiдпалює солому. День вже хилиться до вечора. Хор спiває:

Закотилось сонечко за зелений бiр,

ми пiдем вечеряти у багатий двiр.

А в багатому дворi хлiба-солi на столi,

i хлiба, i солi, i всього доволi:

вареники в масельцi,

горiлочка в куманцi.

Коли солома згорить, її заливають водою. Таким чином доконується акт одруження вогню i води. Пiсля цього люди розходяться в тi хати, де вони склались на учту. Снiп, котрий нiс хлопчик перед шестям, заноситься в примiщення Ради села, i його використовують пiд час запису шлюбу i новонароджених.