Розділ «XVI. РАДУНИЦI»

Господар тим часом згрiбає на купу в саду торiшнє листя i бадилля, запалює i приговорює: «Ти, Холод, iди в безвiсть, а ти, мороз, лисий не приходь. Смерть з морозом танцювала i за море почвалала. Цур тобi й Пек».

Кажуть, що Бог тричi на рiк вiдпускає душi мерлецiв з Того свiту. Перший раз у Чистий четвер, другий раз, коли квiтують жита, i третiй раз на свято Рода i Роди. Тому пiсля полудня, коли старi приходять iз Храму, вся сiм'я сiдає за поминальну тризну. На столi сiм страв. Посеред столу велика миска, у яку за два тижнi до Чистого четверга набрано землi i посiяно овес. На цей час вiн вже вирiс i позеленiв. Помiж зела покладено дванадцять крашених у червоний колiр яєць. Страви пiснi. У цей вечiр i нiч нiхто нiде не ходить, бо в цей час померлi святкують свiй Великдень.

В п'ятницю готують скоромнi страви до Великодня: рiжуть свиню, рубають курей чи гусей, готують ковбаси, печуть хлiб, паляницi, калачi i бабу. В суботу такi самi роботи, але ще до того готують крашанки i писанки. В нiч з суботи на недiлю хата всерединi i знадвору прибрана. На столi бабки, паляницi, хлiб, крашанки в мисцi, сирна бабка, ковбаса, шинка, печене порося, хрiн, сiль, пшоняна каша чи голубцi, нiж. Дорослi, повечерявши, складають у кошики їжу для освячення сходом Сонця. В цю нiч, з суботи на недiлю, дорослi намагаються не спати, а лише дрiмають одягненi.

А тим часом неодружена молодь вiком 16 рокiв i бiльше зносить на вигiн бiля води сухе дерево з лiсу, старi непотрiбнi дерев'янi речi з села i складає на купу, щоб пiсля дванадцятої години розкласти вогнище i дотримати його аж до ранку. Iнша група лагодить чи будує новi орелi. Орелi – це громадська гойдалка. Влаштовуються або мiж двох високих тополь, якщо такi ростуть на березi, або вкопується два стовпи, на них кладеться залiзна перекладина з двома залiзними кiльцями, до яких прикрiплюється двi мiцнi тички, внизу з'єднанi сiдалом. Орелi треба зробити ще за дня, щоб на них могли гойдатися дiти, увечерi, при вогнищi, кожен, хто прийшов па вигiн, повинен хоча б тричi гойднутись, щоб очиститись великоднiм повiтрям. Парубки, якi робили орелi, можуть брати за гойдання невелику плату, яка потiм пiде в складчину на громадське застiлля. Грошi за орелi також можна використати для майстрування Колеса, яке роблять iз гнучких вербових гiлок, обмотують соломою i поливають тоуком (жиром), тоук повинен бути з тварин чи з рослин. Облюбовують горбок, з якого будуть котити Колесо у воду перед сходом Сонця. Десь iз дванадцятої години починають пiдходити господарi з кошиками, в яких великодня їжа, i розмiщуються пiвколом неподалiк вiд молодi, яка лаштує Колесо. Можна брати з собою, щоб на чомусь сидiти.

Незадовго до сходу Сонця з Храму пiдходить процесiя. На чолi процесiї Головний волхв i ще вбраних у волхвiв одинадцять поважних жiнок i чоловiкiв. Вони несуть криж, хоругви i прапори. Всi люди встають у Коло. В серединi Кола залишається лише чотири волхви, кожен з яких тримає в руках книгу «Бережа». Всi разом читають речення No22, No42, No21. По тому господарi з кошиками стають у ряд, лицями до сходу Сонця. Понад ними проходить Головний волхв i кропить свяченою водою. Стоячи перед своїми кошиками, люди чекають сходу Сонця. Коли його першi променi з'являються над обрiєм, хлопцi запалюють Колесо i котять його з гори до води, стараючись, щоб воно не впало i закотилось у воду. Можна для пiдтримки Колеса поставити шерегу iз спритних хлопцiв. Пiсля того як Колесо закотилося у воду, всi скидають шапки i кланяються Сонцю три рази. При цьому промовляють:

– Слава Ягнi, Слава Дарбогу, Слава Тар'ягну i нам навiки Слава.

Перед сходом Сонця починають дзвонити дзвони. Дзвони дзвонять цiлий день. Пiд наглядом дзвонаря подзвонити можуть всi бажаючi. Пiсля поклону Сонцю ближчi родичi i сусiди обмiнюються крашанками, випивають по чарцi горiлки, вина, пива чи солодкої води (хто що може), закушують крашанками та iншими стравами. Шкаралупи з крашанок кидають у воду, щоб рахмани знали, що наступив Великдень.

В цей день, коли люди зустрiчаються на вулицi, то кажуть один одному замiсть вiтання:

– Великдень.

– Великдень.

Коли всi родиною заходять у двiр, господар iз кошиком обходить усю живнiсть i дає коровам, козам, вiвцям, свиням по шматочку свяченої баби, собацi шматок шинки, коту шматок риби, приказуючи:

– Великдень.

За цей час вся сiм'я збирається в хатi. Господиня бере в праву руку запалену свiчку. Всi в хатi зустрiчають господаря зi свяченим стоячи. Коли господар ставить кошик на стiл, всi тричi обнiмаються, чоломкаються i кажуть: «Великдень», «Великдень».

Тодi вся родина вмивається крашанкою.

Спочатку був лише Морок, тодi з'явилась причина життя, яка звалася Ягна – животворний вогонь. Тодi з'явилося Яйце-Райце. Зiгрiте Ягною, воно народило Свiт. Свiт був схожий на голуба.

Темiнь перейшло сиве голуб'я,

що у нього з рота полум'я пашить,

iскри сиплються в нього iз очей.

Господиня наливає в миску воду, кладе туди три червонi крашанки i грошi.

Першою вмивається дiвчина, яка на виданнi (воду можна мiняти пiсля кожного, а можна i не мiняти, бо це вмивання чисто символiчне), або хлопець, який має женитися. За ними всi iншi по старшинству, а останньому, найменшому, дiстаються грошi.