Розділ «XVI. РАДУНИЦI»

– Бог благослови.

Батько з дитиною знову говорять:

Рiздво прийшло.

Сiм'я вiдповiдає:

– Бог благослови.

Тодi господар з ялинкою i колосками заходить у свiтлицю, встановлює ялинку (бажано в кутку свiтлицi в бiк сходу Сонця або просто в урочистому кутку в свiтлицi). Пiд ялинкою (сосною, вербою) ставиться снопик жита чи пшеницi iз засушеними польовими квiтами. Дiти починають вбирати Деревце. Долiвка в свiтлицi притрушується соломою чи сiном, а також пахучими травами: м'ятою, чебрецем, любистком, шавлiєю. Пiсля того як Деревце прикрашене, господар разом з усiєю сiм'єю стають перед ним i господар, а чи господиня, говорить:

– Боже, наситив єси, напоїв, нагодував, нагрiв нас i нашу господу в тому роцi, то i в наступному обережи, насить, напiй.

Всi тричi кланяються.

Потiм на припiчку в печi або на сковородi на стiльцi бiля Деревця з декiлькох сухих вербових галузок (бажано, щоб ця верба була освячена в Храмi у Великоднi свята) запалюється вогонь. В той час як вогонь розгорається господар читає речення No 4. Господиня наливає в миску води i тримає в двох руках, а господар, коли Вогонь перегорить, бере три гарячi вуглинки i кидає у миску з водою. Тодi господиня ставить миску з водою посеред столу i хтось iз сiм'ї читає речення No28.

По тому господар бере миску з водою (чи карафку) у лiву руку, а в праву три колоски, вмочає колоски у воду i кропить кожного члена сiм'ї i себе, а також хату, комору, двiр, обори i хлiви. Кропить примовляючи:

Боже, пошли на нас свою благодать, славимо тебе.

Господиня в цей час поверх скатертi на столi трусить сiном, кладе по чотирьох вуглах столу по зубку часнику i накриває стола ще одною скатертиною. В цей час вона приказує:

– Злая сило, темна сило, iди на Болота, очерети, яри-скелi, у глибокi води-прiрви, куди пiвнячий голос не доходить, куди свiт-сонце не свiтить

Виставляє на стiл 12 (i бiльше) пiсних страв. Посеред столу ставиться кругла череп'яна миска з Кутею, накрита книшем (продовгастим хлiбом). Протягом дня всi дорослi нiчого не їдять, лише п'ють чисту воду. Тодi господар робить у паляницi дiрку, вставляє туди свiчку iз бджолиного воску i запалює вiд вогню, на якому варяться страви. Вiн приказує:

– Свiти, Сонце праведне, душам наших прабатькiв i нам живим, грiй Землю-матiнку, нашi ниви i нашу худiбку.

Тодi господар стає бiля порога, а господиня бiля печi (стають у протилежних кутках кiмнати), а дiти бiгають по встеленiй травами долiвцi, качаються, мукають, як корови, ревуть, як бики, iржуть, як конi, мекають, як кози, бекають, як вiвцi, сокочуть, як кури, нявкають, гавкають, таким чином, причаровуючи прирiст худоби i добрий урожай. Якщо в господарствi є на цей час приплiд: телятко, козенятко, ягнятко – то воно вноситься в хату. Тодi господар бере зi столу нiж i цюкає ним тричi об порiг.

Починає смеркатися. Готуючи стола до Святої вечерi, посилають малу дитину надвiр або до вiкна подивитися, чи не з'явилась на Дивi перша Зоря. Нарештi господар провiщає, коли зблисла перша Зоря чи коли годинник показує 6 годин вечора.

Божа Зоря засяяла!

Господиня бере невелику мисочку, накладає у неї трошки кутi, наливає в кухоль узвару i ставить пiд деревце, приказуючи:

Iде кутя до покутя, дай Боже.