Розділ «XVI. РАДУНИЦI»

Вся сiм'я стає перед покутем, серед столу горить свiчка, хтось iз сiм'ї читає:

Ой в бору, бору волохи гудуть, Святий вечiр.

Волохи гудуть, Храма будують, Святий вечiр.

Храма зробили та й на три вiкна, Святий вечiр.

Та й на три вiкна, та й на три крижi. Святий вечiр.

Що в перше вiкно та Сонце зайшло. Святий вечiр.

Що в друге вiкно та Мiсяць зайшов. Святий вечiр.

Що в третє вiкно Дощик залетiв. Святий вечiр.

Дощик залетiв, потокiв налив. Святий вечiр.

А по потоках та по рiченьках. Святий вечiр.

Човничок пливе, Iванка везе. Святий вечiр.

А то ж я не Янко, а Святе Рiздво. Святий вечiр.

Святеє Рiздво в нашу свiтлицю. Дай Боже.

Пiсля читання господиня каже:

– Шановнi нашi дiди-прадiди, батьки-прабатьки, матерi-праматерi: усi душi нашого Роду, iдiть з нами кутю їсти, дай Боже.

Пiсля цього всi сiдають за святковий стiл. На покутi дiд, з правої руки вiд нього – баба, з правої руки вiд неї батько, з правої вiд батька – мати i далi дiти по старшинству. Коли усi сiли, хтось iз сiм'ї читає.

Росте деревце тонке, високе, дай Боже.

Тонке, високе, у лист широке, дай Боже.

У лист широке, в корiнь глибоке, дай Боже.

В корiнь глибоке, вгору кудряве, дай Боже.