Розділ «XVI. РАДУНИЦI»

Пчолоньки мої, дiтоньки мої,

ой де ж ми будем гнiздечко вити,

рої роїти, меди носити?

У саду будем рої роїти,

в пана господаря меди носити,

у його бортях, у його дворi –

медок солодкий на господарство,

ярого воску Богу на свiчку,

за цим же словом будьте здоровi.

Спасибi!

По тому бабуся чи господиня, у якої проводиться гостина, дає кожному по пирогу i проводить всiх аж за ворота.

На перший день Рiздва, по обiдi, дiти, вiком вiд восьми до п'ятнадцяти рокiв, дiвчата й хлопцi змiшаними ватагами ходять колядувати аж до дванадцятої години. Юнаки з 16 рокiв i бiльше (неодруженi) колядують першого дня Рiздва пiсля того, як стемнiє. Гуртуються у ватаги по кутках, вибирають з-помiж себе Бережая (який знає звичай), мiхоношу, скарбника, звiздаря, наймають музик. Кожна ватага носить Зорю на сiм променiв, усерединi якої горить свiчка.

Дiвчата не колядують, а збираються у домовленiй хатi, куди хлопцi приносять те, що наколядують, i там справляють вечiрку з рiздвяними iграми, пiснями i танцями.

2. МАЯНИ

Оповiдають, що одного разу у Маяни (Матерi Ягни) було п'ятеро дiтей. Дочка Лада, син Гад, син Яр, син Рай, син Мир. Лада править на землi, Гад – пiд землею, Яр – над землею, Рай править країною Божистих душ, Мир править усiм свiтом.

Лада має двох дiтей: Весну i Зиму. Час вiд часу їх викрадає Гад, а дiд Мир то одного внука визволить, то iншого. Тому на землi то тепло, то холодно.

Звичай

Свято Маяни вiдбувається в останнiй день старого року. Рано-вранцi, до схiд Сонця, господиня набирає в миску воду, примовляючи:

– Не воду беру, а мед i вино.

Тодi спалює на припiчку чи на каменi, чи на сухiй сковородi 12 галузок сухої верби. Читає речення No60. Вкинувши у воду три вуглини, господиня порається. Коли сiм'я встає, вмочає у ту Свячену воду хлiб, примовляючи;