Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

адже вiн благими намiрами повен, як озеро хвилями,

бо його сила у Вiрi в Ягну.

Це Сварго пiдсилив його силу,

це Вогонь небесний зробив йому булаву,

iз зосередженим духом Тар'я на бiй вийшов,

за допомогою коня вiрного Змiя порiшив.

Ти, Тар'я, зробив, щоб свiтло було,

щоб води ринули вагiтнi Дитям,

Боги в сум'яттi пiднялися на Диво,

коли ти Перунами кидав.

Високе Диво перед ревом Змiя вiдступило злякано,

коли твоя булава розрубала голову Змiя,

того, що увесь свiт пригнiчував;

сп'янiлий вiд чар-трунку Тар'ягн торжествує.

Змiст його подвигiв не вмiщує нi Диво, нi Земля,

рiки його безкiнечнi, а води бездоннi,

його подвиг утiлився у видиме i невидиме,

бо вiн встановив послiдовнiсть дiї.

Спiвали Перуни у цьому бою,

всi Боги радiли, дивлячись на Трояна,