Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

Коли ти, Тар'ягне, убив Змiя,

перехитрив хитрощами хитрунiв,

народив Сонце, Диво i вранiшню Зiрку,

з тих пiр тобi вже не було ворогiв.

Вiн зруйнував Вал, здолав ворога,

того, що його Богиня створила круглим, без плечей,

булава могутня Змiя звалила,

наче гiлля обрубане приниклий до Землi лежить.

Наче той, хто не був бiйцем та ще й на похмiлля,

Змiй викликав на бiй героя, що силою скоряє,

безликий, бо провалене булавою лице, лежить ворог,

безногий i безрукий, а боровся проти Ягна.

Але Тар ударив його булавою по спинi,

вилещав переможець переможеного,

Безлад став Ладом вiд волi залiзної,

з одної причини народилось безлiч наслiдкiв.

Через мертве, розкришене, наче посiчений очерет,

течуть води живi родючим лоном,

тi, що були мертво-застояними;

бiля нiг переможця Змiй мертвий лежить.