Розділ «XI. НОВИЙ ЗАКОН»

Поза

Стати на весь зрiст, п'яти стулити, а носки розвести. Пiдняти обидвi руки вгору в сторони, розчепiривши долонi, лице пiдняти до неба, приплющивши очi. Пiд час казання руки тягнути вгору, долонi розслабити.

Казання перше

Славо, Богине, ти найпрекраснiша серед гарних, Богине Перемоги. Страшне твоє дихання на полi бою. Солодке твоє звучання у душi переможця. Ти надихаєш наших воїнiв на подвиг, надихаєш їхнi серця самовiдданою любов'ю до своєї землi. Через злигоднi, кров, рани i смерть ти ведеш до Перемоги, до торжества сили над супротивною силою ворога. Ти – сама Боротьба.

Випий з нами, Славо, чар-трунку, бо ти завжди попереду тих, хто перемагає. Славо, ти – Боротьба, ти – Перемога, будь з українським народом. Ти – найпрекраснiша серед гарних, ти – гаряча, ти – Торжество!

Казання друге

Славо, ти – ласкава Лада. Ти – нiжнiсть до коханого, яка раптом оселяється в порожньому серцi. Ти – кохання всеперемагаюче, ти – всеперемагаюча любов. Ти – Лада, Богиня Кохання, ти – голос нашої статi, яка прагне любовi. Наверни серце моєї коханої до мене, мов бджiлку до квiтки, мов пташку до гiлки, мов Лада до Лади. Пошли, Славо, менi щасливе кохання, щоб моя Лада була хорошою, доброю, вiрною, ласкавою, люблячою.

Розлий, Славо, на моєму лицi красу свою. Дай менi щасливу нагоду подивитися iз моєю коханою ув одне дзеркало, щоб нашi душi були нерозлучнi, а серця люблячi.

Слава Коханню, Ладу i Ладi!

Казання третє

Славо, ти – Любов, ти – Богиня кохання. Доведи наше весiлля до подружнього ложа. Хай подружня любов, що ти її вселяєш, Славо, в душi молодих, буде для нас провiдною зорею в подружньому життi. Хай наше спiльне лiжко буде оселею жагучого кохання, щоб у наших серцях нiколи не гасла iскра любовi з безсмертного серця Тар'ягна. Дай нам, Ладо, взаємну ласку, розумiння, прагнення одне до одного. Одведи од нас, Любове, потворне, страшне, грiшне i зле.

Витай, Славо, навколо нашого сiмейного вогню, будь разом з нами, а ми з тобою.

Слава тобi, Любове, ти – Благодать, ти – щасливе Почуття!

До Ями

Поза

Стати на колiна, нагнутись, упершись у долiвку лобом i долонями побiля голови. Намагатись вигнути спину, подаючи корпус назад. Посерединi казання повiльно лягти на живiт, розкинувши руки i ноги в сторони. Пiд час казання викликати в своїй свiдомостi до себе вiдразу, приниження за ницiсть почуттiв.

Казання перше

Ямо, ти – ворота для померлого тiла, ти – страшна i невiдворотна родичка Смертi. Ти – благо для оновлення i очищення землi, але ти страшна. Ти розверзете для поглинання лоно землi. Ти – ворота в потойбiчне, перед яким тремтить наша душа. Але ти i сховок, i надiя, i втеча для зруйнованого хворобами чи старiстю тiла. Душа, яка звикає до тiла, протестує, не хоче вiрити, що ти є. Не приходь передчасно, Ямо, не затьмарюй моєї надiї.

Слава тобi i пошана, i боюсь тебе!

Казання друге