Розділ «XI. НОВИЙ ЗАКОН»

Слава тобi, Дудю, ти – Дiм, ти – Добробут Дому! Слава!

Казання друге

Дудю, ти – теплий вiтер ночi. Ти – дихання потаємної любовi, ти – нiчне дихання Ягни, чаруючий i заполонюючий. Ти – Щек, добрий дух ночi, охоронець закоханих i пiд'юджувач до любовi. Ти – свiдок розкритих обiймiв назустрiч коханню, ти – заступник соромливостi, ти – безсоромний коханець, втаємничений у таємне. Ти – противага денної цноти, ти – прозорий таємний серпанок навколо голого тiла, навколо голого почуття любострастя.

Дудю, ти – ласкавець i надiя, принада i страх перед зачаттям. Будь до мене добрим, будь славним!

Казання третє

До тебе звертаюся, Дудю, до внутрiшньої сутi. До оселi праведних душ, до оселi очищених душ, якi линуть, щоб злитись з Ягною. Ти – проводир душi у лабiринтах внутрiшньої сутi, у хащах спокус, у нетрях грiхiв. Заступи i охорони нас, Дудю, од потаємної i явної Нечистої сили, од змiїв i чортiв видимих i невидимих, якi закрадаються до наших душ iз арканами грiхiв i спокус, до наших тiл iз мечами хвороб i сiтями недуг.

Дудю, ти – Табiтi, ти – втаємничений у найпотаємнiше, спаси, i помилуй, i заступи, i виведи на шлях Iстини, до чистого єства Ягни-Лелi!

Слава тобi, Дудю, будь до мене добрим!

До Бережi

До Ягни я звертаюся, до вогню животворного, ти – Велес, меч i щит українського народу, Бог вiйни, i коханець Слави, i Тар'ягн – непереможний войовник.

Ти – охоронець мандрiвникiв i напучувач торгiвлi мiж людей, ти – Свiтовид. Ти – животворний вогонь Роди, я вклоняюся i молюся вогневi зародження i народження, житу i життю, розлитому у водах i глибинах.

Ти – Морана, велика ясновидиця, яка не боїться майбутнього, володарка холодної тьми, холодного вiтру i бiлого снiгу. Ти – незбагненна Морана, куди зникають люди, ти – володарка жалоби.

Але ти i наша Папа – зоряне нiчне небо i сонячне денне небо. Ти – наш хлiб на столi. Ти – майстер на всi руки, неперевершений творець слова, музики i живопису.

Ти – Слава, найпрекраснiша серед прекрасних Богиня Перемоги, ти – ласкава Лада i нiжнiсть коханцiв. Ти – невмируща iскра Тар'ягнового серця – кохання помiж мужчиною i жiнкою.

Але ти i страшна Яма, розверзла паща землi, яка поглинає, щоб народити. Ти – володарка копалень i скарбiв, сховищ для злакiв i лоно для зерна.

Ти – великий пастух чорних i сiрих ворон, ти – очищувач землi.

Але ти i Дарбог-Коло, свiтло наших очей, ти – Перун, який дарує, але який i карає, ти – сторож договорiв i кара для боговiдступникiв. Ти – Сваржич, домашнiй вогонь, який зiгрiває оселю i варить їсти.

Ти – Дана, небеснi води, небеснi потоки i голубе волосся Ягни. Ти – незчисленнi рiки нашої землi, ти – свiчадо наших криниць i озер, оселя для людей, риб i птахiв. Ти – живi води внутрiшньої сутi, з якої народилося все живе.

Ти – теплий вогонь без свiтла, ти – Дудь, ти – Домовик, добрий хатнiй Бог.

Слава тобi, Ягно-Дивна-Жива!