Розділ «XI. НОВИЙ ЗАКОН»

Ти – яйце iз жовтогарячим жовтком сонця.

Ти – мати, ти – початок наш, тобi наша споконвiчна пошана. Дай нашим матерям здорове родюче лоно, захисти їх вiд вогневицi, вiд недуги, хай вони родять здорових i дужих дiтей – продовжувачiв українського роду.

Родо, мамо, пiдтримуй у нас животворний вогонь, захисти нас вiд бiлого вогню i вогню спопеляючого. Хай народження оновлює землю. Хай вона буде вiчно молодою.

Слава тобi, Родо, ти – Табiтi, ти – Коляда!

Казання третє

Родо, ти тримаєш житнiй колосок у руцi, ти – саме Життя, розлите в небi, на землi i пiд землею. Ти – Життя, розлите у водах i глибинах. Родо, ти – життя родових вод. Ти – жито, пшениця, овес, гречка, просо – всяка пашниця. Ти – святий хлiб на столi, ти наша щоденна пожива, ти – молоко, яке вливається до рота наших немовлят, телят i звiрят. Ти кришиш, перемелюєш, оживляєш холодний камiнь, у якому вогонь дуже мiцно заснув. Ти – вологий подув вiтру Стрибожича, вiд якого зволожується камiнь i вкривається зеленим мохом, ти – найдрiбнiша живинка безмежних вод, якi без тебе були б мертвими. Ти – Життя, яке повзе, росте, плететься, буяє, лiтає, бiгає, стрибає, пiдноситься, цвiте, квiтне i зав'язується у зародки, плоди, насiння i безкiнечнiсть. Слава тобi, Родо, ти – Жива, ти – Рожаниця. Слава!

До Морани

Поза

Лягти на спину, скласти руки на грудях, заплiвши пальцi, приплющити очi, ноги звести докупи в одну лiнiю, носки не витягувати, розслабитись i думати про Смерть.

Казання перше

Морано, ти – покровителька волхвiв. Ти знаєш потаємне: долю людей i народiв. Ти велика ясновидиця i не боїшся майбутнього. А я боюся знати майбутнє, бо я лише людина i маю смертне тiло, цю посудину для радощiв, для болю та гiркоти. Я маю смак, дотик, нюх i зiр, яких ти не маєш, тому ти вiльна, i всевладна, i всесильна.

О Морано, володарка тьми, яку не може розвiяти нiяке свiтло, бо в тебе нема очей. Слава тобi, Морано, сховок усiх злих сил, не випускай їх на нас – ти могутня володарка. Слава тобi!

Казання друге

Морано, володарка холодного пiвнiчного вiтру, бiлого снiгу i блискучого льоду. Ти – межа для живого, ти – холод, який зацiплює, присипляє, заколисує. Ти – противага вогню, його опора, ти – безкiнечна галерея холоду, холодних бур i холоду тихого, безвiтряного, космiчного. Ти – оболонка для тепла. Ти – безмежний, холодний, вiчний спокiй i холодна мовчанка. Ти – безмежний страх, тремтiння, холод душi, нудьга душi, лiд душi i снiг поза шкiрою.

Слава тобi, Морано, ти – Тьма, ти – Морок!

Казання третє

Морано, ти Смерть. Ти – незбагненне, бо те, що можна збагнути, живе. Ти – непроникна темiнь, брама, загадка вiчностi i володарка Жалоби. Ти – володарка Болю, ти – страждання i упокорення змученої Болем душi i тiла. Ти – бич Божий i Божа ласка для стомлених життям. Ти – протилежнiсть життя, його темна хвиля.

Морано, не приходь до нас зарано, прости нам нашi грiхи, не насилай на нас шалене воїнство iз хвороб, недугiв i болiв. Посилай нам Смерть у пору старостi i без мук!

Ми грiшнi i слабкi перед спокусами, прости нас i помилуй!

Слава тобi, Морано, ти – Жалоба i Сум.