Розділ «XI. НОВИЙ ЗАКОН»

Слава тобi, Сваржичу, посланець Даждя, посланець Ягни всевладної i всюдисущої!

До Дани

Поза

Лягти на спину, заплести руки, зчепивши пальцi над головою, голову повернути, намагаючись дивитись на землю. Пiд час казання напружувати лише шию у поворотi голови.

Казання перше

Дано, вода небесна, сьома рiка нашого народу, ти – Аракс, ти – мати земних рiк наших. Небеснi потоки води – це голубе волосся Ягни, яке обгортає землю, поїть її, насичує, наповнює живородне лоно землi.

Ти – мушля для вогню, ти – волога для висихаючої душi, ти – небесний трунок. Ти – розкiш лiтньої зливи, ти – смуток осiннього опенькового дощу, ти – радiсть весняного вмивання землi.

Ти – наше щоденне умивання, наше щоденне причастя.

Слава вам, небеснi води, роса очей Теплої. Ти – Вода, ти – Аракс, ти – Дана всеблага!

Казання друге

Бережо Вардани, Дону, Днiпра, Бугу, Днiстра i Дунаю. Ти єдина, але незчисленна, як незчисленнi притоки i струмки цих рiк. Як незчисленнi тарiйцi, якi живуть побiля цих рiчок. Бережо, ти голуба кров української землi. Як усi жили несуть кров вiд серця i до серця, так i ти, Бережо, несеш воду i поїш кожен город, кожну ниву, кожну билину. Поїш велике серце України – Арiйське море.

Бережо, ти – Дана, ти – Дунай-море. Будь завжди доброю, завжди глибокою, завжди чистою. Ти – оселя риб i птаства, ти – притулок. Оберiгай, Бережо, наш народ, нашу Вiру, мене, твою рiдну дитину. Хай будуть незлiченнi табуни твоїх долин, зграї твоїх небес, заводi твоїх глибин! Слава тобi, Дано, Водо рiчок, i болiт, i озер, i морiв!

Казання третє

Дано, володарко всiх вод. Ти – жива вода наших криниць, вод внутрiшньої сутi, вод, з яких народжується все живе. Твоя вода свiтиться у наших криницях, у наших вiдрах, у наших кухлях, у наших животах. Твоя вода – найкраща приправа для наших страв. Ти – свiдок наших весiль, ти – чистота нашого тiла, нашого сумлiння i трунок животворний для спраглого. Ти – диво з див, дивина, ти – жива вода. Слава тобi, Дано, ти – Бережа, ти – дзеркало нашої душi!

До Дудя

Поза

Лягти на правий бiк, пiдтягнути ноги, руками обхопити колiна. Колiна пiдтягувати руками до голови, а голову нахиляти до колiн. Намагатися скрутитися у найменшу грудочку, уявити себе малим, i ще меншим, i зовсiм малим зародком початку.

Казання перше

Дудю, ти – теплий вогонь без свiтла, ти – рiвновага вогню i холоду, ти – межа до безмежжя. Ти – ласкавий Дiдо, який охороняє наш сон, i зачаття, i народження. Ти – добрий Бог нашого дому, ти – Домовик. Ти – охоронець сiмейного щастя i тепла. Ти – мирний сон вiдпочинку, ти – одне з найбiльших благ для людей, яке нам подарувала Ягна.

Ходи, Дудю, по нашiй оселi тихим мирним сном i готуй умиротворену сном душу для пробудження свiтлим ранком.