Розділ «ДОДАТОК ДОРАДЯНСЬКЕ МИНУЛЕ»

Місцеве населення не витримувало лих, які були результатом діяльності російської адміністрації, а також втрати земель через переселення з європейської частини імперії. Особливе обурення викликав указ від 25 червня 1916, за яким передбачалося взяти до армії понад 300 тис. "інородців". Це порушувало традиційну систему звільнення представників азіатських народів від служби у війську. Піднялося грандіозне середньоазіатське повстання, яке охопило також увесь Туркестан. Воно було жорстоко придушене, проте проблеми набули додаткової болючості.

У листопаді 1917 р. мусульманські релігійні керівники зібралися у Коканді й оголосили автономію південної частини Середньої Азії. Однак у лютому 1918 р. "Кокандську автономію" розгромили переважаючі сили Червоної Армії. Влада у Туркестані перейшла до більшовиків, хоча за неї точилася запекла боротьба з російськими військами і місцевими басмачами. ЗО квітня 1918 p. V з'їзд Рад Туркестанського краю проголосив утворення Туркестанської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки в складі РСФРР. У1920 р. були створені Хорезмська і Бухарська Народні Радянські Республіки. 27 жовтня 1924 р. — Узбецька Соціалістична Радянська Республіка. У травні 1925 р. її прийнято до складу Радянського Союзу. До 1929 р, до ц складу входила Таджикська СРР, яка з 1929 р. набула статусу союзної республіки. Столицею УзСРР спочатку був Самарканд, а з 1930 р. став Ташкент. За Конституцією 1936 р. до складу Узбецької PCP увійшла Каракалпацька Автономна PCP.