Розділ «1.3. Учасники інвестиційного процесу: суб'єкти та об'єкти інвестування»

Фінансові об'єкти — вкладення у заснування або розвиток фінансових структур (банки, страхові компанії, інвестиційні компанії, кредитні спілки тощо), а також придбання активів у вигляді цінних паперів чи майнових прав.

Реальні та фондові (фінансові) інвестиції можуть здійснюватись у підприємницькі об'єкти та їх розвиток (через розробку та реалізацію інвестиційних проектів) або у впровадження наукомістких та високотехнологічних виробництв (венчурне інвестування).

Будь-які інвестиції пов'язані з певним рівнем ризику. Для зниження ризику вкладення здійснюються не в один, а у велику кількість інвестиційних об'єктів. Метод генерування об'єктів інвестування у певну сукупність називається формуванням інвестиційного портфеля.

Інвестиційний портфель — цілеспрямовано сформована сукупність активів (різного виду інвестицій) інвестора.

Теорія інвестиційного портфеля передбачає вкладення у різні, часто альтернативні, види активів. В умовах сучасної економічної практики портфель, як правило, формується як сукупність певної кількості об'єктів реального або фінансового інвестування.

Портфель реальних інвестицій формується з вкладень різно-термінових (коротко-, середньо-, довгострокових). Прикладом короткострокових інвестицій може бути: придбання підприємств і виробництв, обладнання, що не потребує монтажу, незавершених об'єктів та іншої нерухомості.

До середньострокових належать проекти реконструкції та технічного переозброєння підприємств.

Розрізняють два основних види портфелів цінних паперів: індивідуальний портфель, портфель підприємства. Підприємство може залучати грошові кошти за рахунок випуску цінних паперів (пасивні операції) і вкладати залучені кошти у цінні папери інших емітентів (активні операції) з метою одержання прибутку. Крім вказаного, в інвестора можуть бути також інші цілі.

Так, через придбання певних пакетів цінних паперів інвестор може одержати доступ до дефіцитної чи необхідної продукції, сировини чи матеріалів. Придбавши певні майнові права чи паї, — розширити сферу впливу, здійснити перерозподіл власності.

Індивідуальний портфель повинен включати три основні елементи: ліквідні цінні папери, коротко- та середньострокові інвестиції та інвестиції, скеровані на приріст капіталу.

Інвестиційний портфель формується на основі певних принципів:

— частина портфеля повинна формуватись як аварійний резерв і складатись з ліквідних цінних паперів та інвестицій вільних засобів, що можуть бути одержані або оплачені терміново (депозити, ощадні сертифікати тощо);

— інша частина портфеля повинна включати інвестиції в цінні папери з перспективою достатніх доходів та приросту капіталу в поєднанні з можливістю їх реалізації з незначними втратами (акції дохідних підприємств);

— інвестор повинен уникати ситуації вимушеної реалізації цінних паперів в умовах їх спаду на ринку;

— остання частина портфеля складається з реальних інвестицій та інвестицій у цінні папери, які повинні забезпечити вагомий приріст капіталу та захист інвестора від інфляції (акції венчурних підприємств).

Співвідношення розмірів частин портфеля та видів інвестицій у кожній з них формується під впливом ряду факторів:

— власних фінансових можливостей інвестора;

— можливостей залучення додаткових коштів з метою інвестування;

— необхідності диверсифікації вкладень як способу зниження ризику;

— вибору між доходом та приростом капіталу, який залежить від інвестиційного середовища;