Розділ 7. ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Однак, незалежно від визначення моменту реалізації, в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою призводить до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та ЇЇ собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, вже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції.

Таким чином, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Політика формування власних фінансових ресурсів

Фінансовою основою підприємства є сформований ним власний капітал. На діючому підприємстві він представлений такими основними формами (рис. 7.2):

Рис. 7.2. Форми функціонування власного капіталу

1. Статутний фонд. Він характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, яку інвестують для формування його активів і початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначаться (декларується) статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

2. Резервний фонд (резервний капітал). Він являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду (резервного капіталу) здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди. До них належать цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їх подальшого цільового використання. У складі цих фінансових фондів виділяють, зазвичай, амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку підприємства та інші. Порядок формування і використання засобів цих фондів регулюється статутом, іншими установчими і внутрішніми документами підприємства.

4. Нерозподілений прибуток. Він характеризує частину прибутків підприємства, одержаного в попередньому періоді і не використаного на потреби власниками (акціонерами), пайовиками і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. За своїм економічним змістом він є однією з форм резерву власних фінансових засобів підприємства, які забезпечують його виробничий розвиток у наступному періоді.

5. Інші форми власного капіталу. До них належать розрахунки за майно (при здаванні його в оренду), розрахунки з учасниками (після виплати їм доходів у вигляді відсотків чи дивідендів) тощо.

Управління власним капіталом пов'язане не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, які забезпечують майбутній розвиток підприємства. У процесі управління формуванням власних фінансових ресурсів вони класифікуються за джерелами цього формування, склад основних джерел формування власних фінансових ресурсів підприємства показано на рис. 7.3.

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів головне місце належить прибуткові, який залишається у розпорядженні підприємства, — він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а, відповідно, і приріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел відіграють також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах з високою вартістю використовуваних власних основних засобів і нематеріальних активів; але суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом для його реінвестування. Інші внутрішні джерела не відіграють помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів головне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків засобів у статутний фонд) чи акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним з внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безповоротна фінансова допомога (як правило, така допомога надається лише окремим державним підприємствам різного рівня). До числа інших зовнішніх джерел входять

Рис. 7.3. Джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства

безкоштовно передані підприємству матеріальні та нематеріальні активи, які включені в склад його балансу.

Основу управління власним капіталом підприємства складає управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективності управління цим процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика, яка направлена на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел відповідно до вимог його розвитку в майбутньому.