Розділ «3. ТИПОЛОГІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ У МЕНЕДЖМЕНТІ ОРГАНІЗАЦІЙ»

Класифікація ІС у менеджменті організації сприяє виявленню найбільш характерних рис, притаманних ІС та дозволяє здійснювати ефективне управління. Існують різні класифікації, що переслідують певні цілі.

Класифікацію ІС за ознакою структурування завдань (наведено на рис.3.2):

Рис. 3.2. Класифікація інформаційних систем за ознакою структурування завдань

Запити до інформаційної системи і, отже, процедури формування відповіді на них можна поділити на рутинні і нерутинні. Рутинні процедури характеризуються заданістю вихідної і вихідний інформації, а також визначеністю алгоритму отримання останньої з першої. Виділення рутинних завдань і процедур обробки інформації дозволяє їх формалізувати, а надалі й автоматизувати, що залежить тільки від того, чи в змозі використовуються в організації інформаційні технології забезпечити інфраструктуру для цього. Якщо рутинні повсякденні дії автоматизовані, то набагато простіше обробляти нерутинні випадкові запити.

При створенні або класифікації інформаційних систем завжди виникають проблеми, що пов'язані з формалізованим описом розв'язуваних завдань (математичним та алгоритмічним). Від ступеня формалізації багато в чому залежать ефективність роботи всієї системи, а також рівень автоматизації, обумовлений ступенем участі людини при ухваленні рішення на основі отриманої інформації.

Чим точніше математичний опис задачі, тим вище можливості комп'ютерної обробки даних і тим менше ступінь участі людини в процесі її рішення. Це і визначає ступінь автоматизації задачі.

Розрізняють три типи завдань, для яких створюються інформаційні системи: структуровані (що формалізуються), неструктуровані (що не формалізуються) і частково структуровані.

Структуроване завдання – це завдання, де відомі всі його елементи та взаємозв'язки між ними.

Неструктуроване завдання – це завдання, в якому неможливо виділити елементи і встановити між ними зв'язки.

У структурованої задачі зміст відображається у формі математичної моделі, що має точний алгоритм вирішення. Подібні завдання зазвичай доводиться вирішувати багаторазово, і вони носять рутинний характер. Метою використання інформаційної системи для вирішення структурованих завдань є повна автоматизація їх вирішення, тобто зведення ролі людини до нуля.

Рішення неструктурованих задач через неможливість створення математичного опису та розробки алгоритму пов'язано з великими труднощами. Можливості використання тут інформаційної системи невеликі. Рішення в таких випадках приймається людиною з евристичних міркувань на основі свого досвіду і, можливо, непрямої інформації з різних джерел.

Зауважимо, що в практиці роботи будь-якої організації існує порівняно небагато повністю структурованих або зовсім неструктурованих задач. Про більшість завдань можна сказати, що відома лише частина їх елементів і зв'язків між ними. Такі завдання називаються частково структурованими. У цих умовах можна створити інформаційну систему. Отримана в ній інформація аналізується людиною, яка буде відігравати визначальну роль. Такі інформаційні системи є автоматизованими, так як в їх функціонуванні бере участь людина [6, 9].

Інформаційні системи, що використовуються для вирішення частково структурованих задач, підрозділяються на два види:

1. Створюють управлінські звіти і орієнтовані головним чином на обробку даних (пошук, сортування, агрегування, фільтрацію). Використовуючи відомості, що містяться в цих звітах, керуючий приймає рішення;

2. Розробляють можливі альтернативи рішення. Прийняття рішення при цьому зводиться до вибору однієї із запропонованих альтернатив.

Інформаційні системи, що створюють управлінські звіти, забезпечують інформаційну підтримку користувача, тобто надають доступ до інформації в базі даних і її часткову обробку. Процедури маніпулювання даними в інформаційній системі повинні забезпечувати наступні можливості:

1. Складання комбінацій даних, одержуваних з різних джерел.

2. Швидке додавання або виключення того чи іншого джерела даних і автоматичне перемикання джерел при пошуку даних.

3. Управління даними з використанням можливостей систем управління базами даних.

4. Логічну незалежність даних цього типу від інших баз даних, що входять у підсистему інформаційного забезпечення.