Розділ «3. ТИПОЛОГІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ У МЕНЕДЖМЕНТІ ОРГАНІЗАЦІЙ»

Стратегічний рівень забезпечує вироблення управлінських рішень, спрямованих на досягнення довгострокових стратегічних цілей організації. Оскільки результати прийнятих рішень проявляються через тривалий час, особливе значення на цьому рівні має стратегічне планування. Стратегічний рівень управління називають ще довгостроковим плануванням. Правомірність прийнятого на цьому рівні рішення може бути підтверджена через досить тривалий час. При цьому, відповідальність за прийняття управлінських рішень надзвичайно велика і визначається не тільки результатами аналізу з використанням математичного та спеціального апарату, але і професійною інтуїцією менеджерів. На вищому рівні управління реалізується стратегічне управління, визначається місія організації, цілі управління, довгострокові плани, стратегія їх реалізації тощо.

Залежно від галузі економіки, де функціонує організація, і рівня керуючої частини в ієрархії органів управління інформація про змити в об'єкті управління надходить в дану керуючу частину з різною частотою. Відповідно і необхідність впливу на керований процес з боку органу управління організації в різних галузях економіки виникає пропорційно з частотою отримання інформації.

Акт цілеспрямованого впливу на керований процес, заснований на інформації про нього з метою досягнення визначеної мети називається прийняттям рішення, а процес формування рішення – процесом прийняття рішень. Відповідно до поділу праці в межах управління організацією рішення, що приймаються стосуються певної функції управління.

Забезпечення процесу прийняття рішень, а саме: надання потрібної інформації в потрібний час і в потрібному місці, – одне з основних завдань інформаційної системи організації. У зв'язку з цим характер рішень, процес їх прийняття, дискретність їх прийняття істотно впливають на функціонування інформаційної системи організації, а також технології, що застосовується.

Певний розподіл праці на кожному з рівнів управління призводить до закріплення за окремими елементами керуючої частини організацій окремих функцій управління: планування, організації, обліку та контролю, мотивації, аналізу і регулювання. Ці функції реалізуються в різному обсязі на різних рівнях управління [6,13]. Відповідно до поділу праці в рамках управління організацією прийняті рішення ставляться до тієї чи іншої функції управління.

Наявність функціональних елементів у керуючій частині організацій приводить до появи відповідних підсистем у її інформаційній системі.

Персонал організації – це співробітники різного ступеня кваліфікацій рівнів управління. Кваліфікація персоналу за рівнями управління наведена у табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Кваліфікація персоналу за рівнями управління

Забезпечення процесу прийняття рішень (надання потрібної інформації в потрібний час і потрібному місці) – одна з основних завдань інформаційної системи організації. У цьому зв'язку характер рішень, процес їх прийняття, дискретність прийняття рішень роблять істотний вплив на функціонування інформаційної системи організації, застосовувані там технології навіть викликали необхідність формування цілого класу інформаційних систем – систем підтримки рішень.

Зрозуміло, розглянута вище система управління організації була визначена з позицій кібернетичного погляду на неї. Якщо говорити про систему управління без деякої абстракції, то на інформаційну систему організації, крім зазначеного вище, впливає її організаційна структура, персонал, прийняті процедури виконання завдань, внутрішня культура організації та багато іншого [13].

Все це зумовлює, яка інформація і як зберігається в інформаційній системі, як вона обробляється, як працює ця система і т.д.

Інформаційна система у будь-якої організації націлені на вирішення наступних завдань:

1. Структура інформаційної системи, її функціональне призначення повинні відповідати цілям, які стоять перед організацією (наприклад, у комерційній фірмі – ефективний бізнес; в державному підприємстві – вирішення соціальних і економічних завдань);

2. Інформаційна система повинна контролюватися людьми і використовуватися у відповідності з основними соціальними і етичними принципами;

3. Інформаційна система повинна виробляти достовірну, надійну, своєчасну та систематизовану інформацію.

Розглядаючи народне господарство країни, будь-яку галузь, підприємство, тобто організацію будь-якого масштабу, ми можемо виділити матеріальні, природні, трудові, фінансові, енергетичні ресурси. Ці поняття є економічними категоріями.

В даний час вважається, що для нормального функціонування організації будь-якого масштабу недостатньо лише цих ресурсів. Істотним ресурсом стала інформація. Недостатньо мати для виробництва тільки необхідні матеріальні, фінансові та людські ресурси, необхідно знати, що з цим усім робити, мати інформацію про технології. Тому саме інформація, інформаційні ресурси в даний час розглядаються як окрема економічна категорія.

Якщо згадати визначення інформації, яке було дано вище, то інформаційні ресурси можна визначити як весь наявний обсяг інформації в інформаційній системі. Для країни – це будуть інформаційні ресурси країни, для організації одного з рівнів – інформаційні ресурси організації. Інакше кажучи, інформаційні ресурси – це весь обсяг знань, відчужених від їх творців, зафіксований на матеріальних носіях і призначений для громадського використання.

Інформація, інформаційні ресурси існували завжди, але через свою специфічності вони не розглядалися як економічна категорія, хоча інформація завжди використовувалася людьми для управління. Коли в результаті розвитку суспільства, ускладнення технологій і т.п. обсяг інформації ставав настільки великим, що його не можна було переробити для управління, людство знаходило певне рішення. Поява ієрархії управління, виникнення товарно • грошових відносин, створення обчислювальних машин з цієї точки зору дозволило подолати труднощі в переробці величезних обсягів інформації для управління (інформаційних бар'єрів – по В.М. Глушкову).