Розділ «8. ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ»

8.1. Роль організації у впровадженні ІС

При впровадженні нової інформаційної технології в організації необхідно оцінити ризик відставання від конкурентів у результаті її неминучого старіння, тому що інформаційні продукти, як ніякі інші види матеріальних товарів, мають надзвичайно високу швидкість змінюваності новими видами або версіями. Періоди змінюваності коливаються від декількох місяців до одного року.

Якщо в процесі впровадження нової інформаційної технології цьому фактору не приділяти належної уваги, можливо, що до моменту завершення переходу фірми на нову інформаційну технологію вона вже застаріє і при йдеться вживати заходів щодо її модернізації. Такі невдачі з впровадженням інформаційних технологій звичайно пов'язані з недосконалістю технічних засобів, тоді як основною причиною невдач є відсутність або слабка опрацьованість методології використання інформаційної технології.

Одне з головних завдань керівництва організації замовника і розробника – активне навчання майбутніх користувачів, підвищення рівня їх кваліфікації як користувачів, але насамперед як постановників.

Користувач повинен бути заздалегідь ознайомлений з методикою проведення обстеження об'єкта, порядком узагальнення результатів, що допоможе йому визначити і виділити завдання та функції, що підлягають автоматизованій обробці і кваліфіковано зробити постановку завдання. Постановка завдання – опис завдання за певними правилами, яке дає вичерпне уявлення про сутність та логіку перетворення інформації для отримання результату.

Користувач – фахівець у своїй галузі, він знає, чого він хоче. Але крім професійних знань в предметній області, користувач повинен мати знання інформаційних технологій для правильної постановки завдання. Це

справедливо як для розробки інформаційної системи, так і для використання готових рішень.

План постановки завдання замовником інформаційної системи [9]:

Організаційно – економічна сутність задачі – найменування, місце рішення, мета рішення, споживачі рішення і спосіб його доставки, періодичність рішення, джерела інформації, зв'язок з іншими завданнями.

Опис вхідної інформації – перелік вхідної інформації, форми подання, приклади документів, частота надходження інформації, форми контролю інформації і т.д.

Опис вихідної інформації – перелік результатної інформації, форми подання, періодичність та строки подання, перелік користувачів результатної інформації, перелік запитної інформації, способи контролю результатної інформації і т.д.

Опис алгоритму розв'язання задачі – опис способів формування результатної інформації, опис послідовності дій із змінною і умовно-постійною інформацією і т.п.

Опис умовно-постійної інформації – перелік класифікаторів, довідників, таблиць, опис форми їх подання, способів використання умовно-постійної інформації тощо.

Одним з раціональних шляхів проектування інформаційної системи та інформаційної технології є використання типових проектних рішень, реалізованих у стандартних проектах, в пакетах прикладних програм (ППП). Можливість такого підходу пов'язана з наявністю у будь-якій організації загальних і унікальних рис. Використання спільності рис і завдань дозволяє прив'язати готові рішення (моделі і програми) до умов конкретного користувача і його завданням. Наприклад, більшість організацій вирішує типові завдання в бухгалтерському обліку, фінансах, організації управлінської праці, автоматизації документообігу, створенні інформаційно-довідкових систем, управлінні кадрами і т.п. У рамках таких завдань використання типових рішень буде виправданим і ефективним. Особливо це стосується малого бізнесу.

Для створення інформаційної системи рекомендуються максимально використовувати стандартні пакети програм автоматизації бізнесу:

– інформаційні технології "клієнт-сервер" в корпоративному документообігу і ділових операціях;

– управління електронними документами;

– проектування, моделювання та аналіз складних інформаційних систем;

– фінансово-економічний аналіз діяльності;