Розділ «9. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЧАСТИН СВІТУ ТА МАТЕРИКІВ»

У нижній течії стік Янцзи регулюють численні озера. Істотно впливають на рівень вод морські припливи. Завдяки їм рівень Янцзи щодоби піднімається на 4,5 м.

Річки басейну Індійського океану збирають свої води з територій, яким притаманний переважно мусонний тип клімату. Тому влітку вони повноводні, а взимку майже пересихають. Найбільші з них — Інд, Ганг, Брахмапутра, Салуїн та Іраваді.

Річки Індостану дуже давні за походженням. За мільйони років свого існування вони винесли з Гімалаїв, де беруть початок, величезну кількість наносів. Ці наноси й утворили низовину, що з'єднала Індостан із материком, а також найбільшу в світі дельту Гангу і Брахмапутри.

Води річок широко використовують для зрошення і судноплавства. Але підчас літньої повені вони регулярно затоплюють величезні площі сільськогосподарських угідь. Урагани з Бенгальської затоки спричиняють чи не найстрашніші повені на Землі.

Дуже древні також річки Тигр і Євфрат, води яких віддавна використовують для зрошення. Вони зароджуються на Вірменському нагір'ї та живляться за рахунок танення снігів. Далі течуть Месопотамською низовиною, а потім зливаються в єдиний потік під назвою Шаттель-Араб, що впадає в Перську затоку.

До басейну Атлантичного океану належать невеликі річки, що впадають у Середземне і Чорне моря. Вони розливаються під час зимових дощі в, а влітку пересихають.

Озера в Азії розміщені нерівномірно. Велика їх кількість, як не дивно, зосереджена не у вологих, а в посушливих зонах. Це залишкові озера, що збереглися на місці колишніх великих водойм з давньої, більш вологої епохи. Найбільші з них — Каспійське та Аральське моря-озера,озера Балхаш, Лобнор.

Каспійське море розмірами перевищує будь-яке озеро світу. Вражає й глибина Каспію, яка подекуди перевищує 1000 м. Під час штормів на цьому озері утворюються хвилі заввишки 15—17 м. Солоність його вол 12—13 %о. Різко підвищена солоність у затоці Кара-Богаз-Гол, де вона сягає 310 ‰.

Залишкові озера, за винятком Каспію, неглибокі й солоні, обриси і площі їх змінюються за порами року. Незвичний Балхаш, що складається з двох частин — прісної та солоної. Озером-мандрівником є Лобнор, яке часто змінює свої місцеположення та обриси.

Чимало озер Азії утворилося в тектонічних западинах — грабенах. Типовим прикладом є два дуже несхожі озера-близнюки — Байкал і Мертве море. Рівень води Мертвого моря на 395 м нижче від рівня моря. Його узбережжя — найнижче суходільне місце планети, а Байкал — її найглибше (1620 м) озеро. Але Мертве море безстічне і тому є одним із найсолоніших озер світу (до 310 %о). Байкал, навпаки, є стічним і має чи не найчистішу воду на планеті. Води в озері стільки, скільки в Балтійському морі. Це п'ята частина прісних вод Землі (безльодовиків).

До тектонічних озер належать також Іссик-Куль, Туз, Ван та ін. У тихоокеанському "вогняному кільці" — багато невеличких вулканічних озер.

У гірських районах Азії є чимало озер, створених льодовиками, а також гірськими завалами. Глибина окремих із них порівнянна з морською (приміром, Сарезького озера на Памірі — 520 м).

Природні зони Азії різноманітніші, ніж в інших частинах світу. На південь від тайги вони не утворюють суцільної смуги. Це зумовлено насамперед великою протяжністю з півночі на південь, а також атмосферною циркуляцією. Вельми поширені області з висотною поясністю.

На півночі Азії — зона арктичних пустель.

Природа арктичних пустель мало чим відрізняється від природи цієї зони в Північній Америці. Клімат надзвичайно суворий, зима довга, а літо коротке; майже чотири місяці триває полярна ніч. Рослинність дуже бідна. Термін її росту і розвитку незначний. Де-не-де ростуть мохи й лишайники, невибагливий ломикамінь, яскраві полярні маки. Тонкі стебла рослин стеляться по землі, піднімаючись тільки на 2— З см. Значні ділянки поверхні не вкриті рослинністю.

Великих тварин небагато: песець, білий ведмідь, північний олень. На короткий літній період сюди прилітає багато водоплавних птахів, які селяться на високих скелястих берегах, утворюючи "пташині базари".

Клімат тундри і лісотундри Азії, їхня рослинність також мають багато спільного з Північною Америкою. Для тундри характерна багаторічна мерзлота. її шар розмерзається влітку на невелику глибину, тільки на 0,5—1 м. Опадів мало, але через низьку температуру випаровування незначне. Крім того, багаторічна мерзлота не пропускає вологу вглибину. Тому тут багато боліт, порослих осокою. Подекуди трапляються карликові берізки та ягідні куші.

На південь від тундри теплішає, з'являються дерева — низькорослі сосни та ялини з тонкими покривленими стовбурами. Це лісотундра.

Ліси помірного поясу вкривають великі простори Азії. Вони не скрізь однакові, бо на території зони різні кліматичні й ґрунтові умови. У лісовій зоні розрізняють тайгу, мішані й широколистяні ліси.

Тайга. Літо в тайзі тепліше й триваліше, ніж у тундрі, збільшується кількість опадів, з'являються умови для нормального росту дерев. Ґрунти підзолисті. Місцями тайга дуже заболочена, багато торфових та осокових боліт.