Розділ «9. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЧАСТИН СВІТУ ТА МАТЕРИКІВ»

Помірний мусонний клімат характеризується великими сезонними контрастами і в температурі, і у зволоженні. Взимку континентальне повітря цих широт зумовлює значні морози й вітри, малу кількість опадів. Улітку жарке й вологе морське повітря лише за три місяці забезпечує приблизно 3/4 річної суми опадів.

Субтропічний мусонний клімат характеризується значною відмінністю у зволоженні за сезонами року. Зимовий мусон — це типові пасати Північної півкулі. З ними надходить сухе тропічне повітря, внаслідок чого середня зимова температура зростає до +25 °С і протягом 3—4 місяців може не випасти навіть краплини дощу.

Наприкінці травня відбувається різка зміна напряму вітрів, так званий вибух мусону. Пасати Південної півкулі, перемішуючись над океаном, насичуються вологою. Завдяки цьому потокові жаркого екваторіального повітря влітку випадає близько 90 % річної суми опадів. За один лише літній місяць випадає понад 1000 мм. За рахунок підвищеної хмарності й витрат тепла на випаровування дешо знижується температура повітря.

Окремі ділянки на півдні Азії належать до най вологіших місць на Землі. Наприклад, у районі населеного пункту Черапунджі (Індія) в середньому щорічно випадає близько 12 000 мм опадів. В окремі роки тут випадало понад 20000 мм.

Внутрішні води. В Азії є повноводні річки, які несуть стільки води, скільки не містять її загалом річки інших частин світу. Лише Азія надсилає свої води до всіх океанів Землі. Водночас майже 40 % площі цієї частини світу — безстічні зони.

Річки зони внутрішнього стоку або губляться в пісках великих пустель, або впадають в Аральське море-озеро. Зароджуються вони високо в горах. Випливаючи на рівнини, річки несуть жадану воду, яку розбирають для зрошування. Для цього побудовано багато каналів, наприклад Каракумський, що простягається більш як на 1000 км.

Значними річками в зоні внутрішнього стоку є також Ілі й Тарим. Вони теж беруть початок у горах, живляться сніговими та льодовиковими водами і тому розливаються влітку.

Усі річки зони мають велике господарське значення в пустельних районах. Але ці райони не завжди були такими. Є численні свідчення колишньої обводненості пустель. Це наявність сухих долин (сайр) у сотні кілометрів завдовжки і кілька кілометрів завширшки. Вони наповнюються водою тільки під час рідкісних зливових дощів, утворюючи грязекам'яні потоки — селі.

Наймогутніші річки Азії належать до басейну Північного Льодовитого океану. Найдовша з них — Лена (4400 км), найбільша за площею басейну — Об (майже 3 млн.км2), а найбагатоводніша — Єнісей.

Лена починається в хребтах Прибайкалля невеликим потоком. Одначе на довгому шляху до моря Лаптєвих гігантська річка приймає понад 400 приток. У нижній течії відстань між берегами Лени сягає подекуди 30 км, а площа її дельти перевищує площу Київської області.

Об утворюється злиттям річок Бія та Катунь, які беруть початок у горах Алтаю. Приблизно на півдорозі до Карського моря в Об впадає Іртиш, басейн якого дорівнює половині обського. Об та Іртиш з їхніми притоками — типові рівнинні річки з повільною, спокійною течією.

Єнісей, що починається в Саянах, також прокладає собі шлях до Карського моря. Одначе на відміну від Обі течія Єнісею здебільшого швидка та бурхлива. У його річищі є великі пороги, що утруднюють плавання. Зате Єнісей багатий на гідроенергію. Не випадково на Єнісеї, а також на його притоках побудовано найбільші в світі гідроелектростанції.

Основну масу води річки басейнів Обі, Єнісею та Лени пропускають під час весняної повені, коли тануть сніги. У цей період рівень води піднімається на 7—12 м, а в нижній течії Єнісею — навіть до 15— 18 м. Причина цього — те, що внаслідок значної протяжності річок з півдня на північ вона в різний час скресають і замерзають у верхів'ї та нижній течії. Час скресання річок і очищення їх від криги з просуванням на північ настає дедалі пізніше, тому весняні води, що прибувають із півдня, на півночі наражаються на численні затори криги. Це й призводить до різкого підвищення рівня води.

Річки Крайньої Півночі — Яна, Індигірка, Колима та інші розливаються влітку. Взимку вони замерзають на 5—6 місяців. Річки Північної Азії мають велике значення. Взимку, завдяки товстому шару льоду, їх використовують як автомобільний шлях.

Річки басейну Тихого океану живляться переважно мусонними дощами. Тому влітку рівень воли в них дуже швидко підвищується, і вони заливають навколишню місцевість. Літні повені часто мають характер справжніх катастроф. Тільки в Азії катастрофічні повені охоплюють дуже великі території. Щорічно внаслідок повеней затоплюються десятки мільйонів гектарів оброблюваних земель, гинуть тисячі людей.

Повені притаманні трьом великим "кольоровим" річкам сходу Азії. Назви Амур, Хуанхе і Янцзи відповідно означають "Чорна", "Жовта", "Блакитна".

Каламутні води Амуру розливаються під час осінньої повені на 10—20 км, завдаючи величезної шкоди прибережним поселенням.

Хуанхе бере початок у горах Куньлунь і є другою за довжиною річкою в Азії (4845 км). У середній течії річка, перетинаючи лесове плато, збагачується на пилувату жовтого кольору гірську породу — лес. Він зумовлює колір річки та моря, в яке впадає Хуанхе.

На відміну від Хуанхе чиста і глибока Янцзи придатна для судноплавства аж до підніжжя гір. Це найбільша річка Азії, її довжина становить 5800 км. На Великій Китайській рівнині вона розпадається на багато рукавів, які утворюють чималі озероподібні розширення. Дельта Яицзи збільшується на 1 км кожні 40 років.

Режим Янцзи складний і зумовлений не лише мусонними дощами, а й таненням снігу у верхів'ях та льодовиків у горах. Остання катастрофічна повінь сталася тут улітку 1995 p., коли було затоплено сотні населених пунктів, мільйони людей втратили житло, загинуло багато сот мешканців.