Розділ «9. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЧАСТИН СВІТУ ТА МАТЕРИКІВ»

Приблизно до 800 м над рівнем моря здіймаються букові й дубові ліси, що утворюють нижній поверх. Звідси до висоти майже 2000 м переважають ялина, бук, сосна тощо. Цей пояс мішаних лісів багатий і на тваринний світ. Тут водяться благородний олень, кабан, козуля, бурий ведмідь, білка, заєць та інші тварини.

Вище від межі лісу поширені субальпійські луки,де переважають високогірні чагарники рододендрон, кедровий стелюх, ялівець. Луки в Альпах є основними пасовищними угіддями Ще вище, майже до снігової лінії, розкинувся альпійський пояс, де за холодного клімату панують низькотравні луки. Тут багато кам'яних осипів, скель, долинних льодовиків. Найвищі гребені хребтів — це пояс вічних снігів і льодовиків.

9.2. Азія

Географічне положення. Площа — 43,4 млн.км2 (30 % території суходолу земної кулі). Значно витягнута з півночі на південь від мису Челюскін на півострові Таймир до мису Піай, що на півострові Малакка.

Велика протяжність Азії уздовж меридіану забезпечує її розташування в усіх географічних поясах Північної півкулі, що зумовлює чіткий вияв географічної зональності.

Азія дуже витягнута також із заходу на схід, її крайня східна точка — мис Дежньова, західна — на півострові Мала Азія.

Тільки на заході Азія має суходільні кордони з Європою та на Суецькому перешийку з Африкою. Більша ж частина її території виходить безпосередньо до океанів. Азія — єдина частина світу, яка омивається водами всіх чотирьох океанів. Моря подекуди глибоко врізаються в азійський суходіл. Одначе вплив океанів на його природу обмежений. Пояснюється це величезними розмірами Азії, завдяки яким значні простори цієї країни світу дуже віддалені від океанів. Найвіддаленіші внутрішні райони Азії знаходяться від океанів на відстані кількох тисяч кілометрів, у Східній Азії — 1600 км, у Західній — лише 600 км.

Біля північних берегів Азії тягнеться широка смуга материкової обмілини Північного Льодовитого океану. На ній розташовані острови, які відокремлюють одне від одного неглибокі окраїнні моря.

У центральній частині океану знаходиться кілька глибоких улоговин, переділених підводними хребтами.

Зі сходу Азію омивають води Тихого океану і його окраїнних морів. Порівняно мілкі західні частини морів, які лежать на материковій обмілині, на сході поступаються місцем глибоким морським улоговинам. Довгий ланцюг островів відокремлює моря від океану. Вздовж східних берегів цієї острівної смуги тягнуться вузькі її дуже глибокі океанічні западини.

З півдня вздовж берегів Євразії в Тихому океані проходить тепла течія Куро-Сіво. Поблизу 40° пн. ш. вона стикається з холодною Курильскою течією і відхиляється на північний схід. Відгалуження цих течій запливають в окраїнні моря, великою мірою визначаючи природні умови островів та узбереж материка.

У водах океану та його морів розвинуті морські промисли: ловлять лососевих риб, оселедців, сайру, а також крабів і різних молюсків, добувають водорості.

Між Тихим та Індійським океанами багато великих і дрібних островів. Чотири найбільші з них називаються Великими Зондськими островами. Ці острови — материкового походження.

Індійський океан омиває Азію з півдня. Глибокі улоговини океану переділені підводними хребтами; на них де-не-де над поверхнею води піднімаються дрібні вулканічні острови. Найбільший острів — Шрі-Ланка — материкового походження.

Материк виступає в океан великими півостровами, що розділяються Бенгальською затокою та Аравійським морем. На північному заході далеко в суходіл уганяється Червоне море, яке відокремлює Азію від Африки.

Напрями течій в Індійському океані поблизу берегів змінюються за сезонами року зі змінами літніх і зимових мусонів. Моря Індійського океану — найтепліші басейни земної кулі. Температура води на поверхні постійно +25,+30 °С.

Рибальство в океані та його морях розвинене значно менше, ніж у Тихому океані.

Рельєф. З-поміж інших частин світу Азія вирізняється найбільш контрастним у висотному відношенні рельєфом. Тут — найвищі на Землі гірські хребти і найбільші плоскогір'я, найнижчі низовини, найглибші континентальні западини. Такий характер рельєфу пов'язаний із складною будовою євразійського суходолу, що, своєю чергою, є результатом тривалої історії його розвитку.

Найдавніші ділянки азійського суходолу, як і на інших материках, представлені докембрійськими платформами. Проте на відміну від інших континентів, які формувалися навколо одного давнього платформ мого ядра, в Азії кілька таких ядер. На заході — Сибірська, на сході — Китайська платформи. На півдні Азії є ще Індостанська та Аравійська платформи — частини колишньої Гондвани, які згодом приєдналися до Євразійської літосферної плити.

На відміну від стійкої Східноєвропейської, азійські платформи рухливіші. Вони зазнавали впливу вертикальних тектонічних рухів глибинними розломами. Внаслідок цього рівнини, які утворилися на платформах, підвищені. Наприклад, відносно плоскі рівнини Аравійського та Індостанського півостровів мають піднесені краї. Велика Китайська рівнина характеризується пересіченим рельєфом, Середньосибірське плоскогір'я — найвище серед подібних.