Розділ «48.8.1. Природні зони»

Природна зона — територія земної поверхні, яка характеризується спільністю не лише температурних умов, а й зволоження, що зумовлює спільність біологічних компонентів ландшафтів (рослинності, ґрунтів та ін.). На рівнинах природні зони пролягають переважно в широтному (західно-східному) напрямку й заступають одна одну в меридіональному напрямку залежно віл географічної зональності. У горах спостерігається висотна зональність.

В арктичних пустелях за суворого клімату з низькими температурами переважають процеси фізичного вивітрювання. Біологічний кругообіг у таких умовах відбувається неквапом, органічні залишки розкладаються повільно. Там формуються ґрунти арктичних пустель. Водяться білі ведмеді, песці. На скелях поселяються полярні птахи.

Важлива особливість тундри — безлісся. Основне тло рослинності — мохи та лишайники. Вельми поширені багаторічні й вічнозелені низькорослі чагарники, а також низькорослі трави. Переважають тундрові глейові грунти. На окремих територіях завдяки близькому заляганню грунтових вод або через утруднений дренаж у пониженнях рельєфу утворюються болота з великою товщею торфу.

У тундрі й лісотундрі спеціалізація — оленярство. Воно поєднується з мисливством і рибальством. Для рослинництва умови тут майже непридатні.

У тайзі формуються підзолисті грунти. Поширені мерзлотно-тайгові, а в пониженнях рельєфу і за недостатнього дренажу — болотні ґрунти і глибокі торфові болота.

У тайзі рослинництво розвинене острівцями, в долинах річок. Більше значення має тваринництво. У південній частині тайги та в мішаних лісах (здебільшого дерново-підзолисті ґрунти) з посівами льону, сіяних трав і кормових культур пов'язане розведення молочної худоби. В зоні мішаних лісів вирощують картоплю. На відходах переробки молока й картоплі тримається свинарство. У посівній площі ведуть перед зернові культури. Кормових культур тут обмаль, тому молочне скотарство розвивається на природних пасовищах і сіножатях.

У лісостепу на півночі чорноземної смуги вирощують пшеницю, жито, овес. Із технічних культур найбільше — картоплі й конопель. Картопля поширена переважно на супіщаних грунтах, коноплі — на суглинистих.

Лісостеп має високу розораність; площа пасовищ невелика, через те в сівозміні з зерновими культурами вирощують кормові коренеплоди, зернобобові, картоплю. Багато кормових відходів дає технічна переробка картоплі й зерна. Це база для розведення великої рогатої худоби, свиней і птиці. У лісостепу культивують цукрові буряки і в сівозміні з ними—озиму пшеницю, кукурудзу. Важлива галузь — садівництво.

У степах формуються чорноземи й чорноземовидні, а також каштанові грунти. Тут переважають посіви пшениці й кукурудзи. Кукурудза є кормом у м'ясо-молочному скотарстві і для птиці. З технічних культур вирізняється соняшник.

У пустелях і напівпустелях поширені бурі та сіро-бурі пустельні грунти. Там розвиваються м'ясо-вовняне вівчарство, каракулівництво. Долини великих річок використовуються для поливного рослинництва. Природні умови сприятливі тут для бавовництва. Зернова культура на поливі — рис. В оазисах — шовківництво, виноградарство, садівництво та баштанництво.

У вологих субтропіках вирощують теплолюбні культури — чай, цитрусові, жовтий тютюн, ефіроолійні.

Отже, в кожній природній зоні спостерігається спеціалізація на окремих видах рослинництва і тваринництва.