Розділ «37.2.5. Природні ресурси Світового океану»

Ресурси Світового океану — це сукупність біологічних, мінеральних, енергетичних ресурсів, мінеральних солей та прісної води, що містить Світовий океан. На нього припадає 71 % поверхні планети. Він відіграє велику роль у створенні необхідних умов для життя на Землі, дає половину кисню повітря планети.

Вчені вважають, що приблизно протягом 3000 років вся вода Світового океану обновлюється в результаті кругообігу води в природі.

Світовий океан дає 43 % біомаси планети. Рослинні ресурси океану оцінюються в 430 млн.т за рік. У водах океану до 20 тис. видів рослин та 180 тис. видів тваринних організмів. Виловлюючи щорічно 85—90 млн.т риби, молюсків, водоростей та інших продуктів, людство забезпечує до 20 % своєї потреби в білках тваринного походження. Продукти Океану використовуються також як сировина для одержання висококалорійного борошна для тваринництва.

Заданими ООН, на морському дні 43 млрд. т алмазів, 358 млрд. т марганцю, 7,9 млрд. т міді, 5,2 млрд. т кобальту. Цих запасів вистачить на 200—400 років. У Світовому океані в різних точках планети діє понад 100 підводних шахт (в Австралії, Канаді, Греції, Японії, Фінляндії та інших країнах), що спеціалізуються на видобутку залізних і мідно-нікелевих руд, олова, ртуті, вугілля. Глибина деяких із цих шахт і рудників сягає 120 м, а віддаль від берега — до 50 км. В освоєнні Світового океану беруть участь 120 держав. Щорічний видобуток мінеральних ресурсів із Світового океану досягає майже 20 % світової гірничодобувної промисловості. За оцінками спеціалістів, під водою Світового океану тільки нафти до 65—70 % загальносвітових запасів. При збереженні нинішніх пропорцій росту видобутку нафти на континентальному шельфі щороку можна буде одержувати її з морських глибин до 2 млрд. т. Щорічно у світі з морських родовищ видобувають майже 1 млрд. т піску і гравію, в т. ч. в США — 500 млн. т, Великобританії — понад 100 млн. т. До енергетичних ресурсів належать

енергія припливів і відпливів, хвиль, морських течій, прибою, термальних градієнтів. Потенційним джерелом енергії є ізотоп водню — дейтерій (запаси майже 300 млрд т). У воді Океану 55 % усіх запасів хлору, 30,6 % — натрію, 5,6 % — кисню, 1,1 % — калію, 1,2 % — кальцію. В кожному кубічному кілометрі морської води майже 37,5 млн. т мінеральних речовин (всього в морській воді понад 60 хімічних елементів).

Ресурсозабезпечення виражається співвідношенням між величиною природних ресурсів і розмірами їхнього використання. Сучасна промисловість світу споживає багато сировини, вартість якої у сумарних витратах на виробництво промислової продукції становить до 75 %, включаючи вартість палива та електроенергії. Ця обставина ставить перед багатьма країнами гострі проблеми забезпечення основними видами сировини.

Країни і регіони сучасного світу суттєво відрізняються за рівнем і характером забезпеченості природними ресурсами. Так, Близький Схід має великі ресурси нафти і газу, Андські країни — мідних та поліметалічних руд і т. ін. Лише в декількох країнах світу (США, КНР, Індії, Росії, Австралії, Бразилії та деяких інших) є майже всі види природних ресурсів. Багато країн мають великі запаси світового значення одного або декількох ресурсів (Кувейт — нафти, Марокко — фосфоритів, ПАР — золота, алмазів).

У системі міжнародного поділу праці розвинуті країни виступають основними споживачами мінеральних ресурсів, а країни, що розвиваються, — виробниками, що визначається як рівнем їх економічного розвитку, так і розміщенням корисних копалин на земній кулі. Наприклад, США імпортують 15—20% (за вартістю) необхідної їм мінеральної сировини, країни Західної Європи — 70—80 %, Японія-90—95 %. Китай експортує вольфрам, нафту, кам'яне вугілля та інші ресурси, але вимушений імпортувати у великих кількостях деревину, хроміти, сільськогосподарську сировину. Японія, яка має обмежені природні ресурси, досягла великих успіхів у розвитку економіки. На відміну від Японії, багато країн з великими запасами мінеральних ресурсів не досягли великих успіхів у соціально-економічному розвитку. Часто саме в країнах з багатою ресурсною базою спостерігається ресурсне марнотратство. Так, у Росії найбільш енергомістка економіка. США витрачає 10 % свого ВВП на оплату палива, яке споживається в країні, в той час як Японія — лише 4 %.

На забезпеченість світу мінеральною сировиною зростаючий вплив справляє НТР, спричиняючи не лише кількісні, але і якісні зміни господарської структури як окремих країн, так і світового співтовариства в цілому. Під її тиском економічно розвинуті країни Заходу перейшли до ресурсозберігаючого типу відтворення народного господарства, що істотно знизило щорічний обсяг використання ними мінерально-сировинних ресурсів і змусило переглянути перспективу щодо потреб світового господарства в найважливіших видах сировини.

Ресурсозбереження — це виробництво і реалізація продуктів з мінімальною витратою речовин та енергії на всіх етапах виробничого циклу (від видобутку до реалізації) і з найменшою дією на людину і природне середовище. В це поняття включають ощадливе використання природних ресурсів і мінімізацію порушень природних умов.

Необхідність ресурсозбереження викликана тим, що найдоступніші родовища корисних копалин швидко вичерпуються. Так, інтенсивна розробка родовищ залізної руди призвела до вичерпання покладів не тільки Старого, а й Нового Світу. Зубожіли запаси цієї руди в Лотарингії (Франція), на Уралі, у районі Великих американських озера. Збідніли також ресурси мідних руд Замбії та Заїру. Водночас із гірничої маси, яка щорічно видобувається з гірських порід, на виробництво готової продукції використовується не більше 20 %.

У результаті такого нераціонального природокористування у відвалах накопичилось сотні мільярдів тонн різних гірських порід. У "технологічних" кладовищах лежать сотні мільярдів тонн золи електростанцій і шлаків-відходів металургійних заводів. Багато цих порід і відходів придатні для виробництва цілого ряду металів, хімічних продуктів, будівельних матеріалів, цементу і т. д.

Раціональне використання мінеральних ресурсів передбачає:

1) комплексне використання сировини, тобто таке, коли кожний грам речовини, взятий у природи, має залучатися в господарський обіг;

2) повторне використання ресурсів, коли в економіці головними сировинними матеріалами стануть відходи, а природні запаси будуть відігравати роль резервних джерел постачання.

До сьогоднішнього дня у світі в цілому спостерігається низький коефіцієнт використання вторинних ресурсів. У Фінляндії використовується 90 % наявного металолому, а в США накопичилось не менше 750 млн.т залізного лому, який може задовольняти потреби американської економіки протягом 10 років.

Країни з розвинутою економікою демонструють приклади глибокої утилізації відходів. Вони виробляють багато сталі, алюмінію, міді та інших кольорових металів із вторинної сировини, економлячи при цьому не лише метал (а отже, мінеральні ресурси), але й енергію. Комплексна переробка мінеральної сировини, ресурсозберігаючі технології, мало-відходні Й безвідходні технології, глибока утилізація вторинної сировини допомагають вирішувати проблеми ресурсозбереження.

Безвідходна технологія — це ідеальна модель, на яку орієнтується сучасне виробництво. Досягнути 100 % безвідходності сьогодні практично нереально. Тому величини 90—98 % прийнято вважати такими, що відповідають безвідходному виробництву.

Створення безвідходного і маловідходного виробництва — складний процес, який вимагає вирішення ряду взаємозв'язаних технологічних, економічних, організаторських та інших завдань. Але за ним — майбутнє, і людство стоїть на порозі ери повторного використання багатьох мінеральних ресурсів.