Розділ «12. КЛІМАТ І КЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ»

12.1. Основні кліматотворні чинники

Клімат впливає на рельєф, зволожуючи й розмиваючи схили, поверхневій підземні води, ріст рослинності, поведінку тварин. Від нього значною мірою залежать умови проживання, господарської діяльності й відпочинку людей. Тому необхідно пізнавати особливості клімату, погоди, передбачати їх довготривалі й короткочасні зміни та оцінювати їхню роль у формуванні стану довкілля.

На кліматичні особливості України впливають її географічне положення, надходження сонячної радіації, циркуляція повітряних мас, характер поверхні — наявність гір, височин, низовин, заліснених територій, водних поверхонь.

З географічним положенням пов'язані тривалість сонячного сяйва, величини й розподіл радіації, характер циркуляції повітряних мас.

Тривалість сонячного сяйва змінюється за сезонами, залежить від погоди их умов і тривалості дня. Середня річна кількість годин сонячного сяйва в Україні зростає з північного заходу на південний схід і південь від 1700 до 2400. Найменші його показники — в Українському Поліссі (1720— 1800 год). Найбільше сонячних годин — на узбережжях Чорного та Азовського морів (2300—2400 год), у Кримських горах (більш як 2400 год).

З тривалістю сонячного сяйва пов'язана кількість сонячної радіації, яка надходить на поверхню (горизонтальну або перпендикулярну до сонячних променів) за одиницю часу: день, місяць, рік — і вимірюється в кілокалоріях на 1 см2, або мегаджоулях на 1 м2. Сонячна радіація є основним джерелом енергії природних процесів, що відбуваються в географічній оболонці, ландшафтах. Якщо хмарність і запиленість атмосфери значні, то сонячних променів відбивається й розсіюється більше, до земної поверхні їх доходить менше. До поверхні Землі надходять пряма сонячна радіація і розсіяна сонячна радіація. Та загальна кількість променевої енергії, яка досягає земної поверхні, називається сумарною сонячною радіацією.

На території України сумарна радіація в північних районах досягає 4190 МДж/м2, а в південних — 4000—5200 МДж/м2. Переважну частину сонячної радіації поверхня України отримує з травня до вересня, а розподіл річних багаторічних значень сумарної радіації близький до широтного.

З величинами сонячної радіації тісно пов'язаний радіаційний баланс — різниця між сумарною радіацією і відбитою радіацією та випромінюванням підстильної поверхні. Величини радіаційного балансує важливим кліматичним чинником. Від них залежать температури повітря і ґрунту, випаровування, швидкість танення снігу. На території України середньорічні показники радіаційного балансу є додатними. У північних районах вони складають 1700 МДж/м2, у середній частині 1850 і на півдні 2650 МДж/м2.

Радіаційні чинники взаємодіють з атмосферною циркуляцією, завдяки якій перерозподіляються тепло й волога. На Україну надходять морські повітряні маси з Атлантики та Арктики. Найбільшу повторюваність має континентальне повітря, що формується над просторами Євразії.

Характер атмосферної циркуляції над Україною визначається частою зміною циклонів і антициклонів, надходженням помірних і арктичних повітряних мас, а також повітря з тропічних широт. У середньому на рік в Україні буває 64 % днів з антициклонами і 36 % з циклонами.

Циклони надходять на територію України протягом року із заходу, північного й південного заходу, півдня. З їх приходом взимку настає потепління з відлигою, снігопадом. Надходження теплих атлантичних мас із заходу влітку супроводжується дощами. Вторгнення арктичних повітряних мас узимку зумовлюють різкі похолодання, а влітку збільшують тривалість посушливої погоди.

Земна поверхня — рівнини, височини, гори, моря, чергування суходолу і водної поверхні, ліси, міста — впливає на радіаційний режим, хмарність, розподіл температур і опадів, особливості місцевого клімату. Гірські хребти Українських Карпат і Кримських гір захищають Закарпатську низовину й Південний берег Криму від холодних арктичних повітряних мас. Гори сприяють посиленню висхідних рухів і конвекції, завдяки чому над ними випадає більше опадів, ніж на рівнинах, частіше бувають зливи, грози, сильні вітри. Лісові масиви сприяють накопиченню снігових запасів. На радіаційний режим прибережних районів впливає бризова циркуляція. Завдяки їй влітку на відстані 40—50 км від моря більше безхмарних днів, зростає сумарна сонячна радіація. У холодну пору року моря отеплюють узбережжя. На кліматичні умови прилеглих до них територій впливають також ріки, великі озера й водосховища, болота. Влітку вони сприяють зниженню температур, підвищенню вологості, посиленню швидкості вітру.

12.2. Загальні риси клімату

Однією з основних характеристик термічного режиму є середня місячна температура повітря, її характеризують повільні зміни влітку і взимку та різкі коливання восени й весною. Найнижчі середні температури випадають на січень—лютий: —7, -8 °С на північному сході республіки і в гірських районах, у степовому Криму підвищується до 0 °С, а на Південному березі Криму до +3, +4 °С. У березні вже спостерігається зростання температур повітря. ' Найвищі середньодобові його температури зафіксовано в липні: +20, +25 °С, а середні місячні температури становлять+17,+19°С на півночі й північному заході та +22, +30 °С на півдні України.

Основною закономірністю в розподілі опадів на території України є їх зменшення з півночі й північного заходу в напрямку на південь і південний схід. Найбільші річні суми опадів помічено в Українських Карпатах — 1500 мм (полонина Плай — 1663 мм) і Кримських горах (1000—1200 мм), найменші — на Азово-Чорноморському узбережжі та в Присивашші (від 450—400 до 300 мм). На більшій частині території кількість опадів у середньому змінюється від 650—600 мм на заході до 450—400 мм на півдні й південному сході. Основна їх маса припадає на теплий період року, за винятком Південного берега Криму (подумайте й поясніть чому). Взимку опади бувають у вигляді снігу майже на всій території республіки; висота снігового покриву — 10—30 см, а в горах досягає 40 см.

З положенням території України щодо центрів атмосферного тиску пов'язаний характер вітрового режиму. Взимку через посилення східного антициклону і його відрога на півдні ймовірні східні вітри, а в західних районах — західні й південні вітри. Наприкінці весни відріг Азійського антициклону руйнується, а в східному напрямку поширюється відріг Азойського антициклону. На всій території влітку переважають західні та північно-західні вітри. На узбережжях морів о цій порі проявляється бризова циркуляція (коли вітри дмуть з моря на суходіл і навпаки). В Українських Карпатах і Кримських горах на вершинах переважають західні вітри. Середня швидкість вітру на території України — до 4 м/с. З місцевих вітрів проявляються: бризи на узбережжях морів і великих водосховищ, гірсько-долинні вітри влітку в Карпатах і Криму, фени в цих же горах у холодний період року. В середньому за рік на території республіки буває до 35 днів із грозами. В Україні простежується зміна пір року. Зима в Україні тривала, але порівняно тепла, хоч і з морозними погодами, снігом. Взимку над Україною розвивається циклонічна діяльність, повітряні маси часто змінюються, тому погода не є стійкою. В середньому за зиму буває до десяти відлиг. Зима триває від 120— 130 днів на північному сході до 75—55 днів на південному заході.

Весна починається після переходу середньодобової температури повітря через 0 °С. Весною можливі заморозки. Погодні умови нестійкі. Найраніше весна настає на південному заході України, в Закарпатті й Криму. Час настання весни в окремі роки значно відрізняється від середніх багаторічних дат. В окремі роки у квітні й травні відносна вологість повітря може знижуватися до 30 % і менше, посушлива погода сприяє суховіям і пиловим бурям. Весняний період закінчується переходом середньої добової температури повітря через +15 °С.

Літо на більшій частині території тепле, а на півдні України жарке. В цей період висота

Сонця над горизонтом найбільша, найдовші дні, найбільші за рік кількості сонячної радіації. Тому земна поверхня й повітря інтенсивно прогріваються. Найраніше літо настає у степових районах, на Південному березі Криму. Літній період є найдовшим якраз тут. У степовій зоні він триває 120— 130 днів, а найкоротшим є в Українських Карпатах — 12 днів до висоти 800 м. Влітку випадає до 40 % річної суми опадів. Закінчується літній період після переходу температури повітря через+15 °С у бік зниження, що відбувається в першій декаді вересня.