Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

Нумізматика

Під час проведення грошової реформи перед державою постала низка питань, пов'язаних із забезпеченням країни достатньою кількістю нових засобів обігу. Для вирішення їх 1892 р. було повністю модернізовано Віденський монетний двір, який перетворився на сучасне підприємство, де працювало 276 висококваліфікованих фахівців. У 1892 р. віденська монетарня використала 12 702,4205 кг золота та 171117,507 кг срібла. У наступному році ця кількість суттєво зросла і становила вже 72 543,8037 кг золота та 377 192,021 кг срібла. Всього у 1892—1914 рр. Віденський та Кремніцький монетні двори виготовили монет різних номіналів на загальну суму понад 2 млрд 60 млн крон, в перерахунку майже 520 крон на кожного мешканця імперії.

Крім старих монет австрійської валюти, на території імперії, згідно із законом від 21 травня 1887 р., в обігу перебували також паперові грошові знаки — державні ноти вартістю 1, 5 та 50 гульденів і банкноти Австро-Угорського Банку номіналом 10, 100 та 1000 гульденів. У ході реформи вони поступово вилучалися з обігу і знищувалися. Однак через неможливість вчасно виготовити достатню кількість банкнот кронової валюти їх перебування на ринку затрималося на тривалий час. Лише з грудня 1899 р. були вилучені одногульденові ноти, а купюри номіналом 5 та 50 гульденів залишалися законним засобом обігу аж до 1910 р. Подібна ситуація склалася з банкнотами Австро-Угорського банку. Купюри номіналом 10 гульденів вилучалися з обігу в період між 2 вересня 1901 р. і 31 серпня 1903 р., однак анульовані вони були лише з 31 серпня 1909 р. Ще довше перебували на ринку 100 (обмінювалися до 31 жовтня 1904 р., анульовані 31 жовтня 1910 р.) та 1000 (обмінювалися до 30 червня 1904 р., анульовані 31 грудня 1910 р.) гульденів. Незважаючи на всі заходи уряду, станом на 1910 р. в обігу все ще перебували старі паперові грошові знаки на суму 1 млн 275 тис. гульденів, які були визнані державним боргом імперії. Однак невдовзі його було ліквідовано, і держава стала гарантом стабільності та надійності кронової валюти.

Згідно з цісарським розпорядженням від 21 вересня 1899 р., золота кронова валюта з 1 січня 1900 р. була остаточно проголошена єдиною державною валютою імперії. Надалі всі розрахунки мали проводитися лише у кронах. Торгові монети попереднього карбування (золоті дукати та срібні левантійські талери) офіційно вилучалися з обігу, і надалі для них встановлювався ринковий курс залежно від вартості дорогоцінних металів.

Згідно з реформою, в обіг запроваджувалися нові банкноти з позначенням вартості у кронах. Так, 31 березня 1900 р. Австро-Угорський банк розпочав емісію банкнот вартістю 10 та 20 крон, а 2 січня 1902 р. — 50, 100 та 1000 крон. Згодом емісії банкнот кронової валюти здійснювалися 2 січня 1904 р. — 10 крон, 2 січня 1907 р. — 20 крон, 2 січня 1910 р. — 100 крон, 2 січня 1912 р. — 100 крон, 2 січня 1913 р. — 20 крон, 2 січня 1914 р. — 50 крон. Запроваджуючи золоту кронову валюту, уряд не відважився відразу ж розпочати вільний обмін банкнот на золото. Карбовані у великій кількості золоті монети, що повинні були стати реальним забезпеченням нової валюти, нагромаджувались у банках. Лише у 1901 р. банкноти Австро-Угорського банку з позначенням номіналу в австрійській золотій кроновій валюті почали вільно обмінюватися на золото.

Успішне проведення грошової реформи 1892 р. і запровадження золотого стандарту в Австро-Угорщині позитивно вплинули на економічний розвиток імперії: з обігу була майже повністю витіснена іноземна валюта; впорядкування державного бюджету і скорочення його дефіциту сприяли оздоровленню грошового господарства країни. Залишалася стабільною цінова ситуація. Так, у 1911 р. 1 кг телятини коштував 96—98 гелерів, яловичини — 86—90 гелерів, вівця — 18 крон, коза — 20 крон. Денна оплата праці селянина становила 1 — 134 крони, а працівників ґуральні чи тартака — 1,2 2 крони. Річна заробітна плата вчителя у 1899 р. сягнула майже 1000 крон, коменданта жандармського округу — 1400 крон, жандарма — 800 крон, а греко-католицького пароха у 1907 р. — 2800 крон.

Наприкінці першого десятиліття XX ст. фінансову стабільність Австро-Угорщини дедалі більше порушували воєнні видатки, які постійно зростали. Міністерству фінансів з великими труднощами вдавалося утримувати курс крони та зберігати вільний обмін банкнот на золото в часи боснійської кризи та балканських воєн. Передбачаючи наближення війни, уряд різко збільшував кошти на модернізацію армії. 1914 р. загальні воєнні видатки у бюджеті перевищили 561 млн крон. Для часткового покриття дефіциту державного бюджету було випущено чотиривідсоткову позику на суму 350 млн крон.

Вступ Австро-Угорщини в Першу світову війну поклав край функціонуванню в країні золотовалютного стандарту. Як і в інших європейських країнах, тут з 4 серпня 1914 р. було припинено конвертацію банкнот у золоту монету, що відразу ж підірвало довіру населення до паперових грошей. Міністерство фінансів, переконане у міцності і стабільності грошової системи, відразу ж не вдалося до заборони обігу золотої монети і примусового її вилучення у населення, що призвело до значних фінансових втрат. За цих умов покриття всезростаючих воєнних видатків було можливе лише за рахунок внутрішніх та зовнішніх позик, а також емісії нічим не забезпечених паперових грошових знаків. Якщо у 1913 р. на грошовому ринку перебувало банкнот на суму близько 2,5 млрд крон та монет — близько 1 млрд крон, то у 1915 р. грошова маса зросла до 5 млрд крон, а в 1918 р. вона сягнула астрономічної цифри— 35 млрд крон. У роки війни було здійснено низку емісій паперових грошових знаків. Вже з 5 серпня 1914 р. в обігу з'явилися двокронові купюри, 2 січня 1915 р. — 10 крон нового зразка, 1 грудня 1916 р. — 1 крона, 1 березня 1917 р. — 2 крони. У1918 р., напередодні розпаду імперії, Австро-Угорський банк випустив нові банкноти номінальною вартістю 25, 200 та 10 000 крон, які на грошовий ринок західноукраїнських земель вже не потрапили.

Значних змін у роки Першої світової війни зазнало і монетне карбування Австро-Угорщини. Чималі запаси дорогоцінних металів, накопичені в довоєнні роки, дали змогу аж до 1916 р. карбувати однокронові монети австрійського та угорського зразка. Продовжувалось також виробництво золотих монет вартістю 10 та 20 крон. Ці заходи, на думку урядових кіл, мали сприяти утриманню довіри населення до золотої кронової валюти. Однак в умовах воєнних невдач, наростання економічної кризи, інфляційних процесів та політичної нестабільності населення приховувало не лише повновартісну золоту та срібну монету, а й розмінну нікелеву та бронзову. В країні став відчутним монетний голод. З метою здешевлення випуску розмінної монети вже у 1914 р. 10 та 20 гелерів почали карбувати з мідно-нікелево-цинкового сплаву, у 1916 р. заміненого звичайним залізом.

З огляду на гостру нестачу державних грошових знаків, відчутну вже з перших днів війни, органи місцевої влади змушені були вдатися до випуску різноманітних бон — кредитних грошей, що видавалися на короткий час місцевими властями та установами. Вже 8 серпня 1914 р. Промисловий Банк Галичини та Лодомерії випустив продовольчі бони номіналом 20, 50 та 80 гелерів, 1 крона 50 гелерів, 3 крони, 4 крони 20 гелерів, 5 крон та 8 крон. Загалом у першій декаді серпня 1914 р. вісім галицьких міст мали власні розмінні бони — Борислав, Дрогобич, Тернопіль, Ходорів та ін. Крім органів місцевої влади, власні грошові замінники емітували єврейські національні громади, окремі підприємства та установи.

На початку вересня 1914 р. землі Галичини та Буковини були окуповані російськими військами. У результаті на ринку, крім австро-угорських монет та банкнот, з'явилися мідні та срібні монети, а також паперові гроші царської Росії, якими здійснювалася платня військовим та цивільним службовцям, закуповувався фураж та продукти харчування для армії. Окупаційні власті встановили занижений курс для обміну австро-угорських крон на російські рублі. Якщо до початку війни він становив 2 крони 51 гелер за один рубль, то в нових умовах — 3 крони 30 гелерів. Після витіснення російських військ з Галичини та Буковини влітку 1915 р. австрійська валюта знову стала панівною на грошовому ринку західноукраїнських земель. В умовах війни населення продовжувало приховувати не лише повновартісну золоту та срібну, а й дрібну розмінну монету, яка остаточно зникла з обігу на початку 1916 р. В країні дедалі гостріше відчувався дефіцит розмінної монети. Почали зростати ціни на продукти та товари першої необхідності. Так, вартість кілограма кукурудзяного борошна зросла з 28 до 48 гелерів, а пшеничного — з 48 до 80 гелерів.

Поразка Австро-Угорщини у Першій світовій війні призвела до зникнення цієї держави з політичної карти Європи. Західноукраїнські землі перейшли до складу новостворених на уламках дуалістичної монархії держав: Галичину після кровопролитної українсько-польської війни захопила Польща; Буковину окупувала Румунія, а Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини. Відтак, протягом 1918—1921 рр. відбулося поступове вилучення з обігу австро-угорських крон і заміна їх новими національними валютами — польськими марками, румунськими леями та чехословацькими кронами.

Література

Зварич В. В. До питання про грошовий обіг у Галичині під пануванням Австро-Угорщини // Історичні джерела та їх використання. — 1966. — Вип. 2.

Зварич В., Шуст Р. Нумізматика: Довідник. — Тернопіль, 1998.

Огуй О. Запровадження золотої коропової валюти 1892—1914 рр. в Австро-Угорщині: економічні передумови, реформа та наслідки // Науковий вісник Чернівецького університету. — Вип. 173—174: Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. — Чернівці, 2003.

Павенцький Л. О грошах и о новой валюте в Австріи. — Львів, 1892.

Шуст Р. Грошова система і фальшування грошових знаків у Галичині у другій половині XIX—на початку XX ст. // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. — Т. І. — Львів; Київ, 2004.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму
  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ