Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

Нумізматика

Австро-Угорщина. Франц Иосиф І. 20 крейцерів. Білон. 1870 p.

Австро-Угорщина. Франц Иосиф І. 20 крейцерів. Білон. 1870 p.

на частина цих монет використовувалася для проведення зовнішньоторговельних операцій.

Суттєво зросли й обсяги паперових грошових знаків, якими уряд намагався покрити величезні видатки, пов'язані з австро-прусською війною, а також з втратою Шлезвігу та Венеції. Вже 7 липня 1866 р. були випущені нові державні ноти номінальною вартістю 1 та 5 гульденів, а 25 серпня— ще й 50 гульденів, яким було надано примусовий обіговий курс. Загальна кількість паперових грошових знаків у грошовому обігу імперії постійно зростала. Якщо у 1849 р. на ринку перебувало різноманітних грошових знаків на суму 313,08 млн гульденів, в 1866 р. ця сума становила 499,78 млн гульденів, то в 1870 р. їх налічувалося вже 649 млн гульденів. Держава знову опинилася на грані фінансової катастрофи. Наслідком австро-угорських домовленостей 1867 р. були зміни засад емісії паперових грошових знаків. Надалі написи на одному боці банкноти виконувалися німецькою мовою, на другому — угорською. На ринку з'явилися ноти Центральної рахункової каси номіналом 1 (емісії 1882 та 1888 рр.), 5 (емісія 1881 р.) та 50 гульденів (емісія 1884 р.) гульденів. 31 травня 1880 р. в обіг запроваджено банкноти Австро-Угорського Банку вартістю 10, 100 та 1000 гульденів.

Різке зростання обсягів світового видобутку срібла призвело до небаченого падіння вартості цього дорогоцінного металу. 9 травня 1873 р. стався гігантський біржовий крах. Грошова система Австро-Угорщини, у якій головним валютним металом було срібло, відразу ж відчула згубні наслідки цього процесу. Вартість срібних монет почала зменшуватися. Для зупинення негативних тенденцій уряд ще у 1872 р. припинив карбування на Віденському монетному дворі білонних монет номіналом 10 та 20 крейцерів. Після 1875 р. не емітували також чвертьгульдена. І все ж, незважаючи на ці заходи уряду, негативні тенденції на монетному ринку імперії продовжували посилюватися.

У 1878 р. курс повновартісних срібних монет впав нижче від паперових грошових знаків. Особливо негативно на стан справ на грошовому ринку країни впливала система вільного карбування срібної монети, яка була відмінена лише у 1879 р. Але обіговий курс різних видів валюти продовжував коливатися. Так, у 1889 р. за 100 гульденів у золоті платили 118,58 гульдена у банкнотах, або 144,33 гульдена у срібній монеті. В умовах падіння на світових ринках вартості срібла цей метал став непридатним як засіб грошового обігу та основне мірило вартості. З огляду на це, уряд, слідом за іншими західноєвропейськими країнами, розпочав підготовку до грошової реформи — запровадження в Австро-Угорщині золотого монометалізму.

Упродовж другої половини XIX ст. у діловодстві на території західноукраїнських земель для позначення грошових одиниць та монет використовувались різноманітні терміни. Основна грошово-монетна одиницягульден, починаючи з 1857 р., дедалі частіше фігурує під назвою флорин, який поділявся на 100 нових крейцерів, які нерідко називали також сотиками або центами. Поряд із термінами "гульден" та "флорин", населення вживало звичні давні назви — "золотий", "золотий ринський", "ринський сріблом" та ін. На Буковині флорин часто називали "левом".

Монетно-грошовий обіг тісно пов'язаний з системою ціноутворення та оплати праці. У 1862 р. річна оплата праці вчителя реальної школи у Снятині становила 800 флоринів австрійської валюти. Щомісячна заробітна плата професора університету перевищувала 300 флоринів. У 1890 р. некваліфікований робітник у Перемишлі отримував 68 крейцерів за день, тоді як майстер-муляр — 1,5 флорина. Тоді ж орендна плата за використання моргу (0,56 га) поля виносила 24 флорини на рік, а податкові платежі сільського десятиморгового господарства щорічно сплачувались в розмірі 70—75 флоринів. Для порівняння — ціни на окремі види товарів та послуг. Так, у 1866 р. чоботи коштували 8 флоринів, фунт ковбаси — 50 крейцерів, 1 кг пшеничного хліба — 14 крейцерів, центнер картоплі — 1 флорин. Упродовж другої половини XIX ст. зростання цін та зміни оплати праці були незначними.

Наприкінці XIX ст. в Австро-Угорській імперії назріла необхідність проведення грошової реформи. На той час срібний стандарт, на якому від 1857 р. базувалася австрійська грошова система, через стрімке подешевшання базового дорогоцінного металу зазнав краху. На 1892 р., порівняно з 1870 р., вартість срібла щодо золота впала на 51 %. Співвідношення між цими металами зменшилося від 1:15 до 1:24,5. Успішне проведення реформи в країні передбачало ліквідацію дефіциту державного бюджету, а також створення відповідних запасів золота завдяки позитивним тенденціям у розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі й економіки загалом. Вже у 1890 р. позитивне сальдо державного бюджету імперії становило 22,2 млн гульденів. Крім того, прибутки державних залізниць сягали 7 млн гульденів. Готуючись до проведення реформи, Міністерство фінансів у квітні 1892 р. продовжило термін обміну конвенційної монети на монету австрійської валюти до 31 грудня того ж року. Одночасно розпочалася роз'яснювальна робота з населенням щодо обґрунтування доцільності проведення грошової реформи.

Після відповідної підготовки 2 серпня 1892 р. імператор Франц Иосиф І разом з міністрами Штайнбахом, Тааффом та Шонборном в Оффензеє підписав закон про запровадження золотої кронової валюти. Цей правовий акт, що складався з 26 статей, мав вступити в дію з 1 січня 1893 р. Закон ознаменував перехід країни до системи золотого монометалізму, основною грошово-лічильною одиницею в державі стала золота крона (корона), що поділялася на 100 гелерів (сотиків, центів). Монетно-ваговою одиницею обрано кілограм з децимальним поділом. З кілограма золота

900-ї проби передбачалося карбувати монет на 2 952 крони (золота крона містила 0,30 488 г чистого золота).

З огляду на політичні та економічні інтереси монархії нова австрійська валюта була прив'язана до німецької марки та франка країн Латинського монетного союзу. 1 австрійська золота крона дорівнювала 0,85 060 975 німецької марки, 1,050 135 французького франка, 0,0 416 364 англійського фунта стерлінгів.

Закон передбачав емісію золотих монет номіналом 20 крон (вага 6,745 067 г золота 900-і проби) та 10 крон (вага 3,3 875 338 г золота 900-ї проби). Згодом, згідно з законом від 11 серпня 1907 р., розпочалася емісія монет номіналом 100 крон.

Зважаючи на традиції монетного карбування, після тривалої дискусії уряд вирішив продовжувати емісію так званих торгових монет. Із золота 986-ї проби щорічно випускали монети номіналом один та чотири дукати. Для потреб східної торгівлі зі срібла 833-і проби карбували так звані левантійські талери (талери Марії Терезії). Населення Галичини, особливо Гуцульщини та Покуття, часто використовувало ці монети для виготовлення жіночих прикрас — монист.

З часу ухвалення нового монетного закону на монетних дворах у Відні та Кремниці припинилося карбування срібних монет австрійської валюти номіналом 1 та 2 флорини. Разом з тим закон передбачав обіг усіх монет, що емітувалися на території імперії, згідно з патентом від 9 вересня 1857 р., до повного забезпечення потреб ринку у новій монеті. Після цього вони піддягали обміну у співвідношенні 1 гульден австрійської валюти на 2 крони золотої кронової валюти. Офіційно одногульденові монети перебували в обігу до 1899 р., фактично ж вони використовувалися населенням Галичини, Буковини та Закарпаття аж до розпаду Австро-Угорщини. Передбачалась емісія розмінних однокронових монет зі срібла 835-ї проби. З кілограма монетного сплаву карбували 200 монет цього номіналу. Планувалось випустити також монету вартістю 50 гелерів, однак цей задум реалізований не був, і до 1918 р. роль цього номіналу виконували старі чвертьгульденові монети. Розмінними монетами золотої кронової валюти були нікелеві 10 та 20 гелерів (з кілограма чистого нікелю карбували відповідно 255 та 338 шт. монет цих номіналів), а також бронзові 1 та 2 гелери (з кілограма монетного сплаву виготовляли відповідно 300 і 600 шт. монет). При цьому зовнішнє оформлення монет нової валюти для обох частин дуалістичної монархії залишалося різним.

З часом в обіг вводилися нові номінали монет. 1900 р. розпочалась емісія п'ятикронових монет (вага 24 г срібла 900-ї проби), а у 1912 р. — двокронових монет (вага 10 г срібла 835-ї проби). Планувалось також карбування розмінних монет номіналом 5, 25 гелерів та 1/2 та 3 крони. Однак до початку Першої світової війни ці плани реалізовані не були.

Австро-Угорщина. Франц Йосиф І. 5 крон. Срібло. 1907р.

Австро-Угорщина. Франц Йосиф І. 5 крон. Срібло. 1907р.

Упродовж другої половини XIX — на початку XX ст. монетні двори Австро-Угорської держави відкарбували невелику кількість пам'ятних монет. До початку правління Франца Йосифа І їх не виготовляли зовсім, а за роки його 68-ми річного правління з'явилися 1 та 2 гульдени 1854 р. з нагоди шлюбу імператора з баварською принцесою Єлизаветою, 2 флорини 1879 р. — з приводу його срібного ювілею, низка монет, присвячених стрілецьким фестивалям, ювілейні 5 та 100 корон 1907 р. на честь 40-ліття коронування Франца Йосифа І королем Угорщини, а в наступному році — 1, 5 та 100 крон з нагоди 60-річчя правління імператора та ін.

При проведенні обміну монет австрійської валюти на монету золотої кронової валюти, завдяки встановленню спеціального обмінного курсу, уряд отримував значні прибутки. Так, 1 флорин 1857—1892 рр. містив 11,11 г чистого срібла, тоді як відповідні йому 2 крони — лише 8,25 г цього металу. Таким чином, за рахунок цієї різниці, що на одному гульдені становила 2,86 г чистого срібла, економились значні кошти, необхідні для здійснення грошової реформи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму
  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ