Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

Нумізматика

З огляду на необхідність значної суми готівки для покриття видатків у війнах з революційною Францією, австрійський уряд змушений був запровадити в обіг з 20 квітня 1796 р. нові розмінні монети номіналом 6 та 12 крейцерів. Згідно з патентом від 1 серпня 1800 р., розпочалося карбування ще й 24-крейцерових монет. Цих так званих місцевих або крайових монет з низькопробного срібла 250-ї проби було випущено на суму 120 млн гульденів, що принесло уряду економію коштів на суму бл. 70 млн гульденів. Попри адміністративний примус, населення відмовлялося приймати ці маловартісні монети, і уряду, відповідно до положень патенту від 20 серпня 1801 p., довелося вилучити їх з обігу. Однак уже в наступному році знову розпочалося карбування низькопробних монет, правда, значно важчих, номіналом 7 крейцерів. У1807 р. їх вартість було знижено до 6 крейцерів, а в 1809 р. семикрейцерові монети вилучено з обігу. Поліпшити ситуацію на грошовому ринку мала також емісія мідних монет номіналом З крейцери. Згідно з імператорським патентом від 10 липня 1799 p., їхня монетна стопа була встановлена на рівні 164 гульдени з віденського центнера міді (56 кг). Однак вже патенти від 21 грудня 1799 р. та 1 серпня 1800 р. змінили ці метрологічні показники. На монетних дворах у Відні, Празі, Кремниці, Зальцбурзі, Карлсбурзі, Халлє, Надьбаньї та Смольнику розпочалося карбування мідних монет номіналом 1/4, 1/2, 1, 3 та 6 крейцерів за стопою 213 гульденів 20 крейцерів з віденського центнера міді. Загальний розмір емісії становив 10 млн гульденів. І все ж нестача "дзвінкої" монети ставала дедалі відчутнішою, а частка паперових грошових знаків постійно зростала.

Певною спробою стабілізації грошового господарства став випуск, згідно з імператорським патентом від 18 грудня 1806 p., мідних монет номіналом 15 та 30 крейцерів. Вони з'явилися на ринку у 1807 р. як монетне забезпечення банкоцетлів, що стало причиною їх швидкого знецінення. Вже в березні цього ж року за 100 гульденів конвенційною монетою платили 150 гульденів мідними банкоцетлями. Гостра потреба монетних дворів імперії у сировині стала причиною вилучення з обігу монет номіналом 17 та 7 крейцерів. Згідно з патентом від 17 вересня 1807 p., для проведення цієї операції відводився лише один місяць, після чого за 17 крейцерів державні каси сплачували 15 крейцерів, а за 7 крейцерів— 6 крейцерів обіговою монетою. Загальна кількість монетно-грошової маси на території Королівства Галичини та Лодомерії у 1809 р. сягнула 2200 тис. гульденів, у тому числі 10 тис. голландських та 37 220 австрійських дукатів.

Австрійська імперія. Франц II. 30 крейцерів. Мідь. 1807 р.

Австрійська імперія. Франц II. 30 крейцерів. Мідь. 1807 р.

Величезні воєнні видатки Австрійської імперії у війнах з наполеонівською Францією, які сягнули суми 355 млн гульденів, поставили країну на межу банкрутства. Не поліпшило ситуації й зростання масштабів карбування мідної монети зразка 1800 р. до 140 млн гульденів, замість запланованих 10 млн. Адже одночасно непомірно зростала емісія нічим не забезпечених паперових грошових знаків, кількість яких у березні 1811 р. становила 1060 млн гульденів. Розпочалося стрімке зростання цін, зубожіння населення, в суспільстві наростало невдоволення бездіяльністю уряду.

За цих обставин уряд змушений був оголосити банкрутство імперії. Міністр фінансів граф Йозеф Валліс запропонував провести грошову реформу, засади якої містились у патенті імператора Франца І (1792—1835) від 18 лютого 1811р. В країні було запроваджено так звану віденську валюту (Wiener Wahrung, W.W.). Першим кроком реформи стало здійснення девальвації банкоцетлів та пов'язаних з ними мідних монет. При їх обміні на нові — так звані викупні або обмінні білети (Einlosungsschein) — власники за 100 гульденів банкоцетлями отримували 20 гульденів новими грошовими знаками. Як бачимо, уряд використав співвідношення 1 до 5, хоча правильніше було 1 до 8. Перший варіант був вигіднішим через спрощення розрахункових операцій, а також можливість подальшого використання (протягом певного періоду) паперових грошових знаків попередніх емісій. В імператорському патенті визначався розмір емісії викупних білетів — не більше 250 млн гульденів, однак вже у 1815 р. на ринку функціонувало понад 450 млн гульденів.

Однією з проблем, що виникли в результаті грошової реформи, була нестача розмінних грошових знаків та монет. Для її подолання при проведенні незначних фінансових операцій було дозволено до 31 жовтня 1812 р. використовувати банкоцетлі найдрібніших номіналів — 1 та 2 гульдени, а також мідну монету попередніх емісій. При цьому мідні банкоцетлі 1807 р. були переоцінені відповідно до співвідношення 1:5 (ЗО крейцерів до 6 крейцерів, а 15 — до 3 крейцерів віденської валюти 1812 р.). Переоцінені були також 3 та 1 крейцер 1800 р., відповідно до 2 та 1 крейцера нової валюти. Монети вартістю 6, 1/2 та 1/4 крейцера не переоцінювалися. Одночасно на імперських монетних дворах розпочалося карбування мідних монет номіналом 3, 1, 1/2 та 1/4 крейцера у віденській валюті. Значні масштаби цієї емісії дали змогу на певний період задовольнити потреби грошового ринку у розмінній монеті.

Через хибно обране обмінне співвідношення банкоцетлів та викупних білетів, недостатнє покриття останніх дзвінкою монетою, неспроможність уряду ліквідувати дефіцит державного бюджету та інші причини можливості грошової реформи 1811—1812 рр. в повному обсязі використані не були. Продовження війни з Наполеоном і нове зростання воєнних видатків змусили уряд, згідно з патентом від 16 квітня 1813 p., розпочати емісію еквівалентних викупним так званих антиципаційних білетів (Anticipations-scheine), яких до 1816 р. було випущено на суму понад 470 млн гульденів.

Лише переможне завершення наполеонівських воєн та отримання контрибуцій від Франції дало змогу австрійському урядові розпочати оздоровлення державних фінансів. Міністр фінансів граф Стадіон, прагнучи зменшити надмірну кількість паперових грошових знаків, наприкінці 1815 р. розпочав поетапне вилучення їх з обігу. Однак виділених для цієї операції коштів (69 млн гульденів з французьких контрибуцій) виявилося замало, тому вона не дала бажаних наслідків. Наступним важливим кроком стало відновлення з 1 червня 1816 р. карбування монети за конвенційною стопою. Тоді ж засновано Привілейований Австрійський Національний Банк, який був акціонерним товариством. Імператорський патент проголошував незалежність Банку від держави. Його головне завдання — подолання інфляційних процесів шляхом емісії банківських нот (банкнот), на які до 1842 р. мали обміняти викупні та антиципаційні білети і решту банкоцетлів. Банкноти Привілейованого Австрійського Національного Банку мали номінальну вартість 5, 10, 25, 50, 100, 500 та 1000 гульденів. На ринку вони використовувалися без примусового курсу. Банкноти першої емісії перебували в обігу до 1858 р. Обмін купюр розпочався з 1 липня 1816 р. Для обміну паперових грошей попередніх емісій використовували також срібні монети номіналом 8, 5, 10 та 20 крейцерів. Одночасно розпочалося карбування нових мідних монет вартістю 1/4, 1/2 та 1 крейцер, які використовувалися для викупу мідних банкоцетлів 1807 р. та викупних монет 1812 р. Відтоді і до 1851 р. серія мідних номіналів 1816 р. з незмінним зовнішнім оформленням у великій кількості карбувалася на монетних дворах у Відні, Кремніці, Карлсбурзі, Нагибаньї, Смольніку та Сіклові (Оравічи). І все ж, незважаючи на певні позитивні

тенденції, ситуація на грошовому ринку залишалася нестабільною. Ажіо при обміні паперових грошових знаків на повновартісну срібну монету не зменшилося. За цих умов уряд вдався до проведення девальвації, якій передувало поширення державної позики. Між викупними та антици-паційними білетами і конвенційною монетою було встановлено співвідношення 1:2,5. Тобто, 10 гульденів викупними білетами обмінювалися на 4 гульдени конвенційною монетою, а за 100 гульденів банкоцетлями мож

Австрійська імперія. 10 гульденів. 1811 р.

Австрійська імперія. 10 гульденів. 1811 р.

на було отримати лише 8 гульденів повновартісною срібною монетою. Незважаючи на обмін грошових знаків, на грошовому ринку Австрійської імперії до 1858 р. продовжувався паралельний обіг віденської та конвенційної валюти.

У наступні десятиріччя Міністерству фінансів Австрії вдалося стабілізувати ситуацію на грошовому ринку. У 1820 p., завдяки субсидіям від братів Ротшильдів, вдалося вилучити з обігу 229 млн гульденів віденської валюти. Надалі цей процес продовжувався з різною активністю. Завдяки цим заходам уряду вдалося стабілізувати ситуацію на грошовому ринку країни. Свідчення цього — зростання кількості повновартісної срібної монети. Після завершення наполеонівських воєн імперські монетні двори емітували значну кількість номіналів, які метрологічно відповідали конвенційній монетній стопі. Зі срібла карбували 3, 5,10, 20 крейцерів, 1/2 талера (гульден), талер. У загальній монетній масі найбільшою була частка монет вартістю 20 та 10 крейцерів. Так, лише на Кремніцькому монетному дворі впродовж 1792—1816 рр. виготовлено 85 млн 20-крейцерівок (народна назва "цванцигер" або "сороківець") та 2,12 млн десятикрейцерівок. Сировиною для їх емісії були здебільшого вилучені з обігу білонні монети номіналом 6, 7, 12 та 24 крейцери, які офіційно викуповувалися від населення до 1817 р. При проведенні дрібних фінансових операцій широко використовувалася мідна монета, якої впродовж 1800—1816 рр. було відкарбовано на суму 175 млн гульденів. Як і в попередній період, на грошовому ринку західноукраїнських земель широко використовувалися іноземні монети— російські рублі, голландські дукати та західноєвропейські талери.

За часів Фердинанда І (1835—1848) монетне карбування характеризується випуском лише повновартісних срібних та золотих монет. Загальноімперське карбування було сконцентроване на чотирьох монетних дворах: Віденському (на аверсі проставлено ініціал монетного двору — А), Кремніцькому (В), Празькому (С) та Карлсбурзькому (Е). Періодично функціонувала також монетарня у Мілані (М). Майже щорічно, за конвенційною монетною стопою, випускалися 3, 5, 10 та 20 крейцерів, 1/2 талера (гульден або флорин) і талер. Для угорських земель імперії у Кремніці 1837-

1848 рр. карбували 10 та 20 крейцерів, а в 1887 та 1839 рр. виготовили невелику кількість флоринів та талерів. При Фердинанді І суттєво зменшилася кількість регіональних випусків. Цьому сприяла певна стабілізація грошового господарства на землях імперії, а також сприятлива для неї політична та економічна ситуація. На ринку продовжували з'являтися лише локальні емісії для

Австрійська імперія. Фердинанд І. Талер. Срібло. 1845 р.

Австрійська імперія. Фердинанд І. Талер. Срібло. 1845 р.

Ломбардії та Венеції. У той час на Венеціанському (V), а спорадично на Віденському (А) та Міланському (М) монетних дворах карбували мідні 1, З та 5 чентезімі, срібні 1/4,1/2, 1 ліру, 1/2 скудо (3 ліри) та скудо (6 лір). На грошовому ринку галицьких земель ці монети широко не використовувалися. Золоте карбування ФердинандаІ обмежувалося емісією високопробних дукатів, що виготовлялися окремо для австрійських та угорських володінь Габсбургів і відрізнялися між собою зовнішнім оформленням. На Віденському монетному дворі випускалися також чотиридукатники, а для північноіталійських провінцій — 1/2 соврано (20 лір) та соврано (40 лір).

До середини XIX ст. грошовий обіг на західноукраїнських землях поступово втратив свої регіональні особливості і став частиною загальноімперського монетного ринку, який був на шляху до повної уніфікації грошово-монетної системи. Наприкінці 1847 р. міністру фінансів Австрії барону Філіппу фон Краусу та керівництву Привілейованого Австрійського Національного Банку вдалося стабілізувати фінансову ситуацію імперії. Це стало можливим в результаті зменшення кількості паперових грошей з 682 млн гульденів віденської валюти (212 млн гульденів викупними білетами та 470 млн гульденів антиципаційними білетами) до 7 млн 519 тис. гульденів віденської валюти. Станом на березень 1848 р. грошовий запас імперії становив 219 млн гульденів, у тому числі 65 млн конвенційною монетою. Довіру населення до паперових грошей підтримав випуск банкнот Привілейованого Австрійського Національного Банку номіналом 5, 10, 50,100 та 1000 гульденів (емісія 1 січня 1841 р.) та 5, 10, 100 та 1000 гульденів (емісія 1 січня 1847 р.), які без обмежень обмінювалися на срібну монету.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.
  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ