Після смерті молодого царя Федора Олексійовича (27 квітня 1682 р.) на царський престол були возведені його брати Петро та Іван Олексійовичі, регентом яких на час їх малолітства стала царівна Софія. Великий вплив на державні справи в цей час мав фаворит царівни князь Василій Голіцин, який обіймав низку важливих державних постів, у тому числі очолював Малоросійський Приказ.
На цей час російський уряд уже змирився з тим, що на грошовому ринку його західних провінцій та Гетьманщини панівне становище посідали польсько-литовські розмінні номінали, серед яких не останнє місце належало півторакам — чехам. їх дозволялося приймати при податкових розрахунках, митних та інших платежах. Чехами уряд виплачував платню ратним людям, які відбували службу у цих регіонах. Регулююча функція уряду в питаннях грошового обігу зводилася лише до утримання паритету між чехом та копійкою. За його порушення передбачалася смертна кара. Сприятливим фактором для відновлення проекту карбування чехів було укладення 21 квітня 1686 р. Вічного миру між Московською державою та Річчю Посполитою. Згідно з його положеннями, за Росією залишилась Лівобережна Україна з Києвом, Запоріжжя, Сіверська земля та Смоленщина. Російська сторона зобов'язувалась у 1687 р. здійснити військовий похід у Крим. Базою для його проведення стала Гетьманщина. Суттєвою перешкодою на шляху до реалізації цього зобов'язання була відсутність грошових засобів. У цих екстремальних умовах царський уряд діяв швидко. Вже 11 червня 1686 р. севський воєвода Л. Р. Неплюєв отримав царську грамоту, датовану 3 червня, згідно з якою йому доручалось розпочати карбування чехів. При цьому їх якість, порівняно з пропозиціями 1677 р., суттєво погіршувалася: монетний сплав для їх виробництва мав складатися з трьох частин міді та однієї частини срібла. Одночасно вагу чехів було зменшено до 0,82 г. На перших порах забезпечення монетного двору сировиною було покладено на севського воєводу, а згодом цим мав займатися Приказ великої казни. Ще 4 червня 1686 р. було видано "Роспись чеховому и плавильному делу",
"Севський чех". Мідь. 1686 р.
яка засвідчує, що карбування чехів мало стати широкомасштабною акцією. Передбачалось виготовити 19 658 333 монети. При цьому чистий прибуток від цієї операції мав становити 96 583 рублі і 11 алтин. У цьому ж документі містився опис зовнішнього вигляду севських чехів, який в основному повторював опис путивльських чехів. На їх аверсі передбачалось помістити увінчаного трьома коронами двоголового орла, навколо якого легенда, укладена початковими латинськими літерами "Іоанн Алексеевич, Петр Алексеевич Божиею Мил остию цари и Великие Князи всея Великий и Мальїя и Бельїя России самодержци". На реверсі вміщувалось зображення держави, навколо— легенда "Монета новая делана в Севску 1686 г.".
13 червня 1686 р. воєвода Неплюєв отримав наказ Приказу великої казни, який зобов'язував його повідомити гетьмана Самойловича про карбування чехів у Севську (нині — районний центр Брянської обл., Російська Федерація). Гетьману доручалось подбати, щоб нову монету безперешкодно приймали на території Гетьманщини та Речі Посполитої. Самойлович доповів, що це стане можливим лише у випадку карбування севських чехів з монетного сплаву, визначеного для путивльських чехів. 8 липня Неплюєву була надіслана царська грамота, пункти якої регламентували порядок карбування і поширення севських чехів. Підтверджувалось, що вони мають нагадувати півтораки Сигізмунда III, а не Яна II Казимира. Проба мала відповідати пропозиції гетьмана Самойловича. Перш ніж перейти до широкомасштабного карбування нових монет, необхідно було випустити невелику пробну партію севських чехів. І лише після того, як вони безперешкодно розійдуться на ринку Гетьманщини та Речі Посполитої, можна було налагодити їх масове виробництво. При цьому рекомендувалось до певного часу не розголошувати жодної інформації про севське монетне карбування.
При організації монетного двору планувалось використати обладнання П. Дорошенка з Лисянки, яким хотіли устаткувати Путивльський монетний двір. Але його було недостатньо, що змусило організаторів монетарні подбати про виготовлення нового інвентаря. Постало також питання про укомплектування її кваліфікованим персоналом. Крім Яна Гранковського, якого було переведено з Білгорода, де він служив підполковником, з Москви було виписано трьох різчиків штемпелів та інших знавців монетної справи. Пошук фахівців вівся також в Україні. Проблема була настільки гострою, що при налагодженні монетного виробництва використовувався навіть досвід фальшивомонетників. Усього станом на 10 листопада на Севському монетному дворі працювало понад 50 осіб, у тому числі керівник монетарні, 30 майстрів срібних справ, 1 плавильник, 1 волочильник. Вперше в російській монетній практиці карбування у Севську велося способом вальцверк (нім. Walzwerk).
Після важкої і тривалої підготовки на початку осені 1686 р. у Севську було відкарбовано перші чехи. До 19 вересня Гранковському вдалося виготовити 531 монету на суму 5 рублів 10 алтинів 2 денги. Подальше виготовлення чехів довелося зупинити через несправність обладнання. Лише наприкінці жовтня карбування монет у Севську набуло очікуваних розмірів. 28 жовтня за 9 годин Гранковський відкарбував 5500 чехів, а Семен Ялинський —7000 чехів. Наступного дня на севській міській площі піддячий Іван Маков оголосив царський указ про випуск чехів, які мали однаковий курс з російськими срібними копійками та польськими півтораками. Населення мало без обмеження приймати нову монету, а ратні люди — отримувати нею платню і безперешкодно купувати за неї хліб та інші товари. Відразу ж у різні міста України було розіслано купців зі значними сумами севських чехів для обміну їх на талери та іншу повновартісну монету, а також для закупівлі інших необхідних товарів. Так, у Ромнах побували севські городяни Яків Марамошкін та Семен Шереметцов, яким було дано 30 000 нових (севських) та старих (польських) чехів для обміну на єфимки-талери. Подібні доручення отримали й інші купці. Однак після повернення багато з них стверджували, що місцеве населення все-таки віддає перевагу старим польським півторакам.
Наприкінці 1686 р.—на початку 1687 р. виробництво чехів у Севську набуло найбільшого розмаху. 19 січня 1687 р. сюди прибуло з Москви 19 працівників Оружейної Палати. Ці досвідчені ремісники, серед яких були золотарі, майстри срібних справ, різчики тощо, значно посилили персонал монетарні.
Незважаючи на суворі адміністративні заходи, спрямовані на запровадження в обіг низькопробних севських чехів, населення українських та білоруських земель все частіше відмовлялося їх приймати. Це призвело до того, що немало служилих людей, яким платню видавали цією монетою, не могли купити життєво необхідних товарів. Це спричинило спалахи голоду і соціальні виступи. У прикордонних з Річчю Посполитою містах ратні люди відмовлялися отримувати плату за службу новими чехами. Нагромаджені в Приказі великої казни монети згодом було переплавлено і перекарбовано на російську монету. Щоб зняти соціальну напругу в регіоні, уряд, згідно з царським указом від 16 вересня 1687 р., наказав припинити видачу цієї монети з казни. Однак значна кількість чехів севського карбування вже потрапила до рук простого люду і козацької верхівки. Так, після арешту гетьмана Івана Самойловича та його родини у них було конфісковано велику суму готівки. Лише чехів (як польських, так і севських) у гетьманській скарбниці налічувалося 3 080 827 шт. А у дружини геть-манича Григорія вилучили 16 000 севських чехів. Ще впродовж багатьох років населення використовувало цю монету у повсякденному вжитку. При цьому для неї було встановлено реальний ринковий курс, що базувався на вмісті у цій монеті чистого срібла.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)“ на сторінці 3. Приємного читання.
