Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

Нумізматика

Власне шведські випуски на грошовому ринку українських земель представлені драйпелькерами, що карбувалися за часів короля Густава II Адольфа (1611—1632) та його дочки королеви Христини (1632—1654) у 1632—1635 рр.

У першій половині XVII ст. значно зросла частка іноземних монет. Насамперед, це були різноманітні сілезькі емісії — тешинські гроші та трояки, а також драйпелькери (апфельгрошени) численних німецьких світських та церковних володінь — спадкових володінь австрійських Габсбургів, герцогства Юліх-Клеве-Берг, абатства Корвей, єпископства Магдебург, архієпископств Кьольн та Зальцбург, вільних міст Любек та Геттінген та багатьох інших. Крім драйпелькерів, певне місце на грошовому ринку посідали інші номінали — марієнгроші, батцени, альбуси, геллери, грошени (трикрейцеровики) та ін. Розмінна монета німецького карбування відігравала помітну роль в українському грошовому обігу лише в першій чверті XVII ст., згодом її надходження на Україну скорочується. Це ж стосується угорських денаріїв та трансильванських монет.

На початку XVII ст. на українському грошовому ринку значно зростає частка російської монети. Це було зумовлено посиленням торговельних зв'язків з Московською державою, а також участю шляхти та козаків у польській інтервенції в Росію. Саме тому використання російських копійок та денг найчастіше фіксується у першому двадцятилітті XVII ст. В той час курс копійки відповідав польському грошу. В складі монетних скарбів переважають номінали, відкарбовані за правління царів Івана IV Грозного (1533—1584) та його сина Федора Івановича (1584—1598). Значно меншою є частка копійок Василя Шуйського (1606—1610) та Михайла Федоровича (1613—1645), а монети претендента на російський престол польського королевича Владислава Сигізмундовича представлені лише поодинокими екземплярами. Як свідчать актові матеріали, окремі шляхтичі володіли значними сумами російської монети. Так, шляхтич Маньковський позичив львівському купцеві 1 000 злотих московськими копійками (30 тис. копійок). Крім копійок, на грошовий ринок українських земель завозились денги (1/2 копійки). Однак їх обсяг був значно меншим, про що свідчить мала кількість згадок про них у актах і скромна присутність у скарбах.

Джерела фіксують наявність в обігу і золотих монет московського виробництва. У XVI—XVII ст. вони переважно використовувались як царські нагороди за ратні подвиги. Цікава історія випусків Василя Шуйського та польської окупації Москви у 1610—1613 рр. Через відсутність срібла було вирішено перекарбувати у копійки та денги золото, яке зберігалося в царській казні. При цьому використовувались штемпелі для виготовлення срібних номіналів. Метрологічні показники золотої копійки були такими ж, як і срібної, а її вартість визначалася співвідношенням між цими дорогоцінними металами (на той час воно встановилося в Росії на рівні 1:10). Значно рідкіснішими були російські золоті монети більших номіналів. Так, львів'янин Я. Платнер, сплачуючи борг, віддав 10 червоних золотих, серед яких був один "московський".

Як і в попередньому столітті, в окремих регіонах України продовжували використовувати акче — монету турецького карбування, курс якої зменшився до 1/2 польського гроша.

Порівняно з XVI ст., у XVII ст. збільшилася частка монет талерного типу. Як і раніше, найбільш популярними серед населення були талери численних володінь Священної Римської імперії, які у писемних джерелах згадуються як "імперіальні", "цісарські", "тверді", "биті" та ін. Крім цілих талерів, на ринку використовувались півталери та чвертьталери. Останні нерідко іменувались ортами. Рідкісними були подвійні, потрійні та інші талери. Значно розширився й ареал країн, монетна продукція яких поширювалась на Україні. Насамперед, це були емісії володінь австрійських

Габсбургів часів правління Рудольфа II (1576—1612), Матвія (1612—1619) та Фердинанда II (1619—1637). Дещо рідше траплялися випуски інших світських та духовних феодалів і вільних міст. Це талери герцогів Саксонії, Брауншвайг-Люнебурга та Бранденбурга, архієпископів Зальцбурга та Кьольна, єпископів Маґдебурга, міст Гамбурга, Любека, Аугсбурга, Нюрнберга та ін. Крім емісій німецьких держав, поширення набули талери Швейцарії (кантони Сен-Галлен, Шафгаузен та ін.), окремих володінь Франції, Італії, Швеції, Данії та ін.

Дедалі більша участь українських купців у загальноєвропейській торгівлі, особливо у балтійському регіоні, спричинила поширення талерів, що карбувались у Голландії (Об'єднаних Провінціях) та іспанських Нідерландах, які були важливими торговими партнерами Речі Посполитої. Монета, яка надходила від них в обмін на продукцію сільського господарства, складалася з трьох основних груп талерів: 1) голландські рійксда-альдери та нідерландські пата гони; 2) голландські левендаальдери; 3) флорини (гульдени). Перші з них метрологічно майже не відрізнялися від імперіальних талерів, тому їх ринковий курс був однаковим. В українських скарбах найчастіше трапляються рійксдаальдери, відкарбовані на монетарнях у провінціях Утрехт, Гельдерн, Західна Фризія, Голландія, Зеландія. Рідкіснішими є монети вартістю в рійксдаальдера. В актових матеріалах цей вид талерів не виділяється.

Голландські левендаальдери (левкові талери) поширились на українському грошовому ринку в останній чверті XVII ст. У наступному столітті їх значення значно зросло. Як і раніше, левендаальдери широко використовувались у торгівлі з країнами Сходу, де відігравали роль одного з основних засобів платежу. Велика кількість цих монет вивозилась у турецькі володіння. Так, у 1640 р. купці з м. Броди (тепер Львівська область), їдучи в Молдову, везли 1100 левкових талерів. Курс цих монет постійно зазнавав змін. У 1601 р. він становив 29—30 польських грошів, у 1615 р. — 38, у 1620 р. — 48, у 1622 р. — 90, у 1629 р. — 82, а з 1630 р. стабілізувався на рівні 80 грошів.

Широкомасштабне монетне виробництво в іспанських Нідерландах розпочалося у 1612 р. В той час намісниками цих провінцій були Альберт та Єлизавета (1598—1621). Головним номіналом тут були патагони (альбертусталери), які містили 24,58 г чистого срібла, тобто на 1,2 г менше, ніж голландські рійксдаальдери. В актах нідерландські патагони найчастіше згадуються як "крижові" або "реалові" талери. За тодішнім курсом, один патагон дорівнював 66 грошам. В Іспанських Нідерландах (провінції Брабант, Фландрія, Турне та Бургундія) виготовлялися альбертусталери, які переважають у монетних скарбах. Трапляються також їхні фракції — 1/2 та 1/4 патагона.

Московська держава. Іван. IV (1533—1584). Копійка. Срібло

Московська держава. Іван. IV (1533—1584). Копійка. Срібло

V грошовому обігу на українських землях перебували й так звані "злотові талери". У XVI ст. це були німецькі рейхсгульдинери, а на початку XVII ст. їхнє місце посіли метрологічно подібні монети голландського карбування, виготовлені в імперських містах Ембден, Кампен, Цволле та Давентер. Спочатку це були монети номіналом 30 стюверів, згодом їх замінили флорини (гульдени) вартістю 28 стюверів. Ці монети широко представлені у скарбах, виявлених на території України. Зважаючи на популярність цих монет та їх роль у торгівлі з країнами Сходу, польський уряд прийняв рішення про початок карбування на коронних монетних дворах так званих легких талерів, метрологічно наближених до флоринів. З приводу цього рішення в нумізматичному середовищі впродовж тривалого часу велася дискусія щодо діяльності монетного двору у м. Жовква на Львівщині. Підставою для припущення про його існування був дозвіл короля Сигізмунда III, виданий вдові великого коронного гетьмана Станіслава Жулкевського на перекарбування родинного срібла у легкі талери. Отримані кошти мали бути відіслані у Стамбул як викуп за голову гетьмана, яка потрапила туди після його загибелі на полі битви під Цецорою у 1620 р. У полон потрапив також син гетьмана. За сина і голову батька турки зажадали викуп у розмірі 300 тис. легких талерів готівкою. Можливо, для виготовлення цієї суми монет і був відкритий жовківський монетний двір, який припинив своє функціонування відразу ж після виконання замовлення. Однак це припущення не підтвердили ні нумізматичні, ні писемні джерела. Досі не виявлені легкі талери, начебто відкарбовані у Жовкві, чи відповідні документи. Не на користь версії свідчить той факт, що для облаштування нової монетарні потрібні були значні кошти, що зробило б емісію обмеженої кількості повновартісних монет збитковою. Найбільш імовірно, родинне срібло Жулкевських було відвезене на один з діючих коронних монетних дворів, де, згідно з королівським універсалом, його перекарбували на легкі талери. В результаті тривалих переговорів польській стороні вдалося домогтися зменшення викупної суми до 30 тис. легких талерів. Саме ці кошти були відвезені до Стамбула у 1623 р.

Упродовж першої чверті XVII ст. ринковий курс злотових (легких) талерів зріс незначною мірою — з ЗО грошів у 1600 р. до 33 грошів у 1620 р. Після цього вартість цих монет почала стрімко зростати: у 1621 р. злотовий талер коштував уже 42 гроші, а в 1629 р. — 60 грошів. На початку 30-х років відбувся спад його вартості, і до середини століття вона стабілізувалася на рівні 50 грошів.

Нідерланди. Цволле. Флорин. Срібло. Б. д.

Нідерланди. Цволле. Флорин. Срібло. Б. д.

Значне зростання курсів всіх видів талерів викликало невдоволення різних груп населення Речі Посполитої, насамперед, шляхти, яка зазнавала від цього значних збитків. Щоб стабілізувати курси монет, уряд не лише забороняв вивіз за кордон повновартісних срібних грошей, а й встановив для них максимальний обіговий курс. Так, у 1632 р. було оголошено королівський універсал, згідно з яким вартість імперіального талера не повинна перевищувати 90 грошів, левкового — 72 гроші, а злотового — 42 гроші. Однак з часом вартість змінювалася, і уряд був змушений видавати нові вальваційні таблиці.

У першій половині XVII ст. значно зросла роль золотої монети. Як і в попередньому столітті, популярними серед населення залишались угорські флорини. Однак через зменшення масштабів їх емісії частка цього виду монет у загальній монетній масі скоротилася, поступившись нідерландським випускам республіканського та імперського карбування. Серед них переважали перші, виготовлені в провінціях Утрехт, Фризія, Голландія та Гельдерн. З емісій іспанських Нідерландів в українських нумізматичних джерелах відзначені подвійні дукати часів Фердинанда V та Ізабелли (1479—1504), а також брабантські монети часів регентства Альберта та Єлизавети.

Монетна продукція держав Священної Римської імперії представлена на українському ринку дукатами вільних імперських міст Франкфурте, Нюрнберга, Аугсбурга та ін., володінь австрійських Габсбургів, бранденбурзько-прусських Гогенцоллернів, інших світських та духовних володінь. Збільшилася в обігу частка турецьких алтунів та венеціанських цехінів, а також продукції коронних монетних дворів. Остання представлена, головним чином, гданськими та коронними дукатами, їх фракціями та кратними — від півдуката до 100 дукатів. Так, в інвентарі майна львівського вірменина Кости Кіркоровича, укладеному в 1605 p., занотовано португал (10 дукатів) короля Сигізмунда III.

У першій половині XVII ст. ринковий курс дукатів зазнавав значних змін, що було спричинене, насамперед, зниженням вартості розмінної монети — якщо у 1601 р. його вартість становила 60 грошів, то в 1648 р. — 180.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.
  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ