Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

Нумізматика

Припинивши карбування монет на коронних монетних дворах, Сигізмунд І у 1535 р. розпочав емісію литовських грошів на вільнюській монетарні. Вартість цих монет, які мали нагадувати популярні серед населення празькі гроші, було визначено відповідно до литовської монетної стопи — два півгроші. На аверсі литовських грошів вміщувався герб Литви — Погоня, а на реверсі — герб Польщі: одноголовий орел. Цікава особливість цієї емісії — позначення на частині монет перших букв місяців їх карбування (наприклад, "S" — "September" у 1535 р. або "А" — "Augustus" у 1536 p.). Через брак сировини та з ряду інших причин у 1536 р. виробництво литовських грошів було припинено.

Через брак на грошовому ринку коронних монетних номіналів, карбування яких припинилося у 1540 р., вже у 1545 р. відновила свою роботу краківська монетарня. Основну частину його продукції становили коронні гроші, а також денарії та тернарії, в 1548 р. було відкарбовано незначну кількість дукатів. Майже одночасно запрацювали монетні двори в Eльблонзі та Гданську. На першому з них король, на прохання вармінського єпископа Яна Дантишка, дозволив відкарбувати лише денарії на загальну суму 10 тис. злотих. У Гданську, який на той час став значним центром балтійської торгівлі, випускали майже повний набір номіналів: денарії, соліди, гроші, трояки та дукати. Після смерті Сигізмунда І у 1548 р. всі коронні монетні двори були закриті.

Польща. Сигізмунд І. Гріш. Срібло. 1529 р.

Польща. Сигізмунд І. Гріш. Срібло. 1529 р.

Польща. Сигізмунд І. Трояк. Срібло. 1586 р.

Польща. Сигізмунд І. Трояк. Срібло. 1586 р.

За Сигізмунда І на грошовому ринку Польсько-Литовської держави з'явився новий монетний номінал — талер (таляр). Перші монети цього типу — гульдинери (або гульденгрошени) — були срібним еквівалентом німецького золотого гульдена. Карбування монет талерного типу розпочав у 1484 р. тирольський ерцгерцог Сигізмунд на монетному дворі у Галлє. Майже одночасно велику срібну монету почали емітувати в Італії (Мілан — друга половина XV ст.), Німеччині (Саксонія— 1500 р., Мекленбург — 1502 р., Вюртемберг — 1507 р., Кьольн — 1512 р.), Швейцарії (Шафгаузен — 1501 р., Цюріх — 1512 р.) та в інших країнах. Здебільшого це були невеликі за обсягами випуски, які мали символічний характер. Через це значної ролі у процесі обслуговування грошового ринку вони не відігравали. Між тим економічний розвиток європейських країн, потреби торгового обміну вимагали широкого запровадження в обіг повновартісної монети більшого розміру та вартості. Це було важливим також з огляду на розвиток гірничого виробництва і нагромадження значної кількості срібла у Чехії та німецьких державах. Вперше значну кількість великих срібних монет для потреб грошового ринку випустили у 1518 р. в чеському містечку Йоахімсталь, яке належало графам Шлік. Ці монети, названі йоахім-сталерами, а згодом — талерами, важили 29,5 г (27,2 г чистого срібла). Розміри їх емісії постійно зростали, і до 1528 р. було відкарбовано 3250 тис. талерів. Швидке поширення цього монетного номіналу стало причиною запровадження у 1524 р. еслінгенського імперського монетного статуту, згідно з яким основною ваговою одиницею стала кьольнська марка срібла, з якої карбували 8 талерів, кожен з яких важив 29,23 г (27,41 г чистого срібла). У Польщі перші монети типу талера було відкарбовано на торун-ському монетному дворі у 1533 р. Однак незначні масштаби емісії, особливості зовнішнього вигляду, а також те, що часто вони карбувалися із золота (талерними штемпелями), свідчить, що використовувалися вони, радше, як медалі, аніж монети. Згодом, у 1540 р., було здійснено другий випуск польських монет-медалей талерного типу, які не мали помітного впливу на функціонування грошового господарства країни.

Найважливішими результатами монетарної політики Сигізмунда І стала грошова реформа 1526—1528 рр. та уніфікація польської та прусської монетних систем, наслідком яких було впорядкування грошового ринку. Видані в роки його правління монетні ординації сформували гнучку систему номіналів, здатну забезпечити потреби економічного розвитку країни. Згодом вони стали зразком при проведенні наступних грошових реформ та змін монетної системи Польсько-Литовської держави.

Монетарна діяльність сина і наступника Сигізмунда І на литовському великокнязівському престолі Сигізмунда II Августа розпочалася у 1546 р. — саме тоді батько віддав йому управління Великим князівством Литовським, залишивши за собою верховну владу та питання фінансів. При цьому для покриття видатків молодого правителя щорічно з державної скарбниці виділялося 18 тис. кіп литовських грошів. Однак цієї суми було замало, і тому з метою отримання додаткових доходів було вирішено відновити діяльність вільнюського монетного двору. Впродовж 1545—1548 рр. тут випускали оболи (1/2 денарія), денарії (пенязі), півгроші, гроші (як за литовською, так і за польською монетною стопою), трояки, шостаки та дукати. Більшість цих номіналів були новими для грошового ринку Великого князівства Литовського. При цьому дрібні номінали карбували за литовською стопою, а частину грошів, трояки та шостаки — за польською. Це свідчить про намагання Сигізмунда II Августа продовжувати централізаторську політику свого батька у сфері грошової політики і завершити уніфікацію польської та литовської монетних систем.

Після смерті Сигізмунда І у 1548 р. польським королем став Сигізмунд П Август (1548—1572). Він відразу ж закрив краківський монетний двір і сконцентрував монетне виробництво на території Литви. У наступному році, з огляду на малоприбутковість і навіть збитковість виготовлення великих номіналів, було припинено карбування більшості номіналів, і надалі вільнюська монетарня продукувала лише денарії та півгроші. Лише у 1562 р. відновилась емісія трояків та шостаків, але з низькопробного срібла. В умовах виснажливої Лівонської війни уряд, шукаючи додаткових джерел прибутків, був змушений вдатися до безпрецедентних кроків і розпочати емісію неповновартісної монети. 1564 р. в обігу з'явилися перші литовські монети талерного типу — півкопки (80 грошів) та чверть-копки (15 грошів), які мали відповідати європейським талерам та півта-лерам. Однак вартість цих монет було занижено на 20 %. Ще більші надходження у великокнязівську скарбницю могли надійти від контрмаркування іспанських талерів та півталерів, отриманих у 1564 р. від Філіппа II як компенсацію за так звані "неаполітанські суми" (вивезені матір'ю Сигізмунда II Августа королевою Боною гроші — 430 тис. дукатів, які вона позичила іспанському королю під 10 % річних). Тоді для іспанських талерів було встановлено примусовий курс — 60 польських грошів, тоді як на ринку вони цінилися по 33 гроші. Після завершення війни контрмарковані монети були викуплені скарбницею, тому в складі монетних скарбів вони трапляються вкрай рідко.

За Сигізмунда П Августа на основі монетної ординації 1528 р. у Вільнюсі велася емісія золотої монети. її масштаби, через відсутність власної сировини та значні кошти виробництва, були незначними. Право монетної регалії мали також окремі міста. Так, у Гданську в 1549—1567 рр. карбували денарії, соліди, гроші, трояки та дукати. Невелику кількість денаріїв виготовили в Eльблонзі (1552—1557) та Всхові (1550—1562), але до змін на грошовому ринку країни це не призвело. Незначним був вплив монетних номіналів (шилінгів, вярдунків (12 грошів), півмарок (24 гроші) та марок (48 грошів), емітованих у 1572—1573 рр. у замку Данхольм (Лівонія).

Прагнучи скористатись з несприятливих військово-політичних та фінансових обставин, в яких опинилося Велике князівство Литовське, польська сторона знову порушила питання про уніфікацію монетних систем Польщі та Литви. Сейм 1564 р. прийняв ухвалу про те, що в обох державах монета повинна мати однакову вагу та пробу металу і бути однаковою за зовнішнім виглядом. Спільною мала стати також система грошової лічби. Вже в наступному році розпочалася реалізація даного рішення. Насамперед, було припинено карбування традиційних литовських номіналів — денарія (пенязя) та півгроша. Одночасно емітувалися нові номінали — дводeнарій, двогріш (2 гроші) та чворак (4 гроші), які мали стати проміжною ланкою між обома грошовими системами. Так, двогріш відповідав 4 литовським або 5 польським півгрошам, а чворак — 4 литовським або 5 польським грошам.

Процес уніфікації польської та литовської монетних систем остаточно завершився підписанням акту Люблінської унії 1569 р. Один з її пунктів стверджував, що надалі монета, як у Короні, так і в Литві, має бути однаковою за вагою, пробою та написами. Таким чином, прагнення королів з династії Ягеллонів до уніфікації всіх монетно-грошових систем, що існували на території Польсько-Литовської держави, завершилось успіхом. Монетні ординації, видані в цей період, створили єдину для всієї держави грошову систему, яка відповідала вимогам економічного розвитку країни та потребам грошового ринку. І все ж чимало питань залишилися невирішеними. Насамперед, продовжувалось підвищення курсів талера та дуката, вартість яких упродовж 1527—1570 рр. зросла відповідно з 30 і 42 грошів до 38 і 54 грошів. Крім того, через незначні розміри емісії, а згодом і припинення функціонування коронних, литовських та міських монетних дворів на ринку почав відчуватися брак засобів обігу, що призвело до поширення значної кількості іноземних монет. Відсутність інформації про їх якість спричиняла непоодинокі зловживання, що змусило уряд у 1567 р. видати першу вальваційну (оціночну) таблицю, яка встановлювала обмінний курс іноземних талерів у польських грошах.

Однак відразу виконати рішення Люблінського сейму 1569 р. і розпочати карбування монет за єдиною монетною стопою не вдалося. Ще у 1570 р. на вільнюському монетному дворі були виготовлені останні литовські дводенарії, після чого його діяльність було припинено.

Сигізмунд II Август. Чворак. Срібло. 1569 р.

Сигізмунд II Август. Чворак. Срібло. 1569 р.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.
  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ