З метою наближення галицької монетної системи до польської 1399 р. розпочалося карбування так званих львівських півгрошів. Зовнішнє оформлення та метрологічні параметри цих монет суттєво відрізняли їх ВІД руських грошиків. Зображення та легенда аверса залишилися незмінними, а на реверсі замість лева Галицької Русі (лев стоїть на задніх лапах) вміщено герб міста Львова (крокуючий лев), навколо якого кругова легенда "MONETA LEMBURG". Метрологічні показники львівських півгрошів відповідали тогочасним краківським емісіям цього ж номіналу, їх середня вага становила 1,55 г, а проба— близько 500-ї. Монетна стопа становила 220 львівських півгрошів з краківської вагової гривни срібла (197,68 г). Водночас стопа руських грошиків Владислава Ягайла містила 206 монет з вагової гривни. Це свідчить, що основним мотивом при запровадженні емісії львівських півгрошів були не фіскальні розрахунки, а політичні міркування, спрямовані на уніфікацію галицької та краківської монетних систем.
Нечисленні джерела не дають змоги в повному обсязі відтворити всі процеси, пов'язані з функціонуванням львівської монетарні — страшна пожежа 1381 р. знищила документи, що зберігалися у міському та князівському архівосховищах. І лише найдавніша зі збережених міських книг, що містить відомості за 1382—1889 pp., та інші акти дають змогу з'ясувати певні моменти. З неї довідуємося, що за правління Владислава Опольського львівською монетарнею керував монетарій Іван, а за Людовіка Угорського — монетарій Богдан. Обидва вони були заможними ремісни-ками-ювелірами, членами львівської вірменської громади.
Для повноцінного функціонування монетарні важливе значення мало безперебійне постачання достатньої кількості сировини. Відсутність власних покладів срібла, недостатня кількість старих зношених монет, які можна було перекарбувати, економічна недоцільність перекарбування празьких грошів змушували керівництво львівського монетного двору шукати шляхів завезення срібла з-за кордону, насамперед, з Трансільванії. Підтверджує це привілей молдавського господаря Олександра І Доброго, наданий львівським купцям у 1407 р. Він давав змогу безперешкодно перевозити срібло у злитках через Молдову до Львова і на Поділля. Привезене на монетний двір срібло майстер молотком розковував у листи однакової товщини. Наступним технологічним кроком було вирубування монетного кружка за допомогою кільцевого штампу з гострими краями. Після цього відбувався процес карбування монети за допомогою двох залізних штемпелів циліндричної або конічної форми — нижнього, який нерухомо закріплювався, та верхнього, що знаходився в руках монетарія. На львівській монетарні штемпелі переважно виготовлялися за допомогою пуансонів — залізних стержнів із загартованими робочими кінцями, на яких містились окремі елементи зображень — голова, лапи, хвіст лева, крапки, зірочки, літери тощо. З цих пуансонів майстер укладав зображення аверса та реверса монети. Через невелику площу її поверхні нерідко відбувалося зміщення окремих елементів зображення. І все ж дана технологія була більш прогресивною порівняно з технікою вирізування цілого штемпеля. Остання використовувалася лише для здійснення допоміжних операцій — виправлення дефектів та з'єднання зображень, відтиснутих пуансонами. Процес карбування монет завершувався їх загартуванням та зважуванням.
На даний час невідомими є документи, які б містили відомості про правовий статус львівського монетного двору. Аналіз записів у книгах прибутків міста не підтверджує надходження грошових податків від монетарні до міської каси. Це дає підстави стверджувати, що львівський монетний двір був власністю короля і прибутки від його функціонування були суттєвим додатком для завжди дефіцитного королівського бюджету. Відомо, що на завершальному етапі діяльності монетарні, у 1404—1408 рр., місто витрачало значні грошові суми на її відбудову після пожежі. У справах, пов'язаних з емісією монет у Львові, у 1408 р. до Кракова було відряджено львівського міського писаря Йоганна. Йому було доручено домогтися переведення монетарні під міську юрисдикцію, оскільки королівський двір не мав коштів для відновлення її роботи. Справа тягнулася декілька років. У1411 р. міські власті вирішили взяти монетний двір в оренду, виділивши для її реставрації значну на той час грошову суму — 100 кіп празьких грошів (6000 грошів). Однак навіть у скрутній фінансовій ситуації король не погодився з даною пропозицією. Львівська монетарня не відновила своєї діяльності, і після 1414 р. згадки про неї у письмових джерелах уже не трапляються.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.
