Як і МВФ, Світовий банк видозмінив свої завдання під впливом тих зрушень, що відбулися у світовому розвитку. Якщо початковою метою Світового банку було забезпечення збалансованого світового розвитку, допомога країнам-членам у налагодженні економічного розвитку та співробітництва, піднесення економіки, передусім країн Західної Європи, Японії, які зазнали руйнувань у роки Другої світової війни, то з розпадом колоніальної системи і виникненням незалежних країн Азії, Африки та Латинської Америки Світовий банк став надавати їм позики і технічну допомогу в реформуванні економіки і створенні ринкової економічної системи.
Після розпаду СРСР Світовий банк почав надавати допомогу суверенним державам, що утворилися, у реформуванні їхніх економік на ринкових засадах. Для цього він розробив і втілював у колишніх соціалістичних країнах спеціальну програму "структурної адаптації" (Structural Adjustment).
У кінці 80-90-х років МВФ і Світовий банк стали тісніше взаємодіяти, більше інтегрувати свої програми економічної, валютно-фінансової стабілізації та проводити єдину політику. Якщо раніше МБРР займався фінансуванням проектів, то нині він переорієнтувався на вирішення структурних питань, причому діяльність банку в цьому напрямі мала узгоджуватися з МВФ, який у свою чергу обмежив коло питань власної компетенції макроекономічними проблемами1.
Стосовно країн, що розвиваються, політика МВФ та МБРР передбачає допомогу урядам у формуванні у них основ ринкової за суттю економічної політики з пріоритетами розвитку приватновласницького сектору, модернізації інституціональних структур, досягненні фінансової стабілізації як першого етапу загальної макроекономічної стабілізації, проектуванні та здійсненні відповідних першочергових проектів, що забезпечують економічний розвиток і поліпшують соціальне становище в цих країнах тощо.
Координацію діяльності МБРР і МВФ здійснює Комітет з розвитку, який є спільним міністерським комітетом Ради директорів. До його складу входять 24 члени - міністри фінансів чи посадові особи відповідного рівня. Комітет надає консультації та готує доповіді для Рад директорів МБРР і МВФ.
Хоча бурхливий розвиток МФО припадає на середину XX ст., але слід зазначити, що історія виникнення міжнародних фінансових організацій почалася все ж таки не з Бреттон-Вудса, а ще з 1930 p., коли було створено першу міжнародну фінансову організацію - Банк міжнародних розрахунків (БМР), який також називають Банком центральних банків. Його організували з метою врегулювання між країнами-кредиторами різних фінансових претензій, які виникли після Першої світової війни і були пов'язані з репараційними платежами.
Окрім зазначених вище МФО, в міжнародній валютній системі е численні регіональні банки розвитку, створені набагато пізніше, - Європейський банк реконструкції та розвитку, Азійський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку тощо. їх виникнення зумовлене низкою обставин, серед яких вагоме місце займає зміна геополітичної карти світу.
У Другій половині XX ст. актуальною стала проблема розвитку колишніх колоній Азії та Африки, які перетворилися на самостійні держави. Керівники новостворених держав прагнули позбутися залежності від своїх колишніх метрополій та почати формувати рівноправні економічні відносини.
Заснування банків, призначених для фінансової та технічної підтримки регіональних програм розвитку, відображало, з одного боку, прагнення колишніх метрополій зберегти за допомогою фінансових важелів свою присутність на регіональних фінансових та товарних ринках і можливість визначати бажаний для них напрям використання інвестицій у нових суверенних державах, а з іншого - потребу останніх у концентрації власних і залучених ресурсів для розв'язання найнагальніших проблем прискореної розбудови національних конкурентоспроможних економік.
Крім того, на заснування регіональних банків розвитку вплинули такі чинники, як нерівномірність економічного розвитку та відмінності культурних і політичних реалій країн різних регіонів світу. Не останню роль також відіграло небажання цих країн виконувати вимоги, необхідні для отримання пільгових кредитів МВФ і Світового банку.
На сьогодні найбільш впливовими регіональними банками розвитку вважаються Міжамериканський, Азійський та Африканський банки розвитку.
У той самий період (друга половина XX ст.) новостворені держави Східної Європи стали на шлях ринкових перетворень. Виникла потреба у реформуванні інституційної структури, валютно-кредитних і фінансових відносин, побудові нової соціальної політики, розвитку приватного підприємництва. Все це потребувало значних коштів та інвестицій. З метою підтримки структурних і галузевих реформ у країнах Східної Європи, а також у країнах, утворених після розпаду Радянського Союзу, в травні 1990 р. було створено Європейський банк реконструкції та розвитку1.
Класифікація міжнародних фінансових організацій
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-кредитні відносини» автора Патика Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 10. Міжнародні фінансові організації“ на сторінці 2. Приємного читання.
