Основні елементи міжнародної валютної системи

Міжнародні валютно-кредитні відносини
ВалютаЧастка
18.08.1979 р.17.09.1984 р.
Німецька марка33,032,0
Французький франк19,919,0
Англійський фунт стерлінгів13,215,0
Голландський гульден10,410,1
Італійська ліра9,810,2
Бельгійський франк9,18,2
Датська крона3,12,7
Ірландський фунт1.11.1
Люксембурзький франк0,40,4
Грецька драхма1,3

На відміну від СПЗ ЕКЮ забезпечувалася не тільки солідарними зобов'язаннями групи країн, а і фактичними активами (заставою) у формі золота і дол. США (20 % золотих і 20 % валютних резервів країн - учасниць ЄВС). Під це забезпечення країни ЕВС одержали спеціальні рахунки в ЕКЮ. В 1995 р. у валютний кошик ЕКЮ входили: німецька марка (30,53 %), французький франк (19,43%), фунт стерлінгів (12,06%), італійська ліра (9,95 %), голландський гульден (9,54 %), бельгійський франк (7,83%), люксембурзький франк (0,31%), датська крона (2,53 %), ірландський фунт стерлінгів (1,12 %), грецька драхма (0,77 %), іспанська песета (5,18 %), португальське ескудо (0,78 %).

У грудні 1998 р. на засіданні Європейської Ради в Мадриді було прийнято рішення про введення з 1 січня 1999 р. єдиної валюти, а також вирішено питання щодо її назви "євро". На думку всіх 15 країн ЄС" ця назва відображає історичну і культурну спільність регіону і водночас є нейтральною, не викликає ніяких національних асоціацій.

Для готівкового обігу було вирішено випускати 7 банкнот номіналом 5,10,20,50,100,200,500 євро, а також вісім монет номіналом 1/100, 2/100, 5/100,1/10, 2/10, 5/10,1 і 2 євро.

Наприкінці 1996 р. Європейський валютний інститут схвалив варіант художнього виконання банкнот євро, заснований на архітектурних стилях Західної Європи. Тепер паперові знаки мають напис "євро" латинськими і грецькими літерами, зображення прапора ЄС, реквізити емітента і підпис президента Європейського центрального банку.

Було вирішено вводити валюту тільки в тих країнах ЄС, які будуть задовольняти такі вимоги:

• 1) рівень інфляції не повинен перевищувати більш ніж на 1,5 % середній рівень трьох країн - членів ЄЕС із найнижчим рівнем інфляції;

• 2) державна заборгованість має становити менше 60 % від ВНП;

• 3) державний дефіцит повинен становити менше 3 % від ВНП;

• 4) протягом щонайменше 2 років повинні дотримуватися межі коливань валютного курсу, передбачених механізмом обмінних курсів, без девальвації стосовно валюти інших країн - членів ЄЕС;

• 5) довгострокові процентні ставки не повинні перевищувати більше ніж на 2 % середній показник для трьох країн із найнижчим рівнем інфляції.

Перехід до нової валюти передбачав три фази.

Фаза А почалася 2 травня 1998 р. із прийняттям Радою Європи рішення про перший склад учасників валютного союзу, що задовольняють перераховані вище умови. Цими країнами стали: Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Ірландія, Португалія, Іспанія, Австрія і Фінляндія (пізніше до цих країн приєдналася і Греція). Данія вирішила не брати участь у валютному союзі (референдум у червні 1992 р. продемонстрував негативне ставлення населення цієї країни до вступу у валютний союз), але залишила за собою право змінити це рішення. Велика Британія та Швеція також вирішили утриматися від участі у валютному союзі з політичних і економічних міркувань.

Після визначення складу учасників валютного союзу на зустрічі в Брюсселі на початок травня 1998 р. було прийнято рішення про створення Європейського центрального банку (ЄЦБ) і фіксацію двосторонніх обмінних курсів країн - учасниць валютного союзу. Рішення про фіксацію обмінних курсів прийнято заздалегідь з метою виключити спекуляції напередодні 1 січня 1999 р. Ці курси будуть використовуватися під час визначення безвідкличних конверсійних курсів переведення національних валют в євро з першого дня її прийняття як єдиної валюти.

Фаза В розпочалася 1 січня 1999 р. Для валют усіх країн-учасниць було встановлено фіксований обмінний курс стосовно євро, що дорівнював 1 ЕКЮ, існування якого припинилося із введенням євро.

Під час перехідного періоду (початок 1999 р. - початок 2002 р.) євро використовувалося в банківських операціях поряд із національними валютами. Ведення операцій в євро стало обов'язковим тільки з початку 2002 р.

Фаза С розпочалася 1 січня 2002 р. із введенням в обіг євро-банкнот і євромонет, що протягом першого півріччя 2002 р. були законним засобом платежу поряд із національними банкнотами і монетами, які були вилучені з обігу і втратили статус платіжного засобу з 1 липня 2002 р.

Наступний розділ:

Міжнародна ліквідність

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-кредитні відносини» автора Патика Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні елементи міжнародної валютної системи“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Модуль I. Розвиток міжнародних валютних відносин

  • Основні елементи міжнародної валютної системи
  • Міжнародна ліквідність

  • Валютні ринки

  • Міжнародні валютно-фінансові організації

  • Тема 2. Еволюція міжнародної валютної системи

  • Бреттон-Вудська валютна система

  • Ямайська валютна система

  • Переваги та недоліки Ямайської валютної системи

  • Тема 3. Європейська валютна система

  • Механізм роботи Європейської валютної системи

  • Впровадження єдиної європейської валюти - євро

  • Переваги та недоліки євро

  • Модуль ІІ. Валютні курси та валютні операції

  • Структура платіжного балансу

  • Рахунок операцій із капіталом і фінансовими інструментами

  • Макроекономічна роль платіжного балансу

  • Фактори, які впливають на платіжний баланс

  • Основні тенденції в динаміці показників платіжного балансу України

  • Поточний рахунок

  • Послуги

  • Кредити та облігації

  • Можливі шляхи врегулювання платіжного балансу

  • Тема 5. Валютний ринок

  • Учасники валютного ринку

  • Попит, пропозиція на валютному ринку і рівноважний обмінний курс

  • Тема 6. Валютні курси

  • Традиційна (двостороння) концепція ефективних валютних курсів

  • Реальний валютний курс

  • Ефективний (багатосторонній) реальний обмінний курс

  • Відхилення від паритету купівельної спроможності

  • Недоліки ПКС і проблеми, що виникають під час його використання

  • Очікувані зміни валютного курсу

  • Тема 7. Валютні операції

  • Курси обміну валют за нульової вартості угоди

  • Форвардні валютні операції

  • Методика розрахунку форвардного курсу (метод swap - ставок)

  • Своп-операції

  • Поняття ф'ючерсного валютного контракту

  • Загальна характеристика опціонних контрактів

  • Валютний арбітраж

  • Хеджування

  • Операції із золотовалютним резервом Національного банку України

  • Операції із золотом

  • Модуль ІІІ. Системи регулювання валютно-кредитних відносин. Міжнародні фінансові організації. Співпраця України з МФО

  • Система курсоутворення

  • Золотовалютні резерви Національного банку України

  • Валютні обмеження

  • Тема 9. Сучасні міжнародні фінансово-кредитні відносини

  • Сутність і функції кредиту

  • Форми міжнародного кредиту

  • Прямі іноземні інвестиції

  • Тема 10. Міжнародні фінансові організації

  • Класифікація міжнародних фінансових організацій

  • Основні форми співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями

  • Тема 11. Глобальні міжнародні фінансові організації

  • Міжнародний валютний фонд

  • Міжнародний банк реконструкції та розвитку

  • Міжнародна асоціація розвитку

  • Міжнародна фінансова корпорація

  • Багатостороння агенція гарантування інвестицій

  • Тема 12. Регіональні міжнародні фінансові організації

  • Підписний капітал регіональних МФО

  • Облігаційні позики регіональних МФО

  • Європейський банк реконструкції та розвитку

  • Чорноморський банк торгівлі та розвитку

  • Міжамериканський банк розвитку

  • Міжамериканська інвестиційна корпорація

  • Ісламський банк розвитку

  • Список використаної літератури