Розрізняють також поняття "національна валюта" та "іноземна валюта".
Під національною валютою розуміють встановлену національним законодавством грошову одиницю цієї держави.
До іноземної валюти належать іноземні банкноти і монети, вимоги, виражені в іноземних валютах у вигляді банківських вкладів, векселів чи чеків.
Класифікацію валют в економічній літературі подано у табл. 1.3.
Крім того, важливим є поняття резервна валюта, під якою розуміють іноземну валюту, в якій центральні банки інших держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків із зовнішньоторговельних операцій та іноземних інвестицій. Резервна валюта може слугувати базою визначення валютного паритету і валютного курсу для інших країн. До
Таблиця 1.3. Класифікація валют
| За статусом валюти | Національна. · Іноземна. · Міжнародна. · Регіональна. · євровалюта |
| Стосовно валютних запасів країни | Резервна. Інші валюти |
| За режимом застосування | Вільно конвертована. Частково конвертована (зовнішньо-конвертована, внутрішньо-конвертована). · Неконвертована |
| За видами валютних операцій | Валюта ціни контракту. Валюта платежу. Валюта кредиту. Валюта клірингу. Валюта векселя |
| Стосовно курсів інших валют | Сильна (тверда). Слабка (м'яка) |
| За матеріально-речовинною формою | Готівкова. Безготівкова |
| За принципом побудови | Кошикового типу. Звичайна |
таких валют належать: долар США, євро, японська єна, англійський фунт стерлінгів і швейцарський франк.
Вільно конвертована валюта - це національна валюта тих країн, у зонах яких немає обмеження на обіг валюти в усьому світі.
Частково конвертована валюта - це валюта тих країн, у яких зберігаються обмеження щодо визначеного кола міжнародних операцій: не вільне ввезення, розрахунок тощо (китайський юань, індійська рупія, турецька ліра, єгипетський фунт тощо).
Неконвертована - це валюта тих країн, де діють різні обмеження, наприклад, проти ввезення-вивезення валюти.
Крім національних валют у міжнародних розрахунках використовуються міжнародні валютні одиниці СПЗ і євро.
Спеціальні права запозичення (СПЗ) - штучна валюта, створена у межах Міжнародного валютного фонду (МВФ). їх поява була офіційно оформлена прийняттям першої з двох поправок до Статуту МВФ, що набула чинності 28 липня 1969 р. Друга поправка до Статуту МВФ, зафіксована Ямайськими угодами, закріпила заміну золота з 1978 р. спеціальними правами запозичення і в ролі основної резервної валюти. В результаті СПЗ стали еталоном міжнародної вартості, основним резервним авуаром та засобом міжнародних розрахунків. їх поява була зумовлена загостренням проблеми міжнародної ліквідності в середині 60-х років, коли стала зрозумілою неможливість нормального функціонування світової торгівлі й міжнародних розрахунків через недостатність наявних запасів золота та його замінників.
СПЗ вважаються доброякісним авуаром, проте механізм розрахунку їхньої вартості постійно змінюється. Впродовж перших 5 років їх існування одиниця СПЗ прирівнювалася до долара, ціна якого з 1969 по 1971 р. визначалася з такого розрахунку: 35 дол. за тройську унцію, в подальші 2 роки - 38 дол., а з 11 лютого 1973 р. до 30 червня 1974 р. - 42,2 дол. за унцію.
3 липня 1974 р. вартість СПЗ почали визначати за відношенням до кошика з 16 тих валют, які найактивніше використовувались у міжнародних валютних операціях. Із 1981 р. кошик зменшився до 5 валют, а з 2001 р. - до 4.
Співвідношення між валютами, що визначають вартість одиниці СПЗ, переглядається кожні 5 років. До 2001 р. одиниця СПЗ визначалася як сума 0,582 дол., 0,446 німецької марки, 27,2 японської єни, 0,813 французького франка, 0,105 фунта стерлінгів і прирівнювалася до 1,34 дол. США. Починаючи з 1 січня 2001 р., одиниця СПЗ стала визначатися на основі лише 4 валют (франк і марка поступилися місцем євро) і прирівнювалася до 1,26 дол. США1 (табл. 1.4). На 31 грудня 2010 р. одиниця СПЗ визначалася як сума 0,632 дол., 0,41 євро, 18,4 японської єни, 0,0903 фунта стерлінгів І прирівнювалася до 1,4883 дол. США.
Таблиця 1.4. Компоненти стандартного "кошика валют" СПЗ, %
| 1981 | 1986 | 1991 | 1996 | 2001-2005 | 2006-2010 | 2011- 2015 | |
| Долар США | 42 | 42 | 40 | 39 | 45 | 44 | 41,9 |
| Німецька марка | 19 | 19 | 21 | 21 | 29і | 34,0і | 37,4і |
| Французький франк | 13 | 12 | 11 | 11 | |||
| Японська єна | 13 | 15 | 17 | 18 | 15 | 11 | 9,4 |
| Англійський фунт стерлінгів | 13 | 12 | 11 | 11 | 11 | 11 | 11,3 |
Переважання американського долара в міжнародному кошику валют ніяк не могло задовольнити Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС), 13 березня 1979 р. з'явилася ЕКЮ (European Currency Unit) - регіональна міжнародна валютна одиниця, що використовувалася країнами - учасницями Європейської валютної системи (ЄВС), та існувала у вигляді безготівкових записів за рахунками країн -- учасниць ЄВС у Європейському валютному інституті Європейського Союзу.
ЕКЮ не стало принципово новим елементом, тому що до цього з середини 70-х років у ЄЕС вже існувала Європейська розрахункова одиниця (ЄРО), що спочатку була прирівняна до 0,888671 г чистого золота, а з 1975 р. стала визначатися через кошик валют. Саме цей "стандартний кошик" і ліг в основу введення ЕКЮ. Кошиком є визначене співвідношення для зважування курсів валют, що до нього входять. Частка кожної валюти визначена на основі низки економічних показників держави - її емітента з урахуванням частки цієї держави в торговому обміні між країнами спільного ринку, розмірів її національного доходу і ступеня участі у взаємній валютній підтримці держав, що входять до ЄВС.
Частка різних валют на момент започаткування ЕКЮ і під час першої значної зміни ваг кошика 17 вересня 1984 р. наведена у табл. 1.5.
Таблиця 1.5. Компоненти "кошика валют" ЕКЮ, %
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-кредитні відносини» автора Патика Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні елементи міжнародної валютної системи“ на сторінці 2. Приємного читання.
