• 3. Збереження режиму плаваючого валютного курсу. У цьому випадку національна валюта знецінюється доти, поки на валютному ринку не відновиться рівновага.
• 4. Встановлення режиму фіксованого курсу. Цей шлях вважається класичним, і полягає в тому, щоб національну економіку привести у відповідність із фіксованим валютним курсом. Якщо нерезиденти і надалі не хочуть накопичувати національну валюту, то уряд за рахунок офіційних резервів скорочує пропозицію грошей, знижує ціни, доходи та заробітну плату доти, доки попит та пропозиція іноземної валюти на ринку не встановиться на певному заздалегідь визначеному рівні.
• 5. Політика валютного компромісу. У цьому випадку комбінується 3 та 4 позиції:
– змінний паритет, тобто країна підтримує фіксований валютний курс доти, доки це можливо за рахунок незначних змін у національній економіці, а коли такі можливості вичерпаються, то національна валюта девальвує і валютний курс встановлюється на новому рівні;
– кероване плавання валюти - уряд змінює валютний курс доти, доки не досягається рівновага.
Україна за період своєї незалежності постійно стикалася з проблемою неврегульованості платіжного балансу і у зв'язку з цим використовувала різні методи щодо його врівноваження. Так, з вищезазначених позицій, Україна застосовувала різні шляхи. У1992 р. було визначено плаваючий режим валютного курсу українського карбованця, ним передбачалося становлення валютних курсів на підставі попиту та пропозиції на іноземну валюту на валютному ринку. При цьому змінювався валютний курс, але не рівень міжнародних резервів країни, що сприяло автоматичному відновленню платіжного балансу. Але, як відомо, такий порядок визначення курсу національної валюти не дав позитивних результатів. Різкі зміни валютного курсу національної валюти сприяли дестабілізації економіки, інфляційним процесам. Зважаючи на негативні наслідки такої політики, було введено фіксований валютний курс, що також не мав успіху: світова фінансова криза 1997 р. призвела до прискорення переміщення капіталу, посилила попит на долари США, що призвело до виникнення тенденцій до зниження курсу гривні. З метою підтримки оголошено курсу гривні НБУ проводив активні валютні інтервенції на валютному ринку, внаслідок чого були втрачені значні валютні резерви. Тому в системі валютного регулювання України з'являється специфічна його форма, яка досі не використовувалася, - валютний коридор, або повзуча прив'язка обмінного курсу національної валюти до долара США. В 2000 р. була проведена девальвація курсу гривні, що сприяло отриманню позитивного сальдо рахунку поточних операцій, який досяг рекордного для української економіки показника, а саме 1,481 млрд дол. США.
У 1997-1998 рр. в Україні проводилася дефляційна політика, що призвела до негативного сальдо рахунку поточних операцій. Водночас процентна ставка досягала рекордного значення, виробництво різко скоротилося, внаслідок чого підвищився рівень безробіття, спостерігалися випадки невиплати або затримки у виплаті заробітної плати. Така політика може бути ефективною в короткостроковому періоді за умови високої мобільності капіталу: висока процентна ставка сприятиме суттєвому надходженню іноземного капіталу, що дасть можливість покрити дефіцит рахунку поточних операцій, не вдаючись до політики валютних інтервенцій або значно зменшивши їх обсяг.
Тема 5. Валютний ринок
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-кредитні відносини» автора Патика Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Можливі шляхи врегулювання платіжного балансу“ на сторінці 2. Приємного читання.
