Розділ «2.3. Маса грошей в обігу. Грошові агрегати та грошова база»

де – приріст грошової маси;

– початковий приріст резервів.

Але фактичний коефіцієнт може суттєво відхилятися від розрахунків, оскільки на процес мультиплікації впливають й інші показники.

Грошово-кредитний мультиплікатор може "спрацювати" не тільки за додаткового введення грошей у банківський обіг центральним банком через кредитну емісію. Такий самий ефект буде досягнутий, якщо резерви одного з банків зростуть завдяки надходженню готівки за рахунок клієнта або якщо певний банк збільшить свої резерви шляхом продажу частини активів на міжбанківському ринку, в тому числі й НБУ.

Фактично рівень мультиплікатора, який склався на певний час, визначається як співвідношення загальної маси грошей в обігу і суми грошової бази за формулою*47

*47: { Гроші та кредит: підручник / М.І. Савлук, A.M. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 604 с.}

, (2.4)

де – показник фактичного рівня мультиплікатора;

– маса готівки в обігу поза банками;

– маса грошей у депозитах комерційних банків;

– сума резервів комерційного банку.

Процес грошово-кредитної мультиплікації відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції грошей відповідно до потреб економічного обігу*48. Таке регулювання пов'язане зі зміною норми обов'язкового резервування.

*48: { Національний банк і грошово-кредитна політика: підручник / за ред. A.M. Мороза, М.Ф. Пуховкіної. – К.: КНЕУ, 1999. – 368 с.}

Додатковий (вільний) резерв – це сукупність коштів комерційного банку, які є у розпорядженні в цей момент і можуть бути використані ним для активних операцій. Цей резерв має таку формулу:

, (2.5)

де – додатковий, або вільний, резерв;

– капітал банку;

– залучені банком кошти, депозити;

– сальдо заборгованості банку за міжбанківським кредитом, включаючи і кредити НБУ;

– відрахування до центрального страхового фонду;